Streptococcus pneumoniae

вид бактерій
Пневмокок
Streptococcus pneumoniae.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії (Bacteria)
Тип: Firmicutes
Клас: Bacilli
Ряд: Lactobacillales
Родина: Streptococcaceae
Рід: Streptococcus
Вид: S. pneumoniae
Біноміальна назва
Streptococcus pneumoniae
(Klein 1884) Chester 1901
Синоніми
Diplococcus pneumoniae
Micrococcus pneumoniae
Pneumococcus spp.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Streptococcus pneumoniae
EOL logo.svg EOL: 974503
ITIS logo.svg ITIS: 966484
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1313

Streptococcus pneumoniae (в клінічній практиці інколи «пневмокок» — посилаючись на колишню назву Pneumococcus. З грец. pneumon - легеня) — грам-позитивна, альфа-гемолітична бактерія, член роду Streptococcus[1]. Важливий патоген людини, в 19 столітті визнаний як головна причина пневмонії, об'єкт багатьох досліджень гуморального імунітету. Зараз охарактеризовано принаймні 90 різних капсульних типів S. pneumoniae, але більшість (більше 90 %) інвазивних захворювань спричинюють 23 серовари.

МорфологіяРедагувати

За формою — нерухомі, ланцетоподібні або овальні, довжиною 0,5—1,25 мікрон, діаметром близько 1 мкм. Як і інші представники роду, це каталазо- і оксидазо-негативна бактерія, факультативний анаероб, її ріст швидкішає при підвищенні вмісту вуглекислого газу в атмосфері інкубації до 5—7 %. Для S. pneumoniae характерна наявність товстої полісахарідної капсули, яка виконує захисну функцію, перешкоджаючи фагоцитозу. У мазках, виготовлених із патологічного матеріалу, розміщуються парами, оточені товстою капсулою; в мазках виготовлених з чистої культури розміщуються короткими ланцюгами.

КультивуванняРедагувати

Добре ростуть на кров'яних або сироваткових середовищах, доповнених 0,1 % глюкозою. Здатні до лізису еритроцитів, викликаючи альфа-гемоліз на кров'яному агарі (КА). Оптимальна температура для росту становить 37 °C, рH 7,2 — 7,6. На щільному поживному середовищі утворюють дрібні, діаметром 1 мкм, ніжні, напівпрозорі колонії. У рідкому середовищі утворюють рівномірне помутніння.

У присутності 6,5 % NaCl не ростуть, чутливі до жовчі та оптохіну. Ферментативною активністю не відзначаються: здатні розщеплювати з утворенням кислоти лактозу, рафінозу, трегалозу; можуть утворювати альфа-галактозидазу. Для серотипування пневмококів слід використовувати комерційні тест-системи для латекс-аглютинації та коаглютинації, які виявляють капсульний антиген.

АнтигениРедагувати

Пневмококи мають О-сомастичний білок, спільний для всього цього виду і полісахаридний капсульний типоспецифічний антиген. Вид S. pneumoniae серологічно неоднорідний: за антигенами капсульних полісахаридів розрізняють 84 серотипи (патогенними для людей є І, ІІ, ІІІ, інші слабопатогенні).

РезистентністьРедагувати

На відмінно від S. pyogenes, S. pneumoniae менш стійка до навколишнього середовища, але у висушеному мокротинні зберігається до 2 місяців. Стійкі до низьких температур. Під дієї дезрозчинів звичайної концентрації гинуть через декілька хвилин; гіперчутливі до оптохіну, який діє на них у розведенні 1:100 000.

ЕпідеміологіяРедагувати

Джерелом інфекції є хворі та бактеріоносії. Носійство поширене як серед дітей дошкільного віку (20 — 50 %), так і серед дорослих (20 — 50 %). Основний механізм передачі інфекції — повітряно-крапельний, в період епідемій — перетоді, можливий й контактно-побутовий шлях. Пік захворювання припадає на холодний сезон року.

ЗахворюванняРедагувати

ІмунітетРедагувати

Імунітет гуморальний, типоспецифічний, нестійкий.

ПрофілактикаРедагувати

Для специфічної профілактики пневмококових інфекцій використовують полівалентні вакцини.

Першими протипневмококовим типом вакцин були полісахаридні, які вводилися пацієнтам груп ризику. Зараз вони рекомендовані таким пацієнтам додатково до кон'югованих. «Пневмо-23» — комбінована полісахаридна вакцина, яка містить очищені капсульні полісахариди S. pneumoniae 23 серотипів. Імунізацію проводять групам підвищеного ризику: дітям віком понад 2 роки та особам, яким понад 65 років, ослабленим, або тим, кого часто госпіталізують (хворі на цукровий діабет чи хронічний бронхіт). Проводять її дворазово з 5-10 річним інтервалом.

У більш сучасних пневмококових вакцинах полісахаридна складова кон'югована з білком. Цей тип називається пневмококовою кон'югованою вакциною (ПКВ). Такі вакцини дають тривалий, імовірно пожиттєвий імунітет. Залежно від віку ПКВ може вводиться як однократно, так і серією з 2, 3 або 4 доз згідно схеми.

ЛікуванняРедагувати

Лікування аналогічне такому, що здійснюють при інших стрептококових інфекціях. Частіше використовувати антибіотики: амоксицилін, кларитроміцин, цефутоксин, цефазолін, оспен тощо.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th ed.). McGraw Hill. ISBN 0-8385-8529-9. 

ЛітератураРедагувати

  • Мікробіологія: підручник / В. А. Люта, О. В. Кононов. — К.: Медицина. — 2008. — с. 456: 203—205. ISBN 978-966-8144-62-2.