Speothos venaticus
Чагарниковий собака американський[1] (Speothos venaticus) — вид родини псових (Canidae), ряду хижих. Окрім єдиного сучасного виду рід містить також вимерлого †Speothos pacivorus.
| Speothos venaticus | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Підряд: | Псовиді (Caniformia) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Підродина: | Caninae |
| Триба: | Canini |
| Рід: | Чагарниковий собака (Speothos) |
| Вид: | S. venaticus
|
| Біноміальна назва | |
| Speothos venaticus Lund, 1842
| |
| |
| Ареал виду Speothos venaticus | |
Країни проживання: Болівія, Бразилія, Колумбія, Еквадор, Французька Гвіана, Гаяна, Панама, Парагвай, Перу, Суринам, Венесуела. Не зважаючи на великий діапазон поширення і мешкання в різних місцях існування, щільність населення невелика. Проживає в цілому поблизу від джерел води й поруч з поселеннями потенційних жертв, особливо Cuniculus paca.
Пес кущовий був виявлений в низовині (нижче 1500 м), в лісових біотопах, включаючи первинні й галерейні ліси (Defler 1986), напівлистяні ліси й сезонно затоплювані ліси[2].
Еволюційні відносини цього незвичайного представника псових ще належить вирішити, але дослідження показали, що, швидше за все, він розійшовся з сестринською таксоновою групою Chrysocyon три мільйони років тому[3].
Морфологія
ред.Морфометрія. Довжина голови й тіла: 575—750 мм, хвіст: 125—150 мм, висота в плечах: 300 мм, вага: 4,0—7,0 кг.
Опис. Голова і шия вохрово-жовтуватий або рудувато-коричневий, й цей колір переходить в темно-коричневий або чорний уздовж спини й хвоста. Низ тіла такий же темний, як і спина, хоча можуть бути світлі латки за підборіддям на горлі. Тіло приосадкувате, морда коротка і широка, ноги короткі. Хвіст короткий і добре вкритий волоссям, але не пухнастий[4]. Зубна формула: I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 1/2 = 38[5].
Поведінка
ред.Здається, в основному, денний вид і залишається в лігві у нічний час, або в норі або в дуплі дерева. За повідомленнями, напівводний, може пірнати й плавати під водою з великою легкістю. Спостерігалося як дикі особини плавали на великих річках, переслідуючи здобич у воді. Кущовий пес високо соціальний, живе і полює спільно зграями до 10 особин. Кілька полонених тієї ж або протилежної статі можуть перебувати разом без боїв, хоча ієрархії можуть бути створені. Користується певним набором вигуків, найпоширенішим з яких є високий писк, який використовується, щоб допомогти підтримувати контакт між членами групи, яка рухається в густому лісі[4].
Міжвидові відносини
ред.Кущовий собака використовує нори, викопані великими броненосцями й іноді тамандуа. В іншому разі нори розміщуються в колодах дерев, що впали й притулках серед каменів. Агуті, капібара і пака є основною здобиччю кущового пса. Спостерігалось як одного разу група з шести особин вполювала тапіра, що важив 250 кг. Також здобиччю є броненосці (Dasypodidae), пекарі (Tayassu tajacu), мазами (Mazama), нанду (Rhea americana).
Тільки непрямі свідчення існують про хижацтво на кущових собак. В Перуанської Амазонії, туші дорослої Speothos venaticus були оточені слідами ягуара або пуми. На Speothos venaticus полюють для споживання люди в деяких районах Амазонії.
Життєвий цикл
ред.У дикій природі цуценята народжуються під час сезону дощів. Вагітність триває 67 днів. Народжується від одного до шести, в середньому 3.8, малюків. Вага новонароджених 130-190 грамів. Період годування молоком триває 4-5 місяців. Зафіксована тривалість життя у неволі становить 13 років і 4 місяці[4]. Середня тривалість життя, як вважають, близько десяти років[3].
Генетика
ред.Диплоїдне число, 2n=74 хромосоми з 36 акроцентричними, фундаментальне число FN=76. Х-хромосома є великою метацентричною й Y є невеликою субакроцентричною[5].
Загрози та охорона
ред.Єдиними серйозними передбачуваними загрозами є перетворення місць проживання і людські посягання. Трапляються в кількох природоохоронних територіях по всьому ареалу. Захищені законом у країнах свого поширення[2]. Є кілька програм по розмноженню виду в зоопарках по всьому світу[6].
Посилання
ред.- ↑ Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 194.
- ↑ а б DeMatteo, K., Michalski , F. & Leite-Pitman, M.R.P. (2011). Speothos venaticus. The IUCN. Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 16.11.2019. (англ.)
- ↑ а б Speothos venaticus. ARKive. Архів оригіналу за 5 грудня 2008. Процитовано 20 січня 2016.
- ↑ а б в Ronald M. Nowak Walker's carnivores of the world — JHU Press, 2005, p. 91
- ↑ а б Beatriz de Mello Beisiegel and Gerald L. Zuercher Speothos venaticus / Mammalian Species No. 783, 2005, pp. 1-6
- ↑ Paschka, N. 2000. "Speothos venaticus" (On-line), Animal Diversity Web. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 20 січня 2016.
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |