Sikorsky S-61R — вертоліт із двома двигунами, який використовують як транспорт або як пошуково-рятувальний. Подальша розробка версії S-61/SH-3 Sea King, S-61R також будувала за ліцензією компанія Agusta під назвою AS-61R. S-61R знаходився на службі ВПС США під назвою CH-3C/E Sea King та HH-3E Jolly Green Giant, а у береговій охороні під назвою HH-3F «Pelican».[1]

S-61R/CH-3C/E
HH-3E Jolly Green Giant
HH-3F "Pelican"
HH-3F Pelican from Coast Guard Air Station San Francisco (cropped).jpg
Вертоліт берегової охорони HH-3F "Pelican" з авіаційної бази берегової охорони у Сан-Франциско
Призначення Середній транспортний/рятувально-пошуковий вертоліт
Походження  США
Виробник Sikorsky
Agusta
Перший політ 1959
Дата прийняття на службу 1961
Статус На службі
Основні користувачі  Повітряні сили США
 Берегова охорона США
 Італія Повітряні сили
 Туніс Повітряні сили Тунісу
Виробництво 1959—1970-ті
Попередня модель Sikorsky SH-3 Sea King

РозробкаРедагувати

 
Вертоліт ВПС США HH-3E Jolly Green Giant над Канадою.

Sikorsky S-61R є подальшим розвитком моделі S-61/SH-3 Sea King. Він має перероблений фюзеляж з кормовою рампою, герметичний корпус замість човноподібного у S-61 і триопорне шасі. Фюзеляж було використано компанією Sikorsky для більших варіантів CH-53 і пізніше для S-92.

Sikorsky розробив і побудував прототип S-61R як приватну ініціативу, перший політ якого відбувся у 1963. Під час розробки, ВПС США замовили вертоліт який отримав назву CH-3C. ВПС використовували CH-3C для рятування збитих пілотів. Варіант CH-3E з більш потужними двигунами з'явився у 1965[2].

Пізніше з'явився варіант HH-3E, було побудовано 8 екземплярів, і усі 50 CH-3E були перероблені на цей стандарт.[3][4] Відомий під назвою Jolly Green Giant, HH-3E був оснащений бронею, паливними баками які самозатягуються, висувною штангою для дозаправки у повітрі, скидними зовнішніми паливними баками, високошвидкісною лебідкою та іншим спеціалізованим обладнанням[4].

У 1965 берегова охорона замовила версію під назвою HH-3F Sea King (більш відома під назвою «Pelican») для порятунку на морі за будь-якої погоди[2]. «Пелікан» мав пошуковий радар із носовою антеною, обтічник якої було переміщено у корму[1][4] і можливістю сідати на землю[2].

Італійська компанія Agusta побудувала ліцензійний варіант S-61R, названий AS-61R. Agusta випустила 22 вертольоти для ВПС Італії[2]. Компанія завила, що може відновити виробництво протягом 36 місяців вертольотів AS-61[5].

Історія використанняРедагувати

Сполучені штатиРедагувати

 
Вертоліт CH-3C протягом 1960.

Варіанти ВПС США служили у чисельних ескадрильях з рятування, а також у підрозділах які рятували космонавтів, ескадрильях відновленнях Військового Вертолітного Командування (MAC), рятувальних ескадрильях Бойового повітряного командування (ACC) та у більшості командних підрозділах ВПС США по всьому світі. Вертольоти також використовували у чисельних рятувальних ескадрильях Резерву повітряних сил і Повітряних силах Національної гвардії. Усі вертольоти ВПС HH-3E були списані у 1990-х і були замінені на HH-60G Pavehawk.

HH-3F Pelican був надійною робочою конячкою берегової охорони США наприкінці 1960-х до списання наприкінці 1990-х. Усі HH-3F було замінено на HH-60J Jayhawk і всі ці вертольоти було оновлено до версії MH-60T Jayhawk.

Трансатлантичний перелітРедагувати

У період з 31 травня по 1 червня 1967, два вертольоти HH-3E ВПС США зробили перший безпосадковий переліт через Атлантичний океан. Вирушивши у ранні часи з Нью-Йорку два вертольоти прибули у 1967 на виставку у Ле Бурже через 30 годин 46 хвилин польоту.[6][7] Переліт потребував 9 дозаправок у польоті.[7] Обидва вертольоти були пізніше втрачені під час бойових дій Південно-східній Азії у 1969 та 1970.[6]

НагородиРедагувати

Через особливість бойових операцій, особливо у Південно-східній Азії, багато екіпажів H-3 отримали почесті і нагороди. Найвищою американською військовою нагородою, Медаллю Пошани, було нагороджено капітана Геральда Янга, ВПС США, 9 листопада 1967. Янг пілотував вертоліт HH-3E, AF серійний номер 66-13279, з 37-ї пошуково-рятувальною аерокосмічної ескадрильї у спробі врятувати розвідувальну групу спеціальних сил армії США яка втрапила під ворожий вогонь у Лаосі. Коли його вертоліт було збито, він вибрався з-під охоплених полум'ям уламків і, не зважаючи на поранення, протягом 17 годин ухилявся від потрапляння до полону  до того як його врятували. Завдяки зусиллям капітана Янга, ті хто вижив у падінні, а також загиблі були пізніше врятовані.[8]

ІталіяРедагувати

 
Вертоліт HH-3F ВПС Італії

Італійська компанія Agusta почала випуск у 1974 і поставили 22 вертольоти для заміни Grumman HU-16 Albatross який використовували для пошуково-рятувальних операцій ()ПРО на морі. Італійський вертоліт AS-61R виконував пошуково-рятувальні операції під назвою HH-3F у мирний час і C/SAR (Combat SAR) у воєнний час. Усі вертольоти розділені на 5 підрозділів 15° Stormo Stefano Cagna і розташовані на 4 базах по Італії.

З 1993 15° Stormo почали виконувати завдання по евакуації цивільних під час природних катастроф і стихійних лих в Італії. 15º Stormo також використовували у ПРО у ворожих зонах у кількох операціях де використовувалися ВПС Італії — Сомалі, Албанія, Боснія, Косово, Ірак і Афганістан.

ВПС Італії списали вертольоти HH-3F 26 вересня 2014 замінивши їх на вертольоти AgustaWestland AW139[9]

ВаріантиРедагувати

 
Вертоліт берегової оборони США HH-3F Pelican на воді, демонструє свої амфібійні можливості. Це був також перший HH-3F поставлений береговій охороні.
S-61R
Військовий транспортний вертоліт, нумерація компанії Сікорський.
HR3S-1
Пропонований КМП транспортний вертоліт, скасовано
S-61R-10
Робочий прототип Сікорського, піднявся у повітря 17 червня 1963.
S-61R-12
Один вертоліт створений за стандартами HH-3F для ВПС Аргентини.
CH-3C
Транспортний військовий вертоліт дальнього радіуса дії для ВПС США, побудовано 75.
CH-3E
Транспортний військовий вертоліт дальнього радіуса дії для ВПС США, побудовано 45.
HH-3E Jolly Green Giant
Пошуково-рятувальний вертоліт дальнього радіуса дії для ВПС США, побудовано 10 і перероблено з CH-3E.
MH-3E
Версія для спеціальних операцій ВПС США.
VH-3E
Транспорт для VIP-осіб ВПС США.
HH-3F «Pelican»
Пошуково-рятувальний вертоліт дальнього радіуса дії для берегової охорони, побудовано 40.
AS-61R (HH-3F Pelican)
Пошуково-рятувальний вертоліт будувався з 1974 за ліцензією в Італії компанією Agusta, побудовано 22.

ОператориРедагувати

 
Туніський вертоліт HH-3 під час тренуваннь з рятування у Бізерті
 
CH-3E s/n 63-9691 Департаменту шерифа округу Сан-Бернардіно Ріалто, Каліфорнія

Військові операториРедагувати

  Туніс

Цивільні операториРедагувати

  США

Колишні операториРедагувати

  Аргентина
  Італія
  • Повітряні сили Італії[9][15]
  США

Вертольоти-пам'ятникиРедагувати

АргентинаРедагувати

  • S-61R-12 H-02 колишній президентський вертоліт у Національному музеї аеронавтики у Мороні, Аргентина[20]

СШАРедагувати

  • CH-3E AF Ser. No. 62-12578 знаходиться на зберіганні у Повітряному музеї Янкі у Чино, Каліфорнія[21]
  • CH-3E AF Ser. No. 62-12581 на виставці авіабази Едвардс, Каліфорнія
  • CH-3E AF Ser. No. 63-9676 у Національному музеї повітряних сил США, на авіабазі Райт-Паттерсон, Огайо[22]
  • CH-3E AF Ser. No. 65-5690 в Аерокосмічному музеї Каліфорнії, аеропорт Макклін (колишня авіабаза Макклін), Сакраменто, Каліфорнія[23]
  • CH-3E AF Ser. No. 65-0799 на виставці авіабази Девіс-Монтен, Арізона, але демонструється з хвостовим номером/AF Ser. No. 65-5692, Позивний PONY 12.
  • HH-3E AF Ser. No. 64-14232 на виставці авіабази Кіртланд, Нью-Мексико.
  • HH-3E AF Ser. No. 65-12784 у Польовому повітряному парку Гарлбарт, Гарлбарт Філд, Флорида[24]
  • HH-3E AF Ser. No. 65-12797 у Каролінському Авіаційному музеї, міжнародний аеропорт Шарлотт Дуглас, Шарлотт, Північна Кароліна
  • HH-3E AF Ser. No. 66-13290, на якому Ліланд Т. Кеннеді отримав перший з двох своїх Хрестів Повітряних сил, на виставці бази Національної гвардії Фресіс С. Габрескі, Нью-Йорк
  • HH-3E AF Ser. No. 67-14703 у експозиції Музею Авіації, авіабаза Робінсон, Джорджія[25]
  • HH-3F USCG 1455 у залі авіаційної слави Нью-Джерсі, Тетерборо, Нью-Джерсі
  • HH-3F USCG 1476 в експозиції музею. Pima Air & Space, поруч з авіабазою Девіс-Монтен у Туксоні, Арізона[26]
  • HH-3F USCG 1484 виступає гостьовою спальнею на курорті Вінвіан у Моррісі, Коннектикут
  • HH-3F USCG 1486 у Національному музеї військово-морської авіації, військово-морська база Пенсакола, Флорида[27]

Льотно-технічні характеристики (HH-3E)Редагувати

Джерело: Evergreen,[28] Globalsecurity[29]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 3
  • Пасажиромісткість: 28 пасажирів
  • Довжина: 22,3 м
  • Висота: 5,51 м
  • Діаметр несучого гвинта: 18,9 м


Льотні характеристики

Озброєння

  • Різне обладнання в залежності від країни-оператора
  • Різне кулеметно-гарматне обладнання для дверей



Див. такожРедагувати

Схожі розробки
Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою

ПриміткиРедагувати

  1. а б United States Department of Defense.
  2. а б в г Apostolo, Giorgio.
  3. «Sikorsky HH-3E Jolly Green Giant» Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine..
  4. а б в Chant, Christopher (1996).
  5. Donald, David, ed.
  6. а б «HH-3E» Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine..
  7. а б «Paris Week» Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine..
  8. «Vietnam War Medal of Honor Recipients» Архівовано 24 квітня 2008 у Wayback Machine..
  9. а б «Il portale dell'Aeronautica Militare — Cerimonia di phase-out dell'HH-3F» Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine..
  10. «World Air Forces 2013» Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine. (PDF).
  11. «A 21st Century S-61» Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine. (PDF).
  12. «Ericson fleet» Архівовано 21 травня 2015 у Wayback Machine.. ericksonaviation.com.
  13. «World Air Forces 1981 pg. 40» Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.. flightglobal.com.
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 21 листопада 2016. 
  15. «Italian Air Force retires HH-3F».
  16. "S.B. Sheriff's Dept. Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.
  17. «USAF Sikorsky s-61 H-3» Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine..
  18. «World Air Forces 1981 pg. 100» Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.. flightglobal.com.
  19. «HH-3F Pelican Medium Range Recovery (MRR)» Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.. globalsecurity.org.
  20. picture. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 21 листопада 2016. 
  21. Sikorsky S-61R (CH-3C) Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine. Yanks Air Museum.
  22. «Sikorsky CH-3E.». Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 21 листопада 2016. 
  23. «Sikorsky CH-3E Jolly Green Giant.». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 21 листопада 2016. 
  24. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 21 листопада 2016. 
  25. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 21 листопада 2016. 
  26. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 травня 2015. Процитовано 21 листопада 2016. 
  27. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 21 листопада 2016. 
  28. S-61R specifications. EvergreenAviation.com
  29. HH-3 specifications. GlobalSecurity.org

ПосиланняРедагувати