Комиш
Коми́ш (Scírpus) — рід рослин родини осокових (Cyperaceae). Рід містить 47 видів, які ростуть у Євразії, Північній Америці, на сході Австралії, на заході й півночі Південної Америки[2].
| Комиш | |
|---|---|
| |
| Scirpus radicans | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Осокові (Cyperaceae) |
| Рід: | Комиш (Scirpus) L. |
| Види | |
|
≈ 47 видів[1], у тому числі
| |
 Вікісховище: Scirpus
| |
Назва ред.
У південно-східному наріччі української мови «комишем» називають очерет звичайний (Phragmites australis)[3][4][5], рогіз і/або кугу. Комиш — очевидно, давнє запозичення з тюркських мов[6].
Опис ред.
Комиш — прибережно-водна трав'яниста багаторічна рослина від 30 до 200 см заввишки. Деякі види утворюють кореневища. Стебла тригранні чи тупо тригранні, чи рідше округлі, від кілька до багато вузлуватих. Листки прикореневі та стеблові або всі стеблові; піхви не волокнисті; язичок присутній, рідко відсутній. Суцвіття верхівкові, іноді також пазушні в 1–3 дистальних листках. Суцвіття — кінцеві, щиткові, волотисті або головчасті, складаються з 50–500 дрібних, менше 3.5(5) мм у діаметрі колосків. Квітка комишу складається з 3–6 щетинок, 1–3 тичинок і маточки з 2–3 приймочками. Плід — дрібний горішок, від обернено-яйцеподібної до еліпсоїдної форми, від стиснуто 3-стороннього до двоопуклого, гладкий, на вершині дзьобатий[7][8].
Поширення і види ред.
Поширені по всій земній кулі крім Африки та Антарктиди.
До роду було занесено близько 300 видів комишів, проте більшість було вилучено і залишилося орієнтовно 120 видів.
В Україні ростуть 2 види:
- Комиш лісовий (S. sylvaticus) — заввишки до 100 см, майже по всій території.
- Комиш укорінливий (S. radicans) — заввишки до 125 см, головним чином на Поліссі.
Використання ред.
В кореневищах комишу (весною і восени) міститься багато крохмалю і цукру. За давніх часів кореневища споживали в їжу, з них робили борошно, розмоловши подрібнені і висушені кореневища.[9] Для одержання сиропу кореневища вимивають, дрібно нарізають, кладуть в посуд з водою (1 кг на 1 л) і кип'ятять одну годину. Відціджений сік після цього уварюють на легкому вогні до загущення[10].
Білим осердям комишу зупиняли кровотечу, прикладаючи його до рани[10].
Зараз комиш використовують переважно для плетіння кошиків, циновок, килимків, а також для декорування плетених меблів. При цьому, щоб отримати зелений колір, листя зрізають у червні, жовтий — у серпні. Комиш зрізають на висоті 10—15 см над водою, задля забезпечення еластичності і гарного кольору зберігають у сухому затінку.
У Румунії на річці Дунаї величезні зарості очерету. Населення щорічно використовує понад два мільйони тонн сухого очерету на паливо, корм худобі і дахи[10].
З комишу, очерету і куги отримують целюлозу, папір, картон, штучний шовк, спирт, дубильні речовини, молочну кислоту, гліцерин. Комиш, очерет і кугу скошують спеціальними косарками, є навіть пересувні заводи для пресування очеретяних плит[10]. Ці плити — міцний, легкий і «теплий» будівельний матеріал. Досить 40 плит для спорудження невеликого будинку.
-
Комиш лісовий в Австрії -
-
Примітки ред.
- ↑ Scirpus Tourn. ex L.. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 29 Січня 2021. Процитовано 23.05.2021.
- ↑ Scirpus. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 30.05.2023.
- ↑ Горбач О. Зібрані статті. Діялектологія. — Т. V. — Мюнхен, 1993. -665 с
- ↑ Словник ботанічної номенклатури (Проект). — К.: Державне видавницво України, 1928.
- ↑ Грінченко Б. Д. Словарь української мови. — К., 1907—1909. — Т. 1-4.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — С. 537.
- ↑ Scirpus. Flora of China. efloras.org. Процитовано 30.05.2023. (англ.)
- ↑ Scirpus. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 30.05.2023. (англ.)
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.90
- ↑ а б в г (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
Джерела і посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Комиш |
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 5., К., 1980, стор. 306
- Комиш на сайті флори США (USDA NRCS) [Архівовано 1 Листопада 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |