Schoenoplectiella supina

вид рослин

Schoenoplectiella supina (куга лежача як Scirpus supinus[1][2]) — вид трав'янистих рослин з родини Осокові (Cyperaceae), який має уривчасте поширення у Євразії, Африці й Південній Америці.

Schoenoplectiella supina
1. Schoenoplectiella supina
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Рід: Schoenoplectiella
Вид:
S. supina
Біноміальна назва
Schoenoplectiella supina
Синоніми

Scirpus supinus L.
Schoenoplectus supinus (L.) Palla

Опис ред.

Однорічна рослина 5–30 см. Стебло з плівчастою коричневою піхвою. Навколоцвітних щетинок немає. Колосків до 10, подовжено-яйцеподібних, 5–8 мм завдовжки. Горішок 1–1.5 мм завдовжки[2]. Корені волокнисті. Стебла зеленуваті, 1–1.7 мм завтовшки, 3-кутові або майже циліндричні. Листові піхви блідо-зелені, 2–6 см. Листова пластина присутня або відсутня. Горішки чорні при зрілості, широкооберненояйцеподібні, 1–1.3 мм, тристоронній, неясно або виразно поперечно зморщені[3].

Поширення ред.

Має уривчасте поширення у Євразії, Африці й Південній Америці[4][5][6][7].

Зростає у тимчасових басейнах, поглибленнях, затоплених сільськогосподарських угіддях, рисових полях, алювіальних квартирах, затоплених піщаних землях, вологих місцях та навколо озер, водосховищ та ставків. Для встановлення популяції виду потрібні відкриті піщані місця. Він також виявляється в рисових полях низької інтенсивності[7].

В Україні вид зростає на мулистих берегах річок, у подах — у Поліссі та Лісостепу (переважно по Дніпру), зрідка; у Степу (головним чином по Дніпру і в подах), б. м. зазвичай[2].

Джерела ред.

  1. Scirpus supinus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 419. (рос.)(укр.)
  3. Flora of China. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 15.11.2019. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 15.11.2019. (англ.)
  5. The Euro+Med Plantbase Project. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 15.11.2019. (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 15.11.2019. (англ.)
  7. а б Lansdown, R.V. (2014). Schoenoplectiella supina. The IUCN. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 15.11.2019. (англ.)