Відкрити головне меню

Ломикамінь супротивнолистий

вид рослин
(Перенаправлено з Saxifraga oppositifolia)
Ломикамінь супротивнолистий
Purpsaxifrage2.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина: Ломикаменеві (Saxifragaceae)
Рід: Ломикамінь (Saxifraga)
Вид: Ломикамінь супротивнолистий
Біноміальна назва
Saxifraga oppositifolia
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Saxifraga oppositifolia
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Saxifraga oppositifolia
EOL logo.svg EOL: 583337
IPNI: 30041728-2
ITIS logo.svg ITIS: 24230
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 29771

Ломикамінь супротивнолистий[1] (Saxifraga oppositifolia) — вид трав'янистих рослин родини Ломикаменеві (Saxifragaceae), поширений у гірських та арктичних р-нах Центральної і Сх. Європи, Азії та Північної Америки. Етимологія: лат. folius — «листя», лат. oppositus — «навпроти»[2].

Зміст

ОписРедагувати

Це багаторічні трав'янисті рослини 3–5(6) см заввишки, з численними сланкими густо улисненними пагонами. Листки супротивні, видовжено оберненояйцеподібні, цілокраї, до 6 мм завдовжки та 2.5 мм завширшки, на верхівці тупі та потовщені, голі, по краю війчасті. Квітучі стебла коричнево волосисті. Квіти поодинокі, верхівкові, майже сидячі, радіально симетричні, до 1–3 см шириною, з 5 вільними чашолистками й пелюстками. Чашолистки яйцеподібні, тупі, по краю війчасті. Пелюстки рожеві або багряні, оберненояйцеподібні, 10–11 мм завдовжки, 5–6 мм завширшки, у 2–2.5 рази довші за чашечку. Плід яйцеподібна коробочка.

Цвіте у квітні–серпні, плодоносить у липні–серпні. Насіння важить всього 0.0001 г і поширюється з вітром. Листки вічнозелені й витримують температуру до -40 °C без ушкоджень. Квіти дуже холодостійкі й витримують температуру до -15°С.

ПоширенняРедагувати

Європа (Австрія, Чехія, Німеччина, Польща, Словаччина, Швейцарія, Фарерські острови, Фінляндія, Ісландія, Ірландія, Норвегія [вкл. Шпіцберген і Ян-Маєн], Швеція, Велика Британія, Албанія, Болгарія, Греція, Італія, Македонія, Чорногорія, Румунія, Сербія, Словенія, Франція, Іспанія), Азія (Китай, Казахстан, Киргизія, Монголія, Росія), Північна Америка (Ґренландія, Канада, США)[3]. У Швейцарії ця рослина була виявлена на висоті 4505 м. На півночі ареалу росте на більш низьких висотах. Росте на 83°40' на Кафеклуббені, північнішій точці суходолу. Населяє кам'янисті схили, щілини скель, розсипища, поблизу сніжників, на півночі — пустища і луки, річкові та морські тераси, купини на болотах, кам'янисті чи гравійні місця. Росте на від добре до слабо дренажних ґрунтах з від слабокислої до основної реакцією (рН).

В Україні відомий лише з одного локалітету на Чорногорі: ур. Кізі Улоги, на скелях г. Бребенескул (Ів.-Фр. обл.). Від 1933 р. вид у названому локалітеті не знаходили; можливо, він зник унаслідок інтенсивного випасання. Природоохоронний статус виду: зниклий у природі[1].

ВикористанняРедагувати

Це популярна рослина альпійських гірок, хоча її важко вирощувати в теплому кліматі. Пелюстки їстівні. Вони гірким спочатку, але після того, як близько 1 секунди, вони стають солодкими; вони трохи липкі.

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати