Вікіпедія

Quercus subg. Cerris

Quercus subgenus Cerris є одним із двох підродів, на які рід Quercus був розділений у класифікації 2017 року (інший підрід Quercus). Він містить близько 140 видів, розділених на три секції. Його можна назвати кладою Старого Світу або кладою середніх широт; всі види є вихідцями з Євразії та Північної Африки.

Quercus subg. Cerris
Quercus cerris (типовий)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Букоцвіті (Fagales)
Родина: Букові (Fagaceae)
Рід: Дуб (Quercus)
Підрід: Quercus subg. Cerris
Oerst.[1]
Секції[1]
  • Quercus sect. Cyclobalanopsis Oerst.
  • Quercus sect. Ilex Loudon
  • Quercus sect. Cerris Dumort.

Опис

ред.

Як і всі види Quercus, представники підроду Cerris — дерева чи кущі з жолудеподібними плодами, у яких чашечка покриває принаймні основу горіха. Члени підроду Cerris відрізняються від представників підроду Quercus декількома морфологічними ознаками, їх поділ значною мірою визначається молекулярно-філогенетичними доказами. Структура зрілого пилку є однією з особливостей, яка розрізняє два підроди: у підроді Cerris дрібні складки або зморшки (ругули) видимі або принаймні слабко затемнені, тоді як у підроді Quercus ругули закриті спорополеніном[1].

Два підроди також певною мірою відрізняються різним поширенням. Підрід Cerris переважно є євразійським, з кількома видами в Північній Африці, і його можна назвати кладою Старого Світу або кладою середніх широт. Підрід Quercus зустрічається в основному в Америці (хоча деякі види також зустрічаються в Євразії та Північній Африці), і його можна назвати кладою Нового Світу або кладою високих широт[1].

Таксономія

ред.

Підрід Quercus Cerris вперше був встановлений Андерсом Сандое Ерстедом у 1867 році. Однак його концепція та концепція пізніших дослідників, які часто зводили його до секції, була ближчою до сучасної секції Cerris, ніж ширшого опису, який є результатом молекулярно-філогенетичних досліджень, у якому підрід є одним із двох відділів роду Quercus і включає три секції[1].

Quercus
 

subg. Quercus

 
 
subg. Cerris
 

sect. Cyclobalanopsis

 
 
 

sect. Ilex

 
 

sect. Cerris

 
 
 
 
 


Секція Cyclobalanopsis

ред.

Quercus sect. Cyclobalanopsis вперше створена як рід Cyclobalanopsis Андерсом Сандое Ерстедом у 1867 році[2]. Вперше таксон був скорочений з роду до секції Джорджем Бентамом і Вільямом Джексоном Гукером у 1880 році. Його також розглядали як підрід[1].

Як і всі види Quercus, представники секції Cyclobalanopsis — дерева чи кущі з жолудеподібними плодами. Тичинкові квітки розташовані вздовж осі суцвіття групами від одного до трьох, але іноді до семи. Орнаментація зрілого пилку є відмінною рисою секції: пилкові зерна мають вертикальні складки (ругули). Ніжка, яка з'єднує оцвітину з зав'яззю, має три-п'ять різних кілець. «Чашка» (cupule) навколо основи жолудя також має чіткі кільця, утворені тонкими мембранами, що також відрізняє секцію від інших дубів. Листя вічнозелене[1].

Розділ містить близько 90 видів, що походять з тропічної та субтропічної Азії, включаючи південні Гімалаї[1].

Секція Ilex

ред.

Quercus sect. Ilex вперше була створена Джоном Клаудіусом Лоудоном у 1838 році. Таксон також розглядали як підрід під назвою Quercus subg. Heterobalanus Oerst. і як підсекцію[1].

Як і всі види Quercus, види секції Ilex є деревами або кущами з жолудеподібними плодами. Тичинкові квітки мають від чотирьох до шести тичинок. Орнаментація зрілого пилку характерна, складається зі зморшок або складок (ругул). Жолуді дозрівають щорічно або через два роки. Чашечка жолудя має трикутну луску, зазвичай тонку і плівчасту. Зубчасті листки вічнозелені з шипами або щетинками на кінцях зубців[1].

У секції близько 40 видів, що походять з Євразії та Північної Африки[1].

Секція Cerris

ред.

Quercus section Cerris вперше була заснована Бартелемі Чарльзом Джозефом Дюмортьє в 1829 році. Її розглядали як секцію під іншими назвами, включаючи Quercus sect. Erythrobalanopsis Oerst., Quercus sect. Castaneifolia O.Schwarz, Quercus sect. Vallonea O.Schwarz, Quercus sect. Aegilops (Reichenb.) O.Schwarz і нелегітимною назвою(інші мови) Quercus sect. Eucerris Oerst.[1].

Як і всі види Quercus, види секції Cerris — дерева або кущі з жолудеподібними плодами. Тичинкові квітки мають від чотирьох до шести тичинок. Орнаментація зрілого пилку характерна, складається з розсіяних дрібних горбків (бородавчаста). Чашка жолудя має вузькотрикутну луску, потовщену, з кілем і подовженими загнутими верхівками. Лист зубчастий, як правило, із щетиноподібними розширеннями до зубців[1].

У Євразії та Північній Африці є близько 13 видів[1], зокрема й корковий дуб, Quercus suber[3] — важливе джерело пробок для вина[4], серед іншого. Це єдина секція дуба з центром різноманітності в Західній Палеарктиці[5].

Збереження

ред.

Червоний список дубів 2020 року показує, що серед видів, оцінених у всіх восьми секціях роду Quercus, секції Cyclobalanopsis і Ilex мають найбільшу частку видів, віднесених до категорії «критично зникаючих», що представляє найвищий рівень загрози[6]. Велика кількість секційних видів Cyclobalanopsis зустрічається в Китаї: флора Китаю стверджує, що 69 є місцевими для Китаю, з яких 43 є ендемічними[7]. У Китаї найбільша кількість видів дуба, яким загрожує зникнення[6].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Denk, Thomas; Grimm, Guido W.; Manos, Paul S.; Deng, Min; Hipp, Andrew L. (2017), An Updated Infrageneric Classification of the Oaks: Review of Previous Taxonomic Schemes and Synthesis of Evolutionary Patterns, у Gil-Pelegrín, Eustaquio; Peguero-Pina, José Javier; Sancho-Knapik, Domingo (ред.), Oaks Physiological Ecology. Exploring the Functional Diversity of Genus Quercus L, Tree Physiology, т. 7, Cham.: Springer International Publishing, с. 13—38, doi:10.1007/978-3-319-69099-5_2, ISBN 978-3-319-69099-5
  2. ↑ Quercus subg. Cerris(англ.): інформація на сайті IPNI.
  3. ↑ Denk, Thomas; Grimm, Guido W.; Manos, Paul S.; Deng, Min; Hipp, Andrew L. (2017), Appendix 2.1: An updated infrageneric classification of the oaks (xls), figshare, doi:10.6084/m9.figshare.5547622.v1, процитовано 17 лютого 2023
  4. ↑ Halliday, James, Wine bottle closures, Halliday Wine Companion, процитовано 24 лютого 2023
  5. ↑ Simeone, Marco Cosimo; Cardoni, Simone; Piredda, Roberta; Imperatori, Francesca; Avishai, Michael; Grimm, Guido W.; Denk, Thomas (2018). Comparative systematics and phylogeography of Quercus Section Cerris in western Eurasia: inferences from plastid and nuclear DNA variation. PeerJ. 6: e5793. doi:10.7717/peerj.5793. ISSN 2167-8359. PMC 6195796. PMID 30356975.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  6. ↑ а б Carrero, Christina; Jerome, Diana; Beckman, Emily; Byrne, Amy; Coombes, Allen J.; Deng, Min; González Rodríguez, Antonio; Sam, Hoang Van; Khoo, Eyen; Nguyen, Ngoc; Robiansyah, Iyan; Rodríguez Correa, Hernando; Sang, Julia; Song, Yi-Gang; Strijk, Joeri; Sugau, John; Sun, Weibang; Valencia-Ávalos, Susana; Westwood, Murphy (2020), The Red List of Oaks 2020 (PDF), Lisle, IL: The Morton Arboretum, процитовано 24 лютого 2023
  7. ↑ Huang, Chengjiu; Zhang, Yongtian; Bartholomew, Bruce, Cyclobalanopsis, у Wu, Zhengyi; Raven, Peter H.; Hong, Deyuan (ред.), Flora of China (online), eFloras.org, процитовано 24 лютого 2023
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Quercus_subg._Cerris&oldid=43709207