Quercus bambusifolia
Quercus bambusifolia — вид дубів, що росте в Китаї, Гонконзі та В'єтнамі.
| Quercus bambusifolia | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Букові (Fagaceae) |
| Рід: | Дуб (Quercus) |
| Вид: | Q. bambusifolia
|
| Біноміальна назва | |
| Quercus bambusifolia Hance, 1857
| |
Морфологічна характеристика ред.
Дерево 5–12 метрів у висоту, хоча може сягати й 20 метрів. Листки 3–7 × 0.8–1.5 см, скупчені на верхівках пагонів, вічнозелені, шкірясті, голі, ланцетні; верхівка округла чи іноді коротко загострена; основа клиноподібна; край цільний чи з кількома зубцями біля верхівки; верх блискучий зелений; низ синьо-зелений; ніжка листка 2–7 мм, гола (спочатку запушена). Квітки лютий-березень; маточкові суцвіття короткі, 5–10 мм. Жолудь завдовжки 15–24 мм, 15 мм у діаметрі, яйцюватий, шовковистий стає голим, найчастіше поодинокий, закритий на 1/4 чи менше чашечкою; дозрівання в 1 рік (з серпня по листопад)[1].
Поширення ред.
Зростає в Китаї (Гуандун, Гуансі, Хайнань), Гонконзі й північному В'єтнамі. Росте на вершинах хребтів і сухих схилах в лісах на висотах 700–2200 метрів[2][3].
Це джерело їжі для вивірок, пацюків, ворон і цивет у цьому регіоні, але тільки цивета діє як потенційний агент розповсюдження насіння для цього виду[3].
Загрози ред.
Вид перебуває під загрозою обмеженого поширення та руйнування середовища проживання. Втрата природної лісової площі спостерігається і в заповідних територіях. Quercus bambusifolia сильно фрагментований по всьому ареалу[3].
Примітки ред.
- ↑ Quercus neglecta. Oaks of the World. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 06.05.2022. (англ.)
- ↑ Quercus bambusifolia. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 06.05.2022. (англ.)
- ↑ а б в Carrero, C.; Strijk, J.S. (2020). Quercus bambusifolia. The IUCN. Процитовано 06.05.2022. (англ.)