Тайфунник Піла
| Тайфунник Піла | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodroma inexpectata (J. R. Forster, 1844) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Procellaria inexpectata | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник Піла[2] (Pterodroma inexpectata) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[3]. Мешкає в Тихому океані, гніздовий ендемік Нової Зеландії[4][5], или тайфунник Пита[6].
Опис ред.
Тайфунник Піла — морський птах середнього розміру, середня довжина якого становить 32-36 см, розмах крил 74-92 см, вага 247-441 г. Довжина крила у самців становить 242-259 мм, у самиць 247-268 мм, довжина хвоста у самців становить 98-105 мм, у самиць 102-108 мм, довжина дзьоба у самців становить 25-27 мм, у самиць 26-29 мм. Верхня частина голови темно-бура, передня частина голови і скроні білі, поцятковані темними плямками, навколо очей темні плями. Верхня частина тіла сіра, на верхній стороні крил помітний темний М-подібний візерунок. Горло і нижня сторона хвоста білі, груди і живіт сірі, поцятковані темними плямками, нижня сторона крил біла з сірими краями, від згину крила до його центру ідуть чорні смуги. Дзьоб чорний, лапи зверху тілесного кольору, знизу чорні[4].
Поширення і екологія ред.
.jpg)
Тайфунники Піла гніздяться на острівцях біля південного і східного узбережжя Південного острова у Новій Зеландії, зокрема на острівцях Фіордленду, на островах Соландера[en], на островах протоки Фово, на островах поблизу острова Стюарт (зокрема, на островах Тіті[en], Кодфіш[en], Таукіхепа[en] та на острівцях поблизу Порт-Пегасуса[en]), а також на островах Снерс[en]. Раніше вони гніздилися на Південному і Північному островах, а також, ймовірно, на островах Чатем і Баунті, на Оклендських островах та на островах Антиподів.
Тайфунники Піла регулярно здійснюють трансекваторіальні міграції. У грудні-березні вони зустрічаються в Південній півкулі, переважно у помірних і антарктичних водах Тихого океану, залітаючи на південь так далеко, як це дозволяють пакові льоди. В квітні птахи починають міграцію на північ, у субарктичні води на півночі Тихого океану. В першій половині літа основні скупчення тайфунників Піла спостерігаються від північних Курильських островів і Камчатського півострова до Британської Колумбії і Аляски. У другій половині літа значна кількість птахів долітає до Берингового моря, невелика кількість птахів також з'являється в Охотському морі. У вересні тайфунники Піла мігрують до Південної півкулі[4].
Тайфунники Піла ведуть пелагічний спосіб життя, рідко наближуються до суходолу, за винятком гніздування. Їх політ плавний, ковзаючий, плануючий. При вітряній погоді птахи різко підіймаються вверх, після чого плавно спускаються. В тиху погоду літають низько над поверхнею води. Плануючий політ чергується з неглибокими, однак потужними помахами крил. Активність птахів відмічена протягом всієї доби. В місцях гніздування птахи ведуть нічний спосіб життя, активність у них починається через годину після заходу сонця. Тайфунники Піла живляться рибою, головоногими молюсками і планктоном. Вони зустрічаються парами або невеликими групами, в місцях скупчення кормових організмів іноді утворюють зграї[4].
Тайфунники Піла є моногамними птахами. На місцях гніздування вони з'являються наприкінці жовтня. Гніздяться зазвичай в норах, які можуть досягати понад 70-90 см. Нори зазвичай розташовуються в місцях, порослих трав'янистою або деревною рослинністю. Іноді птахи гніздяться в тріщинах серед скель[4].
Сезон розмноження починається в листопаді або першій половині грудня. У цей час птахи формують пари, споруджують нори і гнізда, здійснюють шлюбні ігри. Яйця відкладаються у другій половині грудні. В кладці 1 біле яйце розміром 55-65 × 40-49 мм, вагою 54-69 г. Інкубаційний період триває 50-51 день, насиджують і самиці, і самці, підміняючи один одного кожні 13-14 днів. Пташенята вилуплюються у лютому. Вони відлітають в море через 90-105 днів після вилуплення, у травні-на початку червня[4].
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, станом на 2004 рік загальна популяція тайфунників Піла становила приблизно 1,5 мільйони птахів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma inexpectata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ а б в г д е Птицы СССР. История изучения. Гагары, поганки, трубконосые / Иличев В. Д., Флинт В. Е. (отв. редакторы) — М.: Наука, 1982. — 446 с.
- ↑ Шунтов В. П. Птицы Дальневосточных морей России. Т. 1. — Владивосток. ТИНРО-центр, 1998—423 с.
- ↑ Беме Р. Л., Флінт В. Е. Пятиязычный словарь названий животных. Птицы. Латинский, русский, английский, немецкий, французский / под общей ред. акад. В. Е. Соколова. — М. : Рус. яз., «РУССО», 1994. — 845 с. — 2 030 прим. — ISBN 5-200-00643-0.
Джерела ред.
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
- Marchant S, Higgins PJ (1990) Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic birds, Volume 1, Part A: Ratites to Petrels, Vol. Oxford University Press, Melbourne
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |