Proechimys decumanus
Proechimys decumanus (тихоокеанський щетинець[1]) — вид гризунів родини щетинцевих, який зустрічається в тихоокеанський низовинних сухих тропічних лісах південнозахідного Еквадору і північнозахідного Перу. Висотної діапазон проживання в Еквадорі від 5 до 800 м над рівнем моря. Каріотип: 2n=30, FN=54.
| Proechimys decumanus | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Щетинцеві (Echimyidae) |
| Підродина: | Echimyinae |
| Триба: | Myocastorini |
| Рід: | Proechimys |
| Вид: | P. decumanus
|
| Біноміальна назва | |
| Proechimys decumanus | |
Етимологія ред.
Назва походить від лат. Decuma — «десятий, десята частина» і лат. anus — «анус». У описі таксона пояснення назві не було подане.
Морфологія ред.
Морфометрія. Довжина голови й тіла: 161–245, довжина хвоста: 105–162, довжина задньої стопи: 34–55 мм, довжина вуха: 22–30 мм, маса: 120–450 грамів.
Опис. У цих щурів велике і струнке тіло. Голова довга й вузька. Очі великі, темно-коричневі. Вуха голі або з небагатьма розкиданими короткими волосками, від темно-сірого до коричневого кольору, середнього розміру, піднятими виступають над маківкою. Вібриси довгі, деякі сягають вух і плечей. Спинне хутро жорстке і щетинисте, щетини помітніші на середині спини, колір від світло-коричневого до жовтувато-коричневого, більш бліде і сірувате з боків і, як правило з вкрапленнями темного волосся. Середня лінія спини, як правило, чорна. Боки, як правило, більш бліді, від сіро-коричневого до жовтувато-коричневого кольору. Черевна область має колір від біло-жовтого до кремового. Хвіст на вигляд голий, але насправді тонко вкритий волоссям, малим, тонким і розсіяним, яке дозволяє бачити поверхню хвоста. Хвіст чітко двоколірний, жовтувато-кремовий з черевного боку, темно-коричневий на спинному боці. Хвіст короткий, 65–75% довжини голови й тіла. Ноги кремезні, середньої довжини, з короткими пальцями і довгими, товстими кігтями.
Поведінка ред.
Веде нічний, наземний і самітній спосіб життя. Їсть насіння і плоди. Коли їжа в достатку, може зберігати в своєму помешканні запаси з пальмових горіхів та твердих фруктів. У меншій мірі харчується грибами, ніжним листям і, можливо, комахами. День проводить у притулку в порожнинах стовбура, в отворах в землі або серед густої рослинності. Мабуть, не має вираженого піку розмноження, тому самки можуть народити в будь-який час року.
Загрози та охорона ред.
Серйозною загрозою для цього виду є знелісення особливо в південній частині його ареалу, введення в екосистему кіз викликає руйнування низької рослинності, що веде до ерозії. Напевно, залишилося лише 20% середовища проживання цих щурів.
Примітки ред.
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
Джерела ред.
- Вебсайт МСОП
- Вебсайт Еквадовського папського католицького університету
- Don E. Wilson, DeeAnn M. Reeder Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference, Том 1 — JHU Press, 2005, p. 1585
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |