Відкрити головне меню
Вібриси домашньої кішки
Вібриси шиншили
Вібриси моржа

Вібриси (від латинського vibro — коливатись, звиватись) — спеціалізоване волосся ссавців, зазвичай залучене до реалізації відчуття дотику; інколи цей термін застосовується по відношенню до жорстких коротких пер навколо дзьоба у птахів, та видовжених щетинок комах, які виконують аналогічну функцію; також вібрисами в медицині можуть називати волосини, що ростуть в носовій порожнині людини. Вібриси у ссавців переважно ростуть навколо носа, на губах, щоках, та інших виступаючих частинах лицевого відділу черепа, а також на згинах передніх лап та на ступнях (останнє характерне для сумчастих). Вібриси зазвичай довші та жорсткіші за звичайний хутровий покрив даного виду.[1] [2]

Вібриси, як і інші волоски, складаються з нечутливого рогового матеріалу і не містять нервів, але мають спеціальні сполучені з ними сенсорні клітини.[1] Головною ознакою, що відрізняє вібриси від інших шерстинок ссавців, є те, що вони імплантовані в спеціальний фолікул, оточений капсулою, що наповнена кров'ю, і називається «кров'яним синусом». Для підтримання постійної температури цієї структури та її живлення звичайно витрачається досить багато енергії.

Дотик до вібриса згинає його, і кров в синусі відштовхується на той чи інший бік. Таким чином кров посилює зміщення та дозволяє механорецепторам в основі вібриса відчувати надзвичайно малі його коливання.[3] Завдяки цьому деякі тварини, такі як домова миша, за допомогою вібрисів можуть відчувати навіть рухи повітря навколо. У деяких ссавців (наприклад, у родини котових) фолікули вібрисів оточені сильно розвиненою м'язовою подушкою, котра використовується для тонких і складних рухів. Деякі тварини (особливо це характерно для гризунів) постійно рухають вібрисами, досліджуючи навколишній простір, в той час як інші використовують їх як пасивні органи відчуття дотику.

Самі по собі вібриси можуть досягати значних розмірів: так, у шиншили їхня довжина досягає третини розміру тіла, а у моржа товщина деяких вібрисів дорівнює товщині олівця.

Вібриси використовуються тваринами, котрі не можуть завжди покладатись на зір при переміщенні та пошуку їжі (нічні тварини, норні, а також такі, що полюють у воді). У багатьох ссавців для обробки сигналів, що надходять від вібрисів, і для керування ними, відведена значна частина мозку. Сигнали, що надходять від вібрисів, передаються трійчастим нервом у довгастий мозок та таламус, а звідти — до так званої стовпчастої кори («barrel cortex»).

Відрізання (або позбавлення іншим чином) у тварин вібрісів звичайно призводить до порушення у них координації руху, особливо в темряві.

Аналіз будови черепів деяких вимерлих плазунів показав, що вібриси, скоріше за все, були наявні на виступах цих черепів. Це свідчить, що вібриси були у попередників ссавців, а, отже, еволюційно давніші ніж хутро.

Класифікація вібрисівРедагувати

Латинська назва Переклад Розміщення
Mystacial Вусові Над верхньою губою
Submental Підборідкові Підборіддя
Interramal Нижньощелепні Між гілками нижньої щелепи
Genal Щічні Щока
Superciliary Брівні Над оком
Subocular Підочні Під оком

ПосиланняРедагувати

  1. а б (англ.) Weldon Owen Pty Ltd. (1993). Encyclopedia of animals — Mammals, Birds, Reptiles, Amphibians. Reader's Digest Association, Inc. pg. 18. ISBN 1-875137-49-1.
  2. Vibrissa, medical-dictionary.thefreedictionary.com, undated (accessed 20 January,2007)
  3. (англ.) Hair, animaldiversity.ummz.umich.edu, undated (accessed 20 January,2007)