Primula deorum — вид дводольних рослин роду Первоцвіт (Primula) родини Первоцвітові (Primulaceae)[1]. Рослина вперше описана чеським ботаніком Йозефом Веленовським у 1890 році[2]. Льодовиковий релікт[3].

Primula deorum
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Первоцвітові (Primulaceae)
Рід: Первоцвіт (Primula)
Вид:
P. deorum
Біноміальна назва
Primula deorum
Velen., 1890

Місцева (болгарська) назва — «рілска ігліка»[4].

Поширення та опис ред.

Ендемік Болгарії[5][4], поширений на ділянках гірських масивів Вітоша (гори Голям-Резен і Черні-Врих) та Ріла, на висоті 1900—2800 м[3].

Багаторічна трав'яниста рослина з довгим горизонтальним або похилим кореневищем. Стебло прямостояче, заввишки до 39 см, зеленого або фіолетового кольору. Листя ланцетової форми, м'ясисте. Суцвіття — зонтик, що несе 2-22 квітки темно-фіолетового кольору, трубчастої форми. Плід — коробочка[3].

Населяє вологі місця; зустрічається вздовж струмків, озер та боліт[3].

Зауваження щодо охорони ред.

Внесений у Червону книгу Болгарії як вразливий вид. Перебуває під особливою охороною з боку місцевого уряду[4]. Основною загрозою для існування виду вважається зміна природних умов, викликаних посухою та сходженням лавин. Діяльність туристів на ділянках виростання також чинить негативний вплив на рослину[3].

Синоніми ред.

Назва-синонім — Auricula-ursi deorum (Velen.) Soják[2].

Примітки ред.

  1. BioLib — Primula deorum. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 18 грудня 2016.
  2. а б Primula deorum Velen. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 18 грудня 2016.
  3. а б в г д Рилска иглика :: Червена Книга на Република България. Архів оригіналу за 30 квітня 2018. Процитовано 18 грудня 2016.
  4. а б в BG Flora.eu. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 грудня 2016.
  5. Catalogue of Life — 29th July 2014 :: Species details. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 18 грудня 2016.