Вівчарик світлокрилий
| Вівчарик світлокрилий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![Світлокрилий вівчарик (долина річки Суру[en], штат Ладакх, Індія)](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Mountain_Chiffchaff_-_Shreeram_M_V_-_Suru_Valley.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Phylloscopus sindianus (W.E. Brooks, 1880) | ||||||||||||||||
 Ареал виду Гніздування Зимування | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вівча́рик світлокрилий[2] (Phylloscopus sindianus) — вид горобцеподібних птахів родини вівчарикових (Phylloscopidae). Мешкає в горах Західної і Центральної Азії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 10,5-12 см, вага 5,5-8,5 г. Довжина крила становить 47-63 мм, довжина хвоста 41-52 мм, довжина дзьоба 10-12 мм, довжина цівки 18-20 мм. Верхня частина тіла сірувато-коричнева, надхвістя іноді має оливковий відтінок. Над очима довгі, широкі "брови", спереду білуваті. над і за очима попелясті. Через очі ідуть чорнуваті смуги, за очима вони більш темні. Навколо очей білуваті кільця. Покривні пера крил сіруваті з темними краями. Нижня частина тіла білувата, груди і боки мають попелястий відтінок. Нижні покривні пера хвоста і стегна білувато-коричневі. Стернові і махові пера мають бурувато-оливкові края. Нижні покривні пера крил жовтуваті або кремові. Дзьоб чорний, знизу і по краях жовтувато-коричневий. Лапи чорні або чорнувато-коричневі. Очі темно-карі.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[3]
- P. s. lorenzii (Lorenz, T, 1887) — Кавказ і гори Західної Азії;
- P. s. sindianus Brooks, WE, 1880 — гори центральної Азії.
Деякі дослідники раніше виділяли підвид P. s. lorenzii у окремий вид — вівчарик кавказький (Phylloscopus lorenzii)[4][5][6][7].
Поширення і екологія ред.
Світлокрилі вічарики гніздяться на Кавказі, в горах східної Туречиики (Понтійські гори) і північного Ірану (Ельбурс), на Тянь-Шані і Памірі, в горах Гіндукуш, Каракорум, Куньлунь, Паміро-Алай і Алтинтаг. Взимку вони мігрують на південь. Західні популяції зимують в Месопотамії, східні — в долині Інду та на північному сході Індії. Світлокрилі вівчарики живуть в соснових і березових лісах, у верболозах в заплавах річок, в очеретяних заростях, в тополевих і вільхових гаях на берегах річок, в садах, в заростях обліпихи, мірікарії (Myricaria elegans), рододендрону і ялівця, в заростях карликових берез біля верхньої межі лісу, переважно на висоті від 1000 до 1200 м над рівнем моря. Живляться дрібними комахами і павуками, восени також ягодами. Сезон розмноження триває з травня до початку серпня. Гніздо кулеподібне, зроблене зі стебел і сухого листя, рослинних волокон, шерсті і пуху, розміщується на землі або в чагарниках, на висоті до 4 м над землею.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція світлокрилих вівчариків приблизно становить від 468 до 829 тисяч птахів, з яких на Кавказі гніздиться від 164 до 640 тисяч птахів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Phylloscopus sindianus. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 3 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Bushtits, leaf warblers, reed warblers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 03 червня 2022.
- ↑ (German) Martens, Jochen; Hänel, Sabine (1981): Gesangformen und Verwandtschaft der asiatischen Zilpzalpe Phylloscopus collybita abietinus und Ph. c. sindianus. Journal für Ornithologie 122 (4): 403–427. [with English abstract]
- ↑ Sangster, George; Knox, Alan G.; Helbig, Andreas J.; Parkin, David T. (2002). "Taxonomic recommendations for European birds". Ibis 144 (1): 153–159.
- ↑ Helbig, Andreas J.; Martens, Jochen; Seibold, I.; Henning, F.; Schottler, B; Wink, Michael (1996). "Phylogeny and species limits in the Palearctic Chiffchaff Phylloscopus collybita complex: mitochondrial genetic differentiation and bioacoustic evidence" [Архівовано 26 березня 2009 у Wayback Machine.]. Ibis 138 (4): 650–666.
- ↑ Phylloscopus lorenzii у базі Avibase.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |