Вікіпедія

Ерміт (рід)

рід птахів
(Перенаправлено з Phaethornis)
Ерміт
Ерміт венесуельський (Phaethornis superciliosus)
Ерміт венесуельський (Phaethornis superciliosus)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Колібрієві (Trochilidae)
Підродина: Ермітні (Phaethornithinae)
Рід: Ерміт (Phaethornis)
Swainson, 1827[1]
Види
Синоніми
* Phoetornis Ferussac, 1831[2]
  • Phrethornis Boie, 1831[3]
  • Phaetornis Voigt, 1831[4]
  • Phaethornus Jardine & Selby, 1835[5]
  • Orthornis Bonaparte, 1854[6]
  • Guyornis Bonaparte, 1854
  • Pygmornis Bonaparte, 1854
  • Ametrornis Reichenbach, 1854[7]
  • Toxoteuches Cabanis & Heine, 1860[8]
  • Mesophila Mulsant, J. Verreaux & E. Verreaux, 1866
  • Pygornis Mulsant, J. Verreaux & E. Verreaux, 1866
  • Momus Mulsant, J. Verreaux & E. Verreaux, 1866
  • Anisoterus Mulsant & E. Verreaux, 1874[9]
  • Milornis Mulsant & E. Verreaux, 1874
  • Ametornis Mulsant, 1876[10]
  • Phaethornis Salvin, 1892[11]
Посилання
Вікісховище: Phaethornis
Віківиди: Phaethornis
EOL: 45509492
ITIS: 553664
NCBI: 46512

Ермі́т[12] (Phaethornis) — рід серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Представники цього роду мешкають в Мексиці, Центральній і Південній Америці[13].

Опис

ред.

Довжина ермітів варіюється від 8 до 17,5 см, а вага від 1,8 до 10 г. Вони мають переважно зелене, коричневе, руде або сіре забарвлення. У більшості видів верхня частина тіла має зеленуватий або бронзовий райдужний відблиск, однак він помітно менш виражений, ніж у інших колібрієвих. Оперення самців і самиць є дуже подібним, різниця між ними виражається у деталях форми дзьоба, хвоста або в інтенсивності оперення. Більшість ермітних не демонструють яскраво вираженого статевого диморфізму, за винятком зеленого ерміта (Phaethornis guy).

Ерміти зазвичай мають довгий вигнутий дзьоб, однак у трьох видів, P. koepkeae, P. philippii і P. bourcieri, дзьоб майже прямий. Нижня частина дзьоба у них біля основи червона або жовта, а два центральні стернові пера видовжені і мають білі або охристі кінчики. Верхня частина голови пласка, обличчя темне, на скронах і щоках є дві бліді смуги.

Ерміти поширені від південної Мексики до північної Аргентини. Вони живуть переважно в підліску тропічних лісів, на узліссях та у вторинних заростях, однак деякі види, зокрема P. pretrei, поширені у більш відкритих місцевостях.

На початку сезону розмноження самці ермітів збираються на токовищах, де намагаються привабити самиць співом. Вони є менш агресивними, ніж інші колібрієві, однак і самиці, і самці захищають кормову територію.

Більшість ермітів живляться нектаром геліконії, однак вони можуть живитися нектарм інших квітів, зокрема, з родів Centropogon, Passiflora, Costus тощо. Також вони ловлять дрібних членистоногих. Довгі, вигнуті дзьоби, типові для більшості видів роду Ерміт (Phaethornis), є адаптацією до живлення нектару з довгих, трубкоподібних квітів.

Види

ред.

Виділяють 27 видів:[14]

Етимологія

ред.

Наукова назва роду Phaethornis походить від сполучення слів дав.-гр. φαεθων — сонце і ορνις — птах.[19]

Примітки

ред.
  1. ↑ Swainson, William John (1827). A synopsis of the birds discovered in Mexico by W. Bullock, F.L.S. and Mr. William Bullock jun. Philosophical Magazine. New Series. 1: 364—369, 433–442 [441].
  2. ↑ A.É.J.P.J.F. d'Audebert de Férussac. Phoetornis. „Bulletin des Sciences Naturelles et de Géologie”. 24, s. 201, 1831. 
  3. ↑ F. Boie. Bemerfungen über Species und einige ornithologische Familien und Sippen. „Isis von Oken”. 1831, ss. kol. 548, 1831. 
  4. ↑ J.J.O. Voight: Das Thierreich, geordnet nach seiner Organisation: als Grundlage der Naturgeschichte der Thiere und Einleitung in die vergleichende Anatomie. Wyd. Nach der zweiten, vermehrten Ausgabe übersetzt und durch Zusätze erweitert von F. S. Voight. Cz. 1. Leipzig: F. A. Brockhaus, 1831, s. 640. 
  5. ↑ W. Jardine & P.J. Selby: Illustrations of ornithology. Cz. 3. Dublin: Longman, Rees, Orme, Brown, & Green, and S. Highley, 1835, ss. ryc. 143. 
  6. ↑ Ch.L. Bonaparte. Talleau des Oiseaux-Mouches. „Revue et Magasin de Zoologie pure et Appliquée”. 2e Série. 6, s. 249, 1854. 
  7. ↑ H.G.L. Reichenbach. Aufzählung der Colibris Oder Trochilideen in ihrer wahren natürlichen Verwandtschaft, nebst Schlüssel ihrer Synonymik. „Journal für Ornithologie”. 1, s. 14, 1854. 
  8. ↑ J. Cabanis & F. Heine: Museum Heineanum: Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt. Cz. 3. Halberstadt: In Commission bei R. Frantz, 1860. 
  9. ↑ É. Mulsant & E. Verreaux: Histoire naturelle des oiseaux-mouches, ou, Colibris constituant la famille des trochilidés. Lyon: Au Bureau de la Société Linnéenne, 1874, s. 55. 
  10. ↑ É. Mulsant. Catalogue des oiseaux-mouches ou colibris. „Annales de la Société Linnéenne de Lyon”. 22, s. 201, 1876. 
  11. ↑ O. Salvin: Catalogue of the Birds in the British Museum. Cz. 16. London: Printed by order of the Trustees, 1892, s. 267. 
  12. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  13. ↑ K.L. Schuchmann: Family Trochilidae (Hummingbirds). W: J. del Hoyo, A. Elliott & J. Sargatal: Handbook of the Birds of the World. Cz. 5: Barn-owls to Hummingbirds. Barcelona: Lynx Edicions, 1999, ss. 539–541, 543–547. ISBN 84-87334-25-3. 
  14. ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 липня 2022.
  15. ↑ Phaethornis aethopygus у базі Avibase.
  16. ↑ V.Q. Piacentini, A. Aleixo & L.F. Silveira. Hybrid, subspecies, or species? The validity and taxonomic status of Phaethornis longuemareus aethopyga Zimmer, 1950 (Trochilidae). „The Auk”. 126 (3), ss. 604–612, 2009. doi:10.1525/auk.2009.08130. 
  17. ↑ Phaethornis mexicanus у базі Avibase.
  18. ↑ E. Arbeláez-Cortés & A.G. Navarro-Sigüenza. Molecular evidence of the taxonomic status of western Mexican populations of Phaethornis longirostris (Aves: Trochilidae). „Zootaxa”. 3716 (1), ss. 81–97, 2013. doi:10.11646/zootaxa.3716.1.7. 
  19. ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 301. ISBN 978-1-4081-2501-4.

Джерела

ред.
  • ffrench, Richard; O'Neill, John Patton & Eckelberry, Don R. (1991): A guide to the birds of Trinidad and Tobago (2nd edition). Comstock Publishing, Ithaca, N.Y.. ISBN 0-8014-9792-2
  • Hilty, Steven L. (2003): Birds of Venezuela. Christopher Helm, London. ISBN 0-7136-6418-5
  • Stiles, F. Gary & Skutch, Alexander Frank (1989): A guide to the birds of Costa Rica. Comistock, Ithaca. ISBN 0-8014-9600-4

Посилання

ред.
  Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ерміт_(рід)&oldid=37432454