Ерміт венесуельський

вид птахів
(Перенаправлено з Phaethornis superciliosus)
Ерміт венесуельський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Колібрієві (Trochilidae)
Підродина: Ермітні (Phaethornithinae)
Рід: Ерміт (Phaethornis)
Вид: Ерміт венесуельський
Phaethornis superciliosus
(Linnaeus, 1766)[2][3]
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Trochilus superciliosus Linnaeus, 1766
Посилання
Вікісховище: Phaethornis superciliosus
Віківиди: Phaethornis superciliosus
ITIS: 555032
МСОП: 22686940
NCBI: 46513

Ермі́т венесуельський[4] (Phaethornis superciliosus) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Амазонії та на Гвіанському нагір'ї.

Опис

ред.
 
Венесуельські ерміти

Довжина птаха становить 13-15 см, вага 4-8 г. Верхня частина тіла переважно коричнева, спина має бронзово-зелений відтінок. Через очі ідуть широкі темні смуги, окаймлені світлими "бровами" і "Вусами". Нижня частина тіла блідо-руда, на горлі біла смуга. Хвіст чорний, східчастий, поцяткований білими плямками, центральні стернові пера видовжені з білими кінчиками Нижні покривні пера хвоста поцятковані двома блідо-охристими смугами. Дзьоб довжиною 36-43 мм, вигнутий, зверху чорний, знизу жовтий. У самиць крила коротші, дзьоб дещо менш вигнутий. У молодих птахів пера на верхній частині тіла мають світло-охристі края.

Підвиди

ред.

Виділяють два підвиди:[5]

  • P. s. superciliosus (Linnaeus, 1766) — південна Венесуела, Гвіана і північ Бразильської Амазонії (на північ від Амазонки);
  • P. s. muelleri Hellmayr, 1911 — Бразильська Амазонія на південь від Амазонки в штатах Пара і Мараньян.

Поширення і екологія

ред.

Венесуельські ерміти мешкають у Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані і Бразилії, трапляються на сході Колумбії. Вони живуть в підліску вологих і напіввологих рівнинних тропічних лісів, на узліссях, у вторинних заростях, в галерейних і заболочених лісах та на плантаціях, зустрічаються на висоті до 1400 м над рівнем моря. Живляться нектаром квітів, зокрема з родів Heliconia, Zingiber і Passiflora, пересуваючись за певним маршрутом, а також дрібними комахами і павуками. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, в Гаяні він триває з червня по серпень, у Французькій Гвіані з серпня по жовтень. Гніздо конусоподібне, робиться з рослинних волокон і павутиння, підвішується до нижньої сторони листа. В кладці 2 яйця, інкубаційний період триває 18 днів, пташенята покидають гніздо через 21-22 дні після вилуплення.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2016). Phaethornis superciliosus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 31 липня 2022
  2. Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode Contenant la Division des Oiseaux en Ordres, Sections, Genres, Especes & leurs Variétés (French та Latin) . Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 686—688, Plate 35 fig 5.
  3. Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 189.
  4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 31 липня 2022.

Посилання

ред.