Ерміт мексиканський
| Ерміт мексиканський | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Phaethornis longirostris (Delattre, 1843) | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Ornismya longirostris | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Ермі́т мексиканський[2] (Phaethornis longirostris) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.
Опис
ред..jpg)
.jpg)
Довжина птаха становить 13-17 см, вага 5-7,5 г. Голова темно-коричнева, через очі ідуть широкі темні смуги, окаймлені охристими "бровами" і "вусами". Спина бронзово-зелена, пера на ній мають охристі края, надхвістя рудувате. Нижня частина тіла світло-сірувато-коричнева або блідо-рудувата, на горлі біла смуга. Хвіст чорний, східчастий, поцяткований білими плямками, центральні стернові пера видовжені з білими кінчиками. Дзьоб вигнутий, довжиною 43 мм, зверху чорний, знизу тьмяно-оранжевий, на кінці чорний.
Підвиди
ред.Виділяють чотири підвиди:[3]
- P. l. longirostris (Delattre, 1843) — південна Мексика (від південно-східного Веракруса до Чіапаса), північна Гватемала, Беліз, північний Гондурас;
- P. l. cephalus (Bourcier & Mulsant, 1848) — від східного Гондураса до північно-західної Колумбії;
- P. l. susurrus Bangs, 1901 — гірський масив Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта на півночі Колумбії;
- P. l. baroni Hartert, E, 1897 — захід Еквадору і північний захід Перу.
Phaethornis mexicanus раніше вважався конспецифічним з мексиканським ермітом, однак був визнаний окремим видом[4]. Деякі дослідники також виділяють підвид P. l. baroni у окремий вид Phaethornis baroni[5].
Поширення і екологія
ред.Мексиканські ерміти мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі і Перу, трапляються на заході Венесуели в горах Сьєрра-де-Періха. Вони живуть у вологих рівнинних, гірських і хмарних тропічних лісах, на узліссях і галявинах, в галерейних лісах і на плантаціях, на висоті до 2500 м над рівнем моря. Живляться нектаром квітів, зокрема з родів Heliconia, Costus, Aphelandra і Passiflora, пересуваючись за певним маршрутом, а також дрібними комахами і павуками. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, в Мексиці він триває з квітня по липень, в Панамі з травня по вересень, в Колумбії з січня по травень. Самці токують, зібравшись у "пісенні ансамблі". які можуть нараховувати до 25 птахів, а також демонстативно хитають довгими хвостами. Гніздо конусоподібне, робиться з рослинних волокон і павутиння, підвішується до нижньої сторони листа. В кладці 2 яйця, інкубаційний період триває 17-18 днів, пташенята покидають гніздо через 22-23 дні після вилуплення.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Phaethornis longirostris: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 31 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 31 липня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Phaethornis baroni: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 31 липня 2022
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |