Ерміт венесуельський
| Ерміт венесуельський | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Phaethornis superciliosus (Linnaeus, 1766)[2][3] | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Trochilus superciliosus Linnaeus, 1766 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Ермі́т венесуельський[4] (Phaethornis superciliosus) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Амазонії та на Гвіанському нагір'ї.
Опис ред.
Довжина птаха становить 13-15 см, вага 4-8 г. Верхня частина тіла переважно коричнева, спина має бронзово-зелений відтінок. Через очі ідуть широкі темні смуги, окаймлені світлими "бровами" і "Вусами". Нижня частина тіла блідо-руда, на горлі біла смуга. Хвіст чорний, східчастий, поцяткований білими плямками, центральні стернові пера видовжені з білими кінчиками Нижні покривні пера хвоста поцятковані двома блідо-охристими смугами. Дзьоб довжиною 36-43 мм, вигнутий, зверху чорний, знизу жовтий. У самиць крила коротші, дзьоб дещо менш вигнутий. У молодих птахів пера на верхній частині тіла мають світло-охристі края.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[5]
Поширення і екологія ред.
Венесуельські ерміти мешкають у Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані і Бразилії, трапляються на сході Колумбії. Вони живуть в підліску вологих і напіввологих рівнинних тропічних лісів, на узліссях, у вторинних заростях, в галерейних і заболочених лісах та на плантаціях, зустрічаються на висоті до 1400 м над рівнем моря. Живляться нектаром квітів, зокрема з родів Heliconia, Zingiber і Passiflora, пересуваючись за певним маршрутом, а також дрібними комахами і павуками. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, в Гаяні він триває з червня по серпень, у Французькій Гвіані з серпня по жовтень. Гніздо конусоподібне, робиться з рослинних волокон і павутиння, підвішується до нижньої сторони листа. В кладці 2 яйця, інкубаційний період триває 18 днів, пташенята покидають гніздо через 21-22 дні після вилуплення.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Phaethornis superciliosus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 31 липня 2022
- ↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode Contenant la Division des Oiseaux en Ordres, Sections, Genres, Especes & leurs Variétés (French та Latin) . Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 686—688, Plate 35 fig 5.
- ↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 189.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 31 липня 2022.
Посилання ред.
- Stamps (for Guyana, Suriname) with RangeMap
- Long-tailed hermit photo gallery VIREO Photo-High Res-(Close-up)
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |