Сопач чорноморський
| Сопач чорноморський | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Percarina demidoffii Nordmann, 1840 | ||||||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
Сопач чорноморський, або перкарина чорноморська (Percarina demidoffii) — вид роду Сопач (Percarina).
Характеристика ред.
Цей вид близький до йоржів, але відрізняється, насамперед, тим, що спинних плавців у нього два, хоча вони й дотичні. Передкришка по краю облаштована шипами, задній край зябрової кришки налягає на колючку, яка сидить на верхній частині ключиці. Луска в перкарини тонка, і легко відпадає. Колір тіла жовтуватий, з рожево-фіолетовим відтінком на спині, боки та черево сріблясті. На спині біля основи спинного плавця є кілька темних плям, всі плавці прозорі, без будь-яких плям. В першому спинному плавці 11-14 колючок, у другому - 10-13 м'яких променів; в анальному плавці дві колючки та 8-11 м'яких променів. Рекордний зареєстрований розмір самців - 9.8см, самиць - 10.5см.
Ареал ред.
Перкарина мешкає в північній (слабосолоній) частині Чорного моря, в пониззях річок Дніпро, Південний Буг, Дністер, а також в їхніх лиманах. За деякими даними в басейні Дністра ареал перкарини досягає території Молдови. В басейні Дніпра поступово просувається вверх каскадом Дніпровських водосховищ (Novitskiy et al., 2019).
Розмноження ред.
Розмножуватись перкарина починає на другому році життя, бентичну ікру мече на намулове дно кількома порціями, нерест продовжується, в різних частинах ареалу, з червня до серпня. Ікра клейка, але не приклеюється до дна завдяки тому, що швидко вдягається шаром налиплих дрібних часток намулу; це полегшує маскування ікри від дрібних хижаків. Здатність до відновлення в цього виду висока: мінімальний час подвоєння популяції становить близько 15 місяців. Виведені личинки спочатку лежать на дні, потім починають час від часу спливати на поверхню, а за дві доби переходять до пелагічного способу життя.
Живлення ред.
Молодь живиться дрібними безхребетними, потім - майже винятково рачками каланіпедою та мізидами, а після досягнення довжини 4см — молоддю бичків та тюльки. В різні пори доби перкарина живиться різними організмами: вдень споживає ракоподібних, а вночі — головним чином тюльку. Імовірно тюлька, якій притаманний добрий зір, вночі є для перкарини легшою здобиччю: перкарина полює на тюльку, використовуючи органи бокової лінії, котрі в неї дуже добре розвинуті.
Значення ред.
Перкарина виділяє дуже велику кількість слизу: впіймана при траленні разом з тюлькою вона, завдяки цьому, знижує якість улову, і тому вважається шкідливою рибою.
Саму перкарину споживають такі хижі риби як сом, судак морський та прісноводний судак, а молодь перкарини — чехоня.
Як вразливий вид, перкарина занесена до Червоного списку МСОП.
Джерела ред.
- Облікова картка виду в Червоному списку МСОП
- Froese R., Pauly D. (eds.) (2016). Percarina demidoffii на FishBase. Версія за липень 2016 року.
- Перкарина чорноморська в Червоній книзі України
- R. Novitskiy, L. Manilo, V. Gasso, N. Hubanova. Invasion of the common percarina Percarina demidoffii (Percidae, Perciformes) in the Dnieper River upstream // Ecologica Montenegrina. — 2019. — Т. 24. — С. 66–72. — ISSN 2336-9744.