Peperomia tetraphylla
Пеперомія чотирилиста або пеперомія жолудь (Peperomia tetraphylla) — це невелика рослина з роду Peperomia та сімейства Piperaceae, яка росте в тропічних і субтропічних регіонах по всьому світу. Крім того, її можна зустріти на острові Пасхи як інтродукований вид.[1]
| Peperomia tetraphylla | |
|---|---|
| |
| Пеперомія чотирилиста у Національному парку Будерно (Австралія) | |
| |
| Колос пеперомії чотирилистої | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Магноліїди (Magnoliids) |
| Порядок: | Перцевоцвіті (Piperales) |
| Родина: | Перцеві (Piperaceae) |
| Рід: | Peperomia |
| Вид: | P. tetraphylla
|
| Біноміальна назва | |
| Peperomia tetraphylla | |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Peperomia tetraphylla |
P. tetraphylla — низькоросла трава з повзучими стеблами, яка іноді формує килимок. Листя має еліптичну або круглу форму, росте в колотівках від 3 до 4 у кожній, зазвичай, зеленого кольору, але також може мати червонувате забарвлення знизу. Пеперомія чотирилиста росте у вологих високогірних і вічнозелених лісах, часто як епіфіт на вершинах дерев або колод, але також зустрічається на скелястих пагорбах або серед трави на берегах річок.[1]
Специфічний епітет «tetraphylla» походить із давньогрецької мови та перекладається як «чотири листки».[2] Вперше цей вид рослин описали в 1832 році В. Дж. Хукер і Г. А. Уокер-Арнотт після дослідження узбережжя Південної Америки під командуванням капітана Ф. В. Бічі .[1]
Відомі три різновиди цього виду:[3]
- P. tetraphylla,
- Peperomia tetraphylla var. piedadeana,
- Peperomia tetraphylla var. tenera .
Примітки ред.
- ↑ а б в Peperomia tetraphylla (G.Forst.) Hook. & Arn. Plants of the World Online. Royal Botanic Gardens Kew. Процитовано 17 травня 2022.
- ↑ Les Robinson — Field Guide to the Native Plants of Sydney, ISBN 978-0-7318-1211-0 page 373
- ↑ Mathieu, Guido. Taxonomic Repertory of the Genus Peperomia. Internet Peperomia Reference. Процитовано 17 травня 2022.