Відкрити головне меню
опис

Pandur I. 6×6. 2008

Pandur I
Загальні дані
класифікація Бронетранспортер
модифікація MTPz/UN-A1
Виробництво та застосування
країна-виробник AUT
розробник Steyr-Daimler-Puch A.G.
компанія-виробник Steyr-Daimler-Puch A.G.
роки виробництва 1996→
роки експлуатації 1996→
основні країни-оператори AUT
війни Війна в Перській затоці
Основні параметри
бойова маса, т 13,5
екіпаж, осіб 2
десант 8
довжина, мм 5.782
ширина, мм 2.500
висота, мм 1.810, 2.760 (вежа)
кліренс, мм 420
Броня
Озброєння
кулемети 12,7-мм кулемет
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна дизель 6-циліндровий Steyr WD 612
потужність двигуна, к.с. (кВт) 260 (191)
колісна формула 6×6
швидкість по шосе, км/год. 100
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 11 (по воді)
запас ходу по шосе, км 650
подоланний підйом, ° 70°
подоланна стінка, м 0,5
подоланний рів, м 1,8
подоланний брід, м 1,2

Pandur I (MTPz/UN-A1 — нім. Mannschaftstransportpanzer ) — австрійський колісний бронетранспортер компанії Steyr Spezial Fahrzeuge GmbH (SSF[1]).

Зміст

ІсторіяРедагувати

Роботу над новим розвідувальним бронетранспортером для Збройних сил Австрії компанія Steyr-Daimler-Puch A.G. (SDP) розпочала 1979 року. Прототип виготовили до 1984, але через брак коштів військо відмовилось від замовлення. Компанія SDP спробувала продати проект на міжнародному ринку. Прототипи направили до Великої Британії, Швеції, Кувейту, але це не принесло бажаних контрактів. Лише 1994 замовили 68 машин для миротворчих підрозділів ООН ЗС Австрії. Pandur Iсебе позитивно зарекомендував під час операцій у Перській затоці. На 1996 звільнений Кувейт купив 70 машин. Pandur I був багатоцільовим транспортним засобом з можливістю адаптації до потреб і вимог потенційних клієнтів, свідченням чого є широкий ряд модифікацій різноцільового призначення.

Незабаром Pandur I став спільним проектом SDP та американської AV Technology International[2], іспанської General Dynamics Santa Barbara Sistemas (GDSBS)[3] (концерн General Dynamics), швейцарської MOWAG[4]. SDP підписала з цими країнами контракти на продаж БТР, але поставляла лише шасі, дизель. Корпуси виготовляли перечислені компанії країн, які і збирали БТР.

Завдяки доволі значній серії вироблених БТР Pandur I з 2001 розробили подальшу модифікацію Pandur II з колісною формулою 8×8 та довшим корпусом. Згодом на її базі розробили плавучу модифікацію Pandur II з колісною формулою 6×6.

ОзброєнняРедагувати

У поліційних місіях миротворчих сил ООН достатнім є озброєння 12,7-мм кулеметом у легкій вежі. Можливо встановлення американської вежі MGTS з 40-мм гранатометом Mk 19 чи 30-мм автоматичною гарматою M230 Chain Gun[5] чи вежі CMI LCTS 90 з 90-мм бельгійською гарматою MECAR KEnerga 90/46[6], яка може застосовувати підкаліберні і кумулятивні набої здатні пробивати 120-мм панцирну плиту під кутом 60° на відстані 1000 м. Pandur I з таким озброєнням здатен боротись не тільки з ворожими БТР, а й з танками моделей Т-55 i M47 Patton. Винищувачі танків на базі Pandur I можуть бути озброєні вежею Euromissle UMT 800 з 4×ПТКР HOT (дальність 4 км), вежею Eureka норвезької компанії Kvaerner[7] з ПТКР TOW (3750 м). У Кувейті випробували випробувала вежу з найсучаснішою ПТКР Hellfire (8,0-12,0 км). Для ракет використовують системи лазерного наведення.

МодифікаціїРедагувати

Країни-операториРедагувати

  •   Австрія — 224 машина Австрійської Армії (1996→)
  •   Бельгія — 60 машин Бельгійської Армії
  •   США — 50 машин Армії США збудовано AV Technology International.
  •   Кувейт — 70 машин 6 модифікацій Національної Гвардії Кувейту
  •   Словенія — 85 ліцензійних машин заводу Sistemska Tehnikay Словенської Армії — Valuk[en] (2003)
  •   Португалія — ліцензійні 260 (2005)

Бронетранспортери брали участь у миротворчих місіях UNFICYP[10] на Кіпрі, UNDOF на Голанських висотах, KFOR у Косово, ISAF у Афганістані, UNPROFOR у Боснії і Герцоговині.

ДжерелаРедагувати

  • Jerzy Jackowski, Dariusz Użycki. Transporter Pandur. «Nowa Technika Wojskowa». 1993. nr 7-8. ISSN 1230–1655 (пол.)

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати