Лорі гірський
| Лорі гірський | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_-captive-8a-4c.jpg) | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Oreopsittacus arfaki (Meyer, 1874)[3] | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Trichoglossus arfaki Charmosyna arfaki | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Ло́рі гірський[4] (Oreopsittacus arfaki) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae. Ендемік Нової Гвінеї. Це єдиний представник монотипового роду Гірський лорі (Oreopsittacus).
Опис ред.
_(8006809439).jpg)
Довжина птаха становить 15-17 см, вага 26-26 г. Забарвлення переважно зелене. У самців лоб і тім'я червоні, щоки фіолетові, під очима білі смуги. Потилиця, спина і хвіст темно-зелені. Першорядні махові пера сині. Нижня частина тіла жовтувато-зелена, нижні покривні пера крил і груди з боків червоні, живіт і боки оранжево-червоні, на крилах знизу жовті смуги. Стернові пера зелені, на кінці червонувато-рожеві, знизу хвіст червоний. Дзьоб чорний, очі чорнувато-карі. У самиць червона пляма на лобі і тімені відсутня. У молодих птахів пера на верхній частині тіла мають чорні края, візерунок на обличчі менш виражений. Представники підвиду O. a. major вирізняються більшими розмірами, червоний кінчик хвоста у них більш помітний. У представників підвиду O. a. grandis оранжево-червоне забарвлення живота і боків відсутнє.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[5]
- O. a. arfaki (Meyer, AB, 1874) — гори Арфак на півночі півострова Чендравасіх (північний захід Нової Гвінеї);
- O. a. major Ogilvie-Grant, 1914[6] — гори Маоке (захід центральної Нової Гвінеї);
- O. a. grandis Ogilvie-Grant, 1895[7] — Центральний хребет Нової Гвінеї, гори Овен-Стенлі і гори на півострові Гуон (центр, північний схід і північний захід острова).
Поширення і екологія ред.
Гірські лорі живуть у вологих гірських тропічних лісах, що складаються переважно з подокарпусів і нотофагусів. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, переважно на висоті від 2500 до 3750 м над рівнем моря, іноді на висоті 1500 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів разом з іншими папугами, медолюбами або квіткоїдами. Живляться нектаром, пилком, квітками, плодами і фруктовим соком. Гніздяться в дуплах[8].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Oreopsittacus arfaki. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 19 травня 2022.
- ↑ T. Salvadori. Prodromus ornithologiae Papuasiae et Moluccarum. „Annali del Museo civico di storia naturale di Genova”. 10, s. 37, 1877.
- ↑ A.B. Meyer. Ueber drei neue auf Neu-Guinea entdeckte Papageien. „Verhandlungen der Kaiserlich-Königlichen Zoologisch-Botanischen Gesellschaft in Wien”. 24, s. 37, 1874.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 19 травня 2022.
- ↑ W.R. Ogilvie-Grant. Descriptions of three new subspecies of Parrots, obtained during the expedition of Mr. Wollaston and Mr. Kloss to the Snow Mountains of Dutch New Guinea. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 35, s. 11, 1914.
- ↑ W.R. Ogilvie-Grant. Exhibited specimens of two apparently undescribed birds from the Owen Stanley Mountains. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 5, s. 15, 1895.
- ↑ P.A. Gregory & G.R. Johnston. Birds of the cold tropics: Dokfuma, Star Mountains, New Guinea. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 113, s. 140, 1993.
Джерела ред.
- Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0
- Forshaw, Joseph M. (2006). Parrots of the World; an Identification Guide. Illustrated by Frank Knight. Princeton University Press. ISBN 0-691-09251-6.
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea; Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |