Відкрити головне меню

«Nickelodeon» (укр. Нікелодіон) — дитячий телевізійний канал. Створений 1977 року в США під назвою «Pinwheel». З 1 квітня 1979 почав мовлення по всій території США як «Nickelodeon». Зараз транслюється майже на всіх мовах світу та майже по всьому світу.

Nickelodeon
Nickelodeon 2009 logo.svg
Країна USA
Власник(и) MTV Networks
Керівник(и) Viacom
Заснована 1 грудня 1977 (як Pinwheel)
1 квітня 1979 (як Nickelodeon)
Інтернет http://nick.com

ІсторіяРедагувати

Нікелодеон (англ. Nickelodeon від Nickel — монета в п'ять центів + грец. Odeon — театр) — назва кінотеатрів, що з'явилися в Америці на початку XX століття. Перші десять років (1895–1905), кінематограф провадив бродячий спосіб. Тобто егзибітор («exhibitor», людина, що демонструє фільми) їздив з набором картин по різних районах і показував свої фільми. Іноді це були спільні поїздки з «театром-водевілем», і тоді демонстрація фільмів поєднувалася з різними естрадними номерами. Ремісничу систему підірвали два найважливіші нововведення. По-перше, енергійні брати Майлз винайшли прокат. Вони зміркували, що егзибіторів можна спокусити брати більше фільмів і частіше змінювати програму, якщо запропонувати не купувати фільми, а брати на якийсь час, усього за 20% їх ціни. Перший «exchange» — обмінний або прокатний пункт братів Майлз відкрився в 1903 році у Сан-Франциско. Через чотири роки таких пунктів було вже 150 по всій країні. Так було закладено ту могутню посередницько-прокатну система, яка зараз є одним з наріжних каменів американської кіноіндустрії.

І, по-друге, в 1905 році в Пітсбурзі екзибітори, підбадьорені можливостями, які пропонувало їм введення прокату, зважилися на нову форму показу. Розрахувавши, що тепер на демонстрації одержуваних порівняно дешево фільмів значно менше шансів прогоріти, а можна і заробити, Джон Гарріс та його зять Гарі Девіс ризикнули зняти порожній магазин і пристосувати його виключно для показу кінострічок. Щоб підкреслити дешевизну квитків і водночас респектабельність свого закладу, прикрашеного театральними аксесуара ми і забезпеченого піаніно для музичного супроводу сеансів, власники назвали його «Нікельодеоном». З цієї миті почався «нікельодеоновий» бум. Кінематограф вирвався з театру-водевілю на власні підприємницькі простори.

Про цей період історії дуже цікаво розповів чудовий американський режисер і критик Пітер Богданович у фільмі «Нікельодеон» (1970).

Nickelodeon УкраїнаРедагувати

Докладніше: Nickelodeon Ukraine

ПрограмиРедагувати

ДжерелаРедагувати