Інститут Мізеса
Інститут австрійської економіки Людвіга фон Мізеса, або Інститут Мізеса (англ. Ludwig von Mises Institute for Austrian Economics, або англ. Mises Institute) — австрійський некомерційний мозковий центр з економіки та лібертаріанства зі штаб-квартирою в Оберні, штат Алабама, США.[7] Він названий на честь економіста австрійської школи Людвіга фон Мізеса (1881–1973).
| Інститут Мізеса | |
| Дата створення / заснування | 1982 |
|---|---|
 | |
 | |
| Сфера роботи | економічна освіта |
| Названо на честь | Людвіг фон Мізес |
| Засновник | Lew Rockwelld, Мюррей Ротбард, Burton Blumertd, Margit von Misesd і Генрі Гацліт |
| Друкований орган | Mises Reviewd |
| Країна |
 США |
| Політична ідеологія | Австрійська школа і Libertarianism in the United Statesd |
| Організаційно-правова форма | неприбуткова організація[1][2] і організація 501(c)(3)[3] |
| Загальні затрати | 4 165 289 $ |
| Загальна виручка | ▲10 250 383 $ (2019)[3] |
| Розташування штаб-квартири | Оберн |
| Оцінка критика | 94.70[4] |
| Описано за адресою |
sourcewatch.org/index.php/Ludwig_von_Mises_Institute(англ.) mises.org/about-mises/what-is-the-mises-Institute(англ.) mises.org/es/que-es-el-instituto-mises(ісп.) |
| Донор | Рон Пол |
| Добровільні внески | 9 534 675 $[5] |
| Кількість підписників у соціальних мережах | 161 000 ± 999[6] |
| Офіційний сайт(англ.) Офіційний сайт(ісп.) | |
 Інститут Мізеса у Вікісховищі | |
Інститут було засновано в 1982 році Лью Роквеллом. Одними з перших, хто підтримав інститут були Ф. А. Хайєк, Генрі Гацліт, Мюррей Ротбард, Рон Пол і Берт Блумерт.[8]
Історія ред.
Інститут Людвіга фон Мізеса був заснований у 1982 році Лью Роквеллом. Роквелл, який раніше працював редактором у видавництві Arlington House Publishers, отримав благословення Марґіт фон Мізес під час зустрічі в ресторані Russian Tea Room в Нью-Йорку, і вона була призначена першою головою правління. За словами Роквелла, мотивацією створення інституту було просування конкретного доробку Людвіга фон Мізеса, якого, як він побоювався, ігнорували лібертаріанські інституції, що фінансуються Чарльзом Кохом і Девідом Кохом. Як згадує Джастін Раймондо, Роквелл сказав, що йому зателефонував Джордж Пірсон з Фонду Коха і сказав, що Мізес був занадто радикальним, щоб називати організацію його ім'ям або просувати його ідеї.
Мюррей Ротбард був першим академічним віце-президентом інституту. Пол погодився стати почесним радником і допоміг зі збором коштів на початковому етапі.
Суддя Джон В. Денсон сприяв заснуванню Інституту Мізеса в кампусі Обернського університету. Оберн вже був домом для деяких австрійських економістів, включаючи Роджера Гаррісона. Інститут Мізеса був афілійований з бізнес-школою Обернського університету до 1998 року, коли інститут побудував власну будівлю через дорогу від кампусу.
У 2006 році Кайл Вінгфілд написав коментар у The Wall Street Journal про те, що південь Сполучених Штатів був «природним домом» для інституту, оскільки «південці завжди не довіряли уряду», а Інститут зробив «Серце Діксі джерелом розумного економічне мислення».[9] У 2016 році політолог Джордж Хоулі назвав Інститут Мізеса «інтелектуальним епіцентром радикального лібертаріанського руху в Сполучених Штатах».[10]
Сучасна діяльність ред.
Інститут описує свою місію як «сприяння викладанню та дослідженням в австрійській економічній школі, а також індивідуальній свободі, чесній історії та міжнародному миру в традиціях Людвіга фон Мізеса та Мюррея Н. Ротбарда».[11]
Його академічні програми включають Університет Мізеса (неакредитований), аспірантський семінар Ротбарда, Австрійську економічну дослідницьку конференцію та літню програму дослідницьких стипендій. У 2020 році Інститут Мізеса почав пропонувати аспірантську програму.[12] Це призвело до створення дочірніх організацій по всьому світу, включаючи Бразилію, Німеччину, Південну Корею та Туреччину.
Німецький інститут Мізеса (нім. Ludwig von Mises Institut Deutschland e. V.) — заснована у 2012 році група інтересів і аналітичний центр лібертаріанських торговців золотом та інвестиційних радників, які були пов’язані з проживаючим у Швейцарії німецьким мільярдером Августом фон Фінком (1930–2021). Багато торговців золотом з компанії фон Фінка Degussa Goldhandel є активними членами правління інституту; вони відкидають міжурядову фіскальну політику та пропагують золото як «безпечну валюту». Фон Фінк був активним в економічній політиці та критикував ЄС.[13] Він взяв на себе витрати на експертні висновки видатних професорів, таких як Ганс-Вернер Зінн, за допомогою якого юрист і політик Петер Гаувайлер (ХСС) подав позов до Федерального конституційного суду Німеччини проти пакетів порятунку для Греції та євро.[14] Інститут науково підтримується економістами та філософами, більшість з яких організовані в Товаристві Фрідріха А. фон Гаєка та/або Товаристві Мон Пелерен.
Політичні та економічні погляди ред.
Інститут Мізеса позиціонує себе як лібертаріанський і такий, що сприяє розвитку ідей австрійської економіки.[15] Відповідно, у 2003 році Чіп Берлет з SPLC описав інститут як «головний центр, що просуває лібертаріанську політичну теорію та Австрійську школу вільної ринкової економіки».[16]
Зокрема, Інститут Мізеса віддає перевагу методології мізесіанської праксеології («логіка людських дій»),[11] яка стверджує, що економічна наука є дедуктивною, а не емпіричною. Розроблений Людвігом фон Мізесом, дотримуючись Methodenstreit, висунутого Карлом Менгером, він виступає проти математичного моделювання та перевірки гіпотез, які використовуються для обґрунтування знань у неокласичній економіці. Мізесіанська економіка є формою неортодоксальної економіки.[17] Він відрізняється від інших австрійських економістів, включаючи Гаєка та тих, хто пов'язаний з Університетом Джорджа Мейсона.[18][19][20]
Потенційно екстремістські погляди ред.
На початку 90-х австрійський економіст Стівен Горвіц назвав Інститут Мізеса «фашистським кулаком у лібертаріанській рукавичці».[21]]
У 2000 році звіт Південного правового центру бідності (SPLC) класифікував Інститут Мізеса як неоконфедеративний, «присвячений радикальному лібертаріанському погляду на уряд та економіку».[22]
Вплив на виборчі кампанії ред.
Кендіс Джексон, яка працювала виконувачем обов’язків голови Управління з громадянських прав Департаменту освіти США під час адміністрації Трампа, раніше була літнім співробітником Інституту Мізеса.[23]
Відомі викладачі ред.
- Волтер Блок — економіст австрійської школи та анархо-капіталіст; професор економіки в Університет Лойоли в Новому Орлеані.
- Годфрі Блум — британський політик, колишній член Європейський парламент
- Томас ДіЛоренцо — професор економіки в Університет Лойоли в Меріленді.
- Пол Готфрід — автор палеоконсерватор, колишній професор гуманітарних наук в Елізабеттаунський коледж
- Ганс-Герман Гоппе — філософ, палеолібертаріанець, професор бізнесу в Університеті Невади, Лас-Вегас, засновник Товариство власності та свободи
- Хесус Уерта де Сото — професор прикладної економіки в Університеті короля Хуана Карлоса.
- Пітер Кляйн — професор підприємництва та старший науковий співробітник Центру підприємництва та вільного підприємництва в Університеті Бейлора[24]
- Роберт П. Мерфі — економіст, Інститут енергетичних досліджень
- Ендрю Наполітано — експерт Fox News і колишній суддя
- Gary North (1942—2022) — співзасновник Християнський реконструктивізм та засновник Інституту християнської економіки
- Рон Пол — лікар, письменник і колишній конгресмен
- Ральф Райко (1936—2016) — історик і лібертаріанець, що спеціалізується на європейському класичному лібералізмі та австрійській економіці
- Мюррей Ротбард (1926—1995) — гетеродоксальний економіст, теоретик палеолібералізм, полеміст, історик-ревізіоніст, засновник анархо-капіталізм
- Джозеф Собран (1946—2010) — журналіст, дописувач до Американського відродження (журнал)|American Renaissance, викладач Інституту історичного огляду Institute for Historical Review; * Марк Торнтон (1946—2010) — історик, один із засновників American Renaissance.
- Марк Торнтон — економіст австрійської школи[25]
- Джеффрі А. Такер — економічний письменник
- Джозеф Т. Салерно — академічний віце-президент Інституту Мізеса, професор економіки в Університет Пейса, редактор Квартального журналу австрійської економіки
- Томас Вудс — історик, політичний коментатор і письменник
Див. також ред.
Посилання ред.
- ↑ Annual Mises Memberships
- ↑ Nonprofit Explorer - Mises Institute
- ↑ YouTube Application Programming Interface
- ↑ Tanenhaus, Sam; Rutenberg, Jim (25 січня 2014). Rand Paul's Mixed Inheritance. New York Times (англ.). Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 20 лютого 2014.
- ↑ The Story of the Mises Institute. Mises Institute. 18 вересня 2018. Архів оригіналу за 23 серпня 2020. Процитовано 23 листопада 2021.
- ↑ Wingfield, Kyle (11 серпня 2006). Von Mises Finds A Sweet Home In Alabama. Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 19 грудня 2020.
- ↑ Hawley, George (2016). Right-wing critics of American conservatism. Lawrence. ISBN 978-0-7006-2193-4. OCLC 925410917.
- ↑ а б What is the Mises Institute?. 18 червня 2014. Архів оригіналу за 20 листопада 2014. Процитовано 24 січня 2022.
- ↑ Graduate Program. Mises Institute. 26 березня 2020. Архів оригіналу за 16 квітня 2020. Процитовано 23 листопада 2021.
- ↑ Milliardär August von Finck kaufte sich die neurechte und liberale Szene Deutschlands | Recentr (de-DE) . Архів оригіналу за 22 травня 2020. Процитовано 14 липня 2022.
- ↑ Mises Institute – Lobbypedia. lobbypedia.de (de-formal) . Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 14 липня 2022.
- ↑ newvalleymedia (18 червня 2014). What Is the Mises Institute?. Mises Institute (англ.). Процитовано 27 лютого 2023.
- ↑ Berlet, Chip (Summer 2003). Into the Mainstream. Intelligence Report. № 110. Southern Poverty Law Center. Архів оригіналу за 7 лютого 2010. Процитовано 24 вересня 2013.
- ↑ Lee, Frederic S.; Cronin, Bruce C.; McConnell, Scott; Dean, Erik (2010). Research Quality Rankings of Heterodox Economic Journals in a Contested Discipline. American Journal of Economics and Sociology. 69 (5): 1409—1452. doi:10.1111/j.1536-7150.2010.00751.x.
- ↑ Socialism: The Calculation Problem Is Not the Knowledge Problem. Mises Institute. 13 березня 2018. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 23 листопада 2021.
- ↑ Why I Am Not an Austrian Economist. econfaculty.gmu.edu. Процитовано 27 лютого 2023.
- ↑ Ebeling, Richard M. (1 грудня 2014). Hayek e Mises. MISES: Interdisciplinary Journal of Philosophy, Law and Economics. 2 (2): 629—650. doi:10.30800/mises.2014.v2.697. ISSN 2594-9187.
- ↑ Michael Levin. Southern Poverty Law Center (англ.). Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 9 квітня 2022.
- ↑ The Neo-Confederates. Intelligence Report. Southern Poverty Law Center. Summer 2000. Архів оригіналу за 22 лютого 2016. Процитовано 29 серпня 2018.
- ↑ Waldman, Annie. DeVos Pick to Head Civil Rights Office Once Said She Faced Discrimination for Being White. ProPublica. Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 23 листопада 2021.
- ↑ id=Peter_Klein Peter Klein. Baylor University's Hankamer School of Business (англ.). Архів оригіналу за 8 червня 2017. Процитовано 22 грудня 2017.
- ↑ Старші науковці, викладачі та співробітники. Інститут Людвіга фон Мізеса. Архів оригіналу за 28 липня 2013. Процитовано 13 вересня 2014.