Мерл
Мерл капський (Lamprotornis nitens)
Мерл капський (Lamprotornis nitens)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Шпакові (Sturnidae)
Підродина: Sturninae
Рід: Мерл (Lamprotornis)
Temminck, 1820[1]
Види
Посилання
Вікісховище: Lamprotornis
Віківиди: Lamprotornis
ITIS: 557805
NCBI: 85070

Мерл[3] (Lamprotornis) — рід горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae). Представники цього роду мешкають в Африці на південь від Сахари[4].

Опис ред.

Мерли — шпаки дрібного, середнього і великого розміру, середня довжина яких варіюється від 16 до 54 см, а вага від 45 до 155 г. Найменшим і найлегшим мерлом є сірий мерл, довжина якого становить 16-19 см, а вага 45 г. Довгохвостий мерл є найбільшим представником свого роду і одним з найбільших представників родини шпакових, його довжина сягає 54 см, з яких 60% припадає на довгий хвіст. Найважчим представником свого роду є темнощокий мерл, вага якого доже досягати 155 г, а середня вага становить 133 г.

Мерли мають переважно синє, зеленувате або блискуче забарвлення, іноді з чорними елементами. Деякі види, зокрема сірі, попелясті і бурі мерли мають сіре або коричнювате забарвлення. У кенійських та у деяких інших мерлів груди і живіт мають білий, жовтий, рудий або рудувато-коричневий відтінок. Оперенню більшості мерлів притаманний характерний металевий відблиск[5]. Райдужки у них зазвичай мають яскравий жовтий або червоний колір.

Поведінка ред.

Мерли живуть в різноманітних природних середовищах, від вологих тропічних лісів до рідколісь і садів. Вони живляться переважно комахами, яких шукають на землі, а також дрібними плодами і ягодами та нектаром. Деякі види також шукають відходи поблизу людських поселень.

Мерли є соціальними птахами. під час негніздового періоду вони формують великі зграї, які можуть нараховувати до кількох сотень, а у деяких випадках до кількох тисяч птахів. Це моногамні птахи, формують тривалі пари. Мерли гніздяться в дуплах дерев, іноді використовують покинуті дупла дятлів і лібій або штучні гніздівлі. Більшість видів ведуть осілий або кочовий спосіб життя, однак сомалійські мерли є мігруючими.

Види ред.

Кладограма роду Мерл (Lamprotornis) за даними I.J. Lovette, D.R. Rubenstein (2007).[6]
 Lamprotornis

Мерл кенійський (Lamprotornis hildebrandti)

Мерл сомалійський (Lamprotornis shelleyi)

Мерл великий (Lamprotornis australis)

Мерл попелястий (Lamprotornis unicolor)

Мерл темний (Lamprotornis mevesii)

Мерл довгохвостий (Lamprotornis caudatus)

Мерл бронзовоголовий (Lamprotornis purpuroptera)

Мерл гострохвостий (Lamprotornis acuticaudus)

Мерл синьощокий (Lamprotornis chloropterus)

Мерл зелений (Lamprotornis chalybaeus)

Мерл райдужний (Lamprotornis iris)

Мерл пурпуровий (Lamprotornis purpureus)

Мерл бронзовохвостий (Lamprotornis chalcurus)

Мерл капський (Lamprotornis nitens)

Мерл принсипійський (Lamprotornis ornatus)

Мерл темнощокий (Lamprotornis splendidus)

Мерл золотогрудий (Lamprotornis regius)

Мерл багатобарвний (Lamprotornis superbus)

Мерл рудочеревий (Lamprotornis pulcher)

Мерл бурий (Lamprotornis bicolor)

Мерл строкатий (Lamprotornis albicapillus)

Мерл сірий (Lamprotornis fischeri)

Виділяють 23 види:[7]

За результатами низки молекулярно-філогенетичних досліджень чотири види, яких раніше відносили до родів Spreo (S. bicolor, S. fisherii і S. albicapillus) і Coccycolius (C. iris) були включені до роду Lamprotornis. Натомість три види, яких раніше відносили до цього роду, були переведені до відновлених родів Hylopsar і Hylopsar[6][9]

Етимологія ред.

Наукова назва роду Lamprotornis походить від сполучення слів дав.-гр. λαμπρος — величний, блискучий і ορνις — птах.[10]

Примітки ред.

  1. Temminck, Coenraad Jacob (1820). Manuel d'ornithologie, ou, Tableau systématique des oiseaux qui se trouvent en Europe (French) . Т. Part 1 (вид. 2nd). Paris: H. Cousin. с. 55 (LV).
  2. Dickinson, E.C.; Christidis, L., ред. (2014). The Howard & Moore Complete Checklist of the Birds of the World. Т. 2: Passerines (вид. 4th). Eastbourne, UK: Aves Press. с. 377. ISBN 978-0-9568611-2-2.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. A. Craig, Ch. Feare: Family Sturnidae (Starlings). W: J. del Hoyo, A. Elliott, D.A. Christie: Handbook of the Birds of the World. Cz. 14: Bush-shrikes to Old World Sparrows. Barcelona: Lynx Edicions, 2009, ss. 745–752. ISBN 978-84-96553-50-7. 
  5. Rafael Maia, Dustin R. Rubenstein and Matthew D. Shawkey in: Key ornamental innovations facilitate diversification in an avian radiation;Biological Sciences – Evolution: PNAS 2013 110 (26) 10687-10692.[1]
  6. а б I.J. Lovette, D.R. Rubenstein 2007: A comprehensive molecular phylogeny of the starlings (Aves: Sturnidae) and mockingbirds (Aves: Mimidae): Congruent mtDNA and nuclear trees for a cosmopolitan avian radiation. In: Molecular Phylogenetics and Evolution. 44, Nr. 3, S. 1031–1056. Elsevier, September 2007, DOI:10.1016/j.ympev.2007.03.017. (Архівна копія на сайті Wayback Machine., abgerufen am 22. März 2015.
  7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 24 грудня 2022.
  8. Lamprotornis elisabeth у базі Avibase.
  9. Rafael Maia, Dustin R. Rubenstein and Matthew D. Shawkey in: "Key ornamental innovations facilitate diversification in an avian radiation". Biological Sciences – Evolution: PNAS 2013 110 (26) 10687–10692; published ahead of print June 10, 2013, DOI:10.1073/pnas.1220784110. Volltext.
  10. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 218. ISBN 978-1-4081-2501-4.

Джерела ред.

  • Feare, Chris; Craig, Adrian (1999). Starlings and Mynas. Princeton University Press. ISBN 0-7136-3961-X.