Мерл великий

вид птахів
Мерл великий
Великий мерл (Національний парк Крюгер, ПАР)
Великий мерл (Національний парк Крюгер, ПАР)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Шпакові (Sturnidae)
Рід: Мерл (Lamprotornis)
Вид: Мерл великий
Lamprotornis australis
(Wahlberg, 1856)
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Megalopterus australis
Посилання
Вікісховище: Lamprotornis australis
Віківиди: Lamprotornis australis
ITIS: 560672
МСОП: 22710731
NCBI: 451396

Мерл великий[2] (Lamprotornis australis) — вид горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae)[3]. Мешкає в Центральній і Південній Африці.

Опис

ред.
 
Великий мерл
 
Великий мерл

Довжина птаха становить 30-34 см, вага 74-138 г. Голова синьо-зелена, обличчя чорне, скроні і щоки темно-бронзові, потилиця фіолетово-синя з легким пурпуровим фідтінком. Підборіддя, горло і спина синьо-зелені, надхвістя і покривні пера хвоста мають пурпуровий відтінок. Груди і живіт синьо-зелені, боки і нижня частина живота сині. Крила широкі, округлі на кінці, сині. Загалом оперення має характерний райдужний металевий відблиск. Очі темно-карі, дзьоб і лапи чорні. У молодих птахів відблиск в оперенні не виражений, спина у них синьо-зелена, а нижня частина тіла тьмяно-синювато-чорна.

Поширення і екологія

ред.

Великі мерли мешкають на південному сході Анголи, на південному заході Замбії, в центральній і східні Намібії, в Ботсвані, на крайньому заході Зімбабвеі на півночі Південно-Африканської Республіки, зокрема в Національному парку Калахарі-Гемсбок. Окрема популяція мешкає також на північному сході ПАР і в сусідніх районах на півдні Мозамбіку і сході Есватіні, зокрема в Національному парку Крюгер. Великі мерли живуть в рідколіссях і акаціяєвих саванах, зокрема в заростях Vachellia erioloba і Senegalia nigrescens, а також в мопане і цезальпінієвих заростях, на висоті до 1500 м над рівнем моря. Вони зустрічаються зграйками до 50 птахів, іноді до тисячі птахів, часто приєднуються до змішаних зграй птахів.

Великі мерли живляться комахами, такими як коники, терміти, мурахи і жуки, а також іншими безхребетними, ягодами і плодами, зокрема Diospyros mespiliformi, і відходами поблизу людських поселень. Шукають їжу на землі. Сезон розмноження в Намібії і Ботсвані у них триває з січня по квітень, а Замбії у березні, в ПАР з жовтня по січень. Великі мерли є моногамними птахами. Вони гніздяться в дуплах дерев, вокористовують покинуті дупла дятлів і лібій, тріщини серед скель або штучні гніздівлі. Дупла, які зазвичай розташовуються на висоті 2-7 м над землею, птахи встелюють свіжою зеленою траво, зеленими листями, пір'ям, а також іншим матеріалом. В клідці від 2 до 4 синіх або синьо-зелених яєць, поцяткованих червонувато-коричневими плямами, розміром 29×20 мм і вагою 7-9 г. Інкубаційний період триває 15 днів, пташенята покидають гніздо через 20-24 дні після вилуплення. На відміну від деяких інших мерлів, великим мерлам не притаманний колективних догляд за пташенятами. Вони іноді стають жертвами гніздового паразитизму чубатих зозуль.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2016). Lamprotornis australis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 27 грудня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 грудня 2022.

Джерела

ред.
  • Feare, Chris; Craig, Adrian (1999). Starlings and Mynas. Princeton University Press. ISBN 0-7136-3961-X.

Посилання

ред.