Відкрити головне меню
Ситникові
Juncus acutus — типовий представник типового роду родини Ситникові
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Ситникові (Juncaceae)
Juss., 1789
Типовий рід
Juncus
L.
Роди
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Juncaceae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Juncaceae
EOL logo.svg EOL: 4076
IPNI: 77126749-1
ITIS logo.svg ITIS: 39219
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 14101
Fossilworks: 55814

Ситникові (Juncaceae)[1][2][3] — родина однодольних рослин, що складається з більш ніж 400 видів рослин.

Зміст

ОписРедагувати

Однорічні або багаторічні трави. Рослини гермафродити або, рідше, дводомні. Коріння волокнисте. Вегетативне розмноження за допомогою великих систем кореневища поширений у багатьох видів. Листя вічнозелене, трав'яне, або циліндричне. Листя роду Luzula завжди плоскі і всіяне довгим білим волоссям. Суцвіття зонтичні або волотисті, квіти одиночні або в кошиках; приквітки листоподібні, плівчасті або перетинчасті. Квітки двостатеві. Листочки оцвітини: 6, у два ряди, майже рівні, зелені або коричневі. Тичинки: 3 або 6. Плід: багатосім'яні капсули, які розкриваються трьома стулками й містять багато насіння.

Поширення та середовище існуванняРедагувати

Космополіт, але в основному поширений в помірно-холодних від помірного до полярного регіонів або в гірських районах з мокрим або вологим, іноді сольовим місцем проживання. Ситникові часто ростуть на неродючих ґрунтах в широкому діапазоні умов вологості. Найвідоміший і найбільший рід Juncus. Більшість видів Juncus ростуть виключно в водно-болотних угіддях. Distichia, Oxychloe, Patosia добре пристосовані до суворого добового заморожування і відтавання; вони помітні елементи водно-болотних угідь у високогірних районах Анд.

Використання людиноюРедагувати

Із висушеної серцевина рослин цієї родини робили вид свічок, відомих як «слабке світло». Juncus effusus в Японії використовують, щоб плести м'яку поверхню татамі. У середньовічній Європі, свіжі пагони розкидали на глиняних підлогах у житлових приміщеннях для чистоти та ізоляції.

ПриміткиРедагувати

  1. Байдіков Є. А. Динаміка рослинності у заплаві річки Юшанли в умовах зниження антропогенного навантаження. Вісник Запорізького національного університету. — 2011. — № 1. — С. 6—11 PDF Архівовано 15 березень 2016 у Wayback Machine.
  2. Кречетович В. І., Барбарич А. І. Родина Ситникові (Juncaceae) // Флора УРСР. — К.: Вид-во АН УРСР, 1950. — Т. 3. — С. 21—61.
  3. Соломенко Л. І. Стан біологічних ресурсів досліджуваних населених пунктів радіоактивно забруднених територій // II-й Всеукраїнських з'їзд екологів з міжнародною участю (Екологія / Ecology-2009). Збірник наукових статей. — Україна, Вінниця, 2009. PDF

ДжерелаРедагувати

ГалереяРедагувати