Isoodon macrourus
Isoodon macrourus (північний коричневий бандикут[1]) — вид сумчастих із родини бандикутових (Peramelidae).
| Isoodon macrourus | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Інфраклас: | Сумчасті (Marsupialia) |
| Ряд: | Бандикутоподібні (Peramelemorphia) |
| Родина: | Бандикутові (Peramelidae) |
| Підродина: | Peramelinae |
| Рід: | Isoodon |
| Вид: | I. macrourus
|
| Біноміальна назва | |
| Isoodon macrourus (Gould, 1842)
| |
Таксономія ред.
Оригінальна назва таксону: Perameles macroura Gould, 1842[2].
Морфологічна характеристика ред.
Верхні частини волосяного покриву коричнево-чорного рябі, низ — білий. Вуха круглі, малі. Мордочка коротка. Зовні нагадує гризуна. Вага дорослого самця коливається від 500 до 3100 г із середньою вагою 2100 г, тоді як дорослі самиці важать від 500 до 1700 г із середньою вагою 1000 г, демонструючи сильний статевий диморфізм. Довжина тіла самця і самиці коливається від 300 до 470 мм і від 300 до 410 мм відповідно. Довжина хвоста коливається від 90 до 215 мм і від 80 до 185 мм для самців і самиць відповідно[3].
Ареал ред.
Проживає на північному й східному узбережжях Австралії й південному узбережжі о Нова Гвінея; висота проживання від 0 до 1200 метрів[4].
Населяє різноманітні місця проживання, як от пасовища, пустища, евкаліптові ліси, райони порушені вирубкою лісу, а також приміські сади[4].
Спосіб життя ред.
Це нічний вид. Вдень спить у гнізді. Гнізда розміщені на землі, зазвичай 40 см у довжину, щільно вимощені рослинністю крім однієї прогалини для входу. Тварини часто змінюють гнізда й використовують принаймні два гнізда одночасно. Ці бандикути дуже рухливі, коли активні. Як правило, тварини проводять більшу частину свого часу на самоті. Це всеїдні сумчасті. Основним джерелом їжі є ґрунтові та наземні безхребетні, тоді як вторинні джерела їжі — це хребетні тварини, (ящірки та птахи), рослинний матеріал (листя, стебла, коріння, насіння та плоди), а також гриби. Ворогами є Varanus varius, Canis lupus dingo, Dasyurus maculatus, різноманітні змії й нічні хижі птахи (як от, Ninox strenua), а також Vulpes vulpes і Felis catus. Самиці народжують від одного до семи дітей, кілька виводків народжується упродовж сезону розмноження[3][4].
Загрози й охорона ред.
У деяких частинах ареалу в Новій Гвінеї цьому виду загрожує надмірне полювання на м'ясо. Попри те, що ареал виду скоротився в Австралії з європейським поселенням, вид адаптується і добре вижив навіть у зміненому середовищі існування. Проте знищення собаками може бути проблемою в деяких областях[4].
Вид присутній у кількох заповідних територіях[4].
Примітки ред.
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- ↑ Isoodon obesula. Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 03.02.2021.
- ↑ а б Szaura, T. (2018). Isoodon macrourus. Animal Diversity Web. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 03.02.2021.
- ↑ а б в г д Lunney, D.; Dickman, C.; Woinarski, J. (2016). Isoodon obesulus. The IUCN. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 03.02.2021. (англ.)