Оман блошиний

вид рослин
(Перенаправлено з Inula conyzae)
Оман блошиний
Inula conyzae 260807.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Inuleae
Рід: Оман (Inula)
Вид: Оман блошиний
Біноміальна назва
Inula conyzae
(Griess.) DC., 1836
Синоніми
Aster conyzae Griess.
Pentanema conyzae (Griess.) D. Gut. Larr. et al.
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Inula conyzae

Оман блошиний[1][2] (Inula conyza, Inula conyzae чи Pentanema conyzae) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у Європі, Алжирі, західній Азії.

ОписРедагувати

 
ілюстрація

Трава дворічна чи багаторічна 50–80 см заввишки. Стебло пряме, неглибоко борозенчасте, вгорі гіллясте, часто бурувато-червоне. Прикореневі листки черешкові, від довгастих до оберненоланцетоподібних, завдовжки 7–15 см і шириною 2–4 см. Стеблові листки чергові, сидячі, від довгастих до вузько-яйцеподібних, 5–14 см завдовжки та 2.5–4.5 см завширшки. Квітки від жовтувато-коричневих до фіолетових. Плід — горіх[3].

ПоширенняРедагувати

Поширений у Європі від Португалії до України, в Алжирі, західній Азії[4][5][6].

В Україні вид зростає на сухих схилах, вапнякових скелях, серед чагарників і на узліссях — у західному Поліссі і західному Лісостепу, зрідка; в гірському й південному Криму, б.-м. звичайно[2]

ДжерелаРедагувати

  1. Inula conyza // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 326. (рос.)(укр.)
  3. Botany.cz. Процитовано 14.09.2019.  (чеськ.)
  4. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 14.09.2019.  (англ.)
  5. Plants of the World Online / Kew Science. Процитовано 14.09.2019.  (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 14.09.2019.  (англ.)