Ikarus 250
| Ikarus 250 | |
|---|---|
.JPG)
| |
| Випуск, роки | 1970 — 1999 |
| Характеристики маси | |
| Маса у спорядженому стані, т | 11.000 |
| Маса повного автобуса, т | 16.000 |
| Швидкісні характеристики | |
| Розгін 0-60 км/год за, сек | 19 |
| Місткість, осіб | |
| Місць для сидіння: | 43—60 |
| Стоячих місць (7 осіб/м²) |
не розрахований |
| Повна місткість (8 осіб/м²) |
60 |
| Розміри | |
| Довжина, мм | 12000 |
| Ширина, мм | 2500 |
| Висота , мм | 3200 |
| Колісна база, мм | 6330 |
| Кліренс, мм | 350 |
| Двигун | |
| Тип двигуна | дизельний |
| Назва двигуна | Raba-MAN D2156HM6U |
| Рульове керування | ZF S6-90U |
| Потужність, кВт | 192—250 |
| Коробка передач | |
Ikarus 250 — високопідлоговий міжміський 12-метровий угорський автобус, що вироблявся з 1970 по 1999 рік. За 29-річний час виробництва було випущено близько 130 тисяч таких моделей, дещо видозмінених з модифікацією Ikarus 250-…, перший зразок автобуса виготовлено у 1967 році[1]. Попри те, що автобуси значно застаріли та не відповідають переважній більшості вимог сучасним «лайнерам», вони дуже часто використовуються на міжміських маршрутах та перебувають у доброму технічному стані через просту конструкцію вагонного кузова, що вперше застосована на автобусах Setra S8 1951 року.
Загальний опис моделі ред.
Кузов ред.
Будова кузова автобуса Ікарус 250 хоч не є надто звичною для сучасних автобусів, проте була широко популярна на час початку виробництва таких автобусів — зовнішній каркас автобуса вагонного компонування, і лише передок непрямий і похилий. Обшивка автобуса складається зі сталі та забезпечує мінімальну деформацію кузова — обшивка настільки тривка, що не деформується і через 30 років експлуатації.
Проста форма кузова та нескладна технічна будова даної моделі і є причиною відмінного стану автобусів, що від'їздили понад 30 років. На передку автобуса розміщено 2—4 фари (у деяких модифікаціях Ікаруса 250-го розміщено 2 передні фари високої потужності), або ж 4 фари середньої потужності.
По боках автобуса розташовано багажні відсіки для вантажу та поклажі пасажирів, об'єм одного з двох відсіку становить 5.3 м³ (разом — 10.6 м³). Ці відсіки відчиняються або руками за спеціальну витяжну ручку, або кнопкою на панелі приладів.
По боках автобуса розташовано по 6 габаритних вогнів та 6 задніх фар (як у автобусів з того часу, коли Ікаруси 250-ті почали вироблятися). На передку розташовано бампер, що приварений до кузова, і буксирувальний пристрій у разі несправності автобуса.
Вікна автобуса невеликого розміру, 2 склоочисники важільні, є функція миття скла, проте вона встановлюється за замовленням.
Двигун ред.
Двигун «RABA» (горизонтальний, 6-циліндровий, робочий об'єм 10,35-10,7 л, потужність 192—250 к.с.) розташовано ззаду на правому боці автобуса. Ресурс до капремонту досить великий. Має слабкий глушник та дуже шумний, що є великим недоліком даної моделі.
Двері ред.
Має 2 двері — передні, з електропневмоприводом, відчиняються та зачиняються за допомогою кнопки на панелі приладів та розсуваються за типом усіх туристичних автобусів — важелем відкривають простір та заходять за передній вхід. Задні двері знаходяться з самого заду автобуса перед самим останнім рядком сидінь та відчиняються рукам натиском важеля.
Салон ред.
Салон автобуса Ікарус-250 хоч і далекий від сучасних автобусів, проте особливих вад не має; у салоні розташовано 43—57 парних крісел з високою спинкою, проте відстань між кріслами невелика — близько 65 сантиметрів між сидіннями; на них встановлено дерев'яні підлокітники, крісла жорсткі та порівняно незручні.
У салоні встановлено плафонову підсвітку з 8 ламп, замість люка примусового обдуву зроблено 3 люки, що працюють як кондиціонери. Опалення проведене по панелях, що унизу сидінь. З самого заду розташовано 5 крісел та у тій частині салону найбільш шумно та спекотно через близькість до потужного дизельного двигуна. Крісла також можуть слабо відкидатися за допомогою кнопки на підлокітниках, приблизно на 100—110 °. Місце водія зроблене за схожим стилем, як і крісло, на панелі приладів багато важелів та кнопок і 5 стрілкових приладів: спідометр з одометром (доволі простий, максимальна позначка — 120 км/год, таку швидкість автобус розвинути може), тахометр (2.8 тисяч оборотів за секунду) та кілька допоміжних приладів (вольтметр, бензинометр), які додатковим світлом не освічуються. Кермова система ZF S6-90U; є 6 передач що переключаються приблизно так: 1 — 0—20 км/год; 2 — 20—40 км/год 3 — 45—68 км/год; 4 — 70—90 км/год і 5 — 90—120 км/год; 6 передача («R») — заднього ходу до швидкості 26 км/год. Тахометр розміщено на лівій частині панелі.
Дверей спеціально для водія немає, тому перегородки, як і самої кабіни немає. Біля водія розміщено запасне відкидне місце для екскурсовода чи другого водія, у випадку роботи на екскурсіях до обладнання автобуса можне додатися мікрофон та навіть інтерактивна дошка. DVD-телевізорів у автобусі немає, хоча вони можуть встановлюватися.
Вікна несуцільні; їх відокремлено спеціальною гумовою рамкою на 5 великих з кожної сторони, вікна зазвичай нетоновані, хоча можуть клеїтися за замовленням. Завіски від сонця часто є червоними, що погано захищає від сонця.
Зручності та проблеми конструкції ред.
Через застарілість автобус часто не дотягує до рівня сучасних туристичних лайнерів, не у останню чергу через особливості конструкції автобусів 1970-х років, що мало придатні до переобладнання згідно сучасних вимог до туристичних лайнерів.
Перша та найсерйозніша вада даної машини — це дуже шумний дизельний двигун «Raba-MAN D2156HM6U»[2], більш як 100 децибел назовні, у салоні шум двигуна чутний слабше, проте не набагато (40—70 децибел залежно від місця в салоні). Найбільше автобус шумить під час початкового прискорення 10—20 км/год на першій передачі.
Іншою вадою конструкції стало формування та розміщення крісел, що мало відкидаються, а також мала відстань від ряду до ряду. Через відстань у 60—70 сантиметрів, неможливо встановити додаткові зручності сучасних автобусів, наприклад відкидний міні-столик. Проте через цей недолік середня пасажиромісткість зросла до 51 пасажира.
Немає у автобуса також тонованих вікон та індивідуального обдуву, що існує у більшості туристичних лайнерів. Завіски зазвичай червоного кольору, що слабо захищають від сонця.
Іще одним недоліком залишаються величезні витрати палива, 26—40 літрів дизпалива на 100 кілометрів при швидкості 50—60 км/год. Також недоліком є стандартизована підставка для ніг. Одним з недоліків конструкції є ручні задні двері та їхнє розташування.
Попри численні недоліки, автобус має ряд переваг — у салоні є три повітряні люки для обдуву, що забезпечують потужну вентиляцію автобуса. У салон ведуть лише три невисокі сходинки, що є зручним для людей похилого віку. Підвіска пневматична, що забезпечує м'якість перевезення бездоріжжям та вибоїнами.
Технічні характеристики ред.
| Повні технічні характеристики моделі Ikarus 250 | |
| Загальні дані | |
| Клас | автобус |
| Призначення | міжміський, екскурсійний, туристичний |
| Роки випуску | 1970—1999 |
| Найперша модель, рік випуску | 1967 |
| Конструкція | |
| Довжина, мм | 12000 |
| Висота, мм | 3200 |
| Ширина, мм | 2500 |
| Колісна база, мм | 6330 |
| Кліренс, мм | 350 |
| Передній звис, мм | 2460 |
| Задній звис, мм | 3180 |
| Споряджена маса, кг | 11000 |
| Повна маса, кг | 16000 |
| Навантаження на передню вісь, кг | 6540 |
| Навантаження на задню вісь, кг | 10800 |
| Кількість дверей, шт | 2 |
| Радіус повороту, м | 10.9 |
| Максимальний кут підйому при повному завантаженні, % | 20 |
| Салон | |
| Загальна пасажиромісткість, чол | 44—57 |
| Об'єм багажних відсіків, м³ | 2×5,3 |
| Маса багажу, кг | 1150 |
| Двигун | |
| Тип двигуна | дизельний |
| Назва | Raba-MAN D2156HM6U (Т)[2] |
| Об'єм паливного бака, літри | 250 |
| Обертальний момент, Нм | 696—883 |
| Шум за швидкості 0—20 км/год, Дб | 100—120 |
| Шум за швидкості 20—40 км/год, Дб | 90 |
| Шум за швидкості 40—60 км/год, Дб | 70 |
| Шум за швидкості 60—80 км/год, Дб | 60 |
| Шум за швидкості 90—120 км/год, Дб | 50 |
| Податкова норма витрат палива, літри | 17 |
| Швидкість та рух | |
| Тип коробки передач | ZF S6-90U |
| Кількість швидкостей, шт | 6 |
| Максимальна швидкість, км/год | 106 (120) |
| Розгін 0—60 км/год, сек | 22 |
| Витрати палива на 100 км при 60 км/год, л | 26.5—40 |
| Гальмівний шлях з 60 км/год, м | 36.6 |
Модифікації Ikarus 250 ред.
Через успіх у використанні, автобус Ікарус-250й мав декілька модифікацій з невеликимм відмінностями кузова, двигуна чи облицювання:
- Ikarus 250.04; Ikarus 250.09; Ikarus 250.12 — саме ці моделі були найперше завезені у СРСР. Такі машини мали лише одні двері, потужність двигуна 192 кінських сил, об'єм двигуна 10.4 л та максимальну швидкість 92 км/год.
- Ikarus 250.22 — автобус випускався з 1977 по 1980 роки. Одна з головних зовнішніх відмінностей - вперше отримав широкий пластиковий бампер.
- Ikarus 250.58 — нова розробка Ікаруса, що випускалася з 1980 року.[1]. Нова модифікація отримала шестишвидкісну коробку передач, потужність 220 кінських сил та максимальну швидкість 97 км/год.
- Ikarus 250.59 — одна з найчастіше застосованих моделей Ікаруса 250, вироблялася з 1984 року. Отримав автоматичні двері з електропневмоприводом, що рухалися паралельно стінці автобуса, отримав максимальну швидкість 106 км/год.
- Ikarus 250.93; Ikarus 250.95 — оновлені та покращені моделі Ікарус-250, що вироблялися на початку 1990-тих років.[1]
Цікаві факти про модель ред.
- дана модель автобусів вироблялася протягом 29 років (1970—1999), що є одним з рекордів тривалості виробництва одної моделі
- автобуси Ікарус-250 були завезені в Україну у 1970-х роках[1], та виконували функції міжміських автобусів, проте у 1990-х, через різку нестачу автобусів на міських маршрутах, працювали на міських маршрутах, як звичайні міські автобуси. Також пристосовані працювати як міські екскурсійні, міжміські і туристичні, проте останніми працюють нечасто через невідповідність до технічних норм сучасних туристичних автобусів.
- незважаючи на свій вік, автобуси досі лишаються у хорошому технічному стані через просту конструкцію та ресурс кузова у термін більш як 50 років
- у задній частині автобуса при знятті кількох сидінь може встановлюватися туалет, холодильник та навіть мінібар.
- колеса автобуса Ікарус-250 застосовуються у більшості автобусів Setra, переважно у старших моделей.
- конструкція дозволяє встановити ще щонайменше 5 додаткових крісел, збільшуючи пасажиромісткість до 60—62 місць.
- у 1968—1971 роках автобус отримав декілька нагород як: Велика срібна ваза союзу Французьких кузовобудівельників; Срібна ваза князівства Монако і Бронзова медаль міжнародного автобусного тижня
Див. також ред.
Примітки ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ikarus 250 |
- ↑ а б в г деякі дані про т/х та історію на Харків транспортний. Архів оригіналу за 23 грудня 2009. Процитовано 18 червня 2009.
- ↑ а б Volt egyszer egy Rába motor. Omnibusz (hu-hu) . Процитовано 6 листопада 2022.