HNLMS O 16

HNLMS O 16 (нід. Hr. Ms. O 16) — військовий корабель, підводний човен типу O 16 Королівського флоту Нідерландів за часів Другої світової війни. «Аретуз» був закладений 28 грудня 1933 року на верфі компанії Koninklijke Maatschappij De Schelde у Вліссінгені. 27 січня 1936 року він був спущений на воду, а 26 жовтня 1936 року увійшов до складу Королівських ВМС Нідерландів.

HNLMS O 16
Hr. Ms. O 16

Нідерландський підводний човен HNLMS O 16. 1938
Верф	Koninklijke Maatschappij De Schelde, Вліссінген
Під прапором	Нідерланди
Належність	Військово-морські сили Нідерландів
Порт приписки	Ден-Гелдер Сурабая Сінгапур
Закладений	28 грудня 1933
Спуск на воду	27 січня 1936
Введений до складу флоту	26 жовтня 1936
На службі	1936—1941
Загибель	у грудні 1941 року затонув унаслідок підриву на міні
Бойовий досвід	Друга світова війна
Проєкт
Тип ПЧ	середній підводний човен
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	18 вузлів (33 км/год)
Швидкість (підводна)	9 вузлів (17 км/год)
Гранична глибина занурення	80 м
Дальність плавання	10000 миль (18600 км) на швидкості 12 вузлів (надводна) 26 миль (48 км) на швидкості 8,5 вузлів (підводна)
Екіпаж	41 офіцер та матрос
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	76,53 м
Ширина корпусу найб.	6,55 м
Середня осадка (по КВЛ)	3,97 м
Водотоннажність надводна	984 т
Водотоннажність підводна	1194 т
Силова установка
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни 2 × електродвигуни
Гвинти	2
Потужність	2 × 1600 к.с. (дизелі) 2 × 460 к. с. (електродвигуни)
Озброєння
Артилерія	1 × 80-мм гармата Model 1929
Торпедно- мінне озброєння	8 × 533-мм торпедних апаратів 13 торпед
ППО	2 × 40-мм корабельні гармати QF 2 pounder Mark II

O 16

Район загибелі O 16

Історія служби

На момент введення в експлуатацію O 16 був найбільшим підводним човном у нідерландському Королівському флоті. З 11 січня по 16 квітня 1937 року човен здійснив перший ознайомчий похід. 5 лютого 1937 року O 16 прибув до порту Гамільтон, Бермудські Острови, 13–14 лютого він перебував з візитом у Норфолку та з 15 до 24 лютого в американській столиці, місті Вашингтон. Під час перебування у Вашингтоні командир ван Ванінг і один із гостей на борту підводного човна, Ф. А. Венінг Майнес, отримали аудієнцію в американського президента Франкліна Д. Рузвельта. Після Вашингтона O 16 продовжив свою подорож до Понта-Делгади (7–8 березня) та Лісабона (12 березня).

1 квітня O 16 вирушив додому в Нідерланди, щоб завершити свій похід, 16 квітня прибувши в голландський порт Ден-Гелдер.

У 1939 році O 16 був відправлений до Голландської Ост-Індії через Суецький канал і увійшов до складу тамтешньої дивізії підводних човнів. Це зробило його першим підводним човном серії O, який прибув у голландську Ост-Індію; зазвичай тільки підводні човни серії К відправлялися для проходження служби в колонію. Під час своєї подорожі до колонії підводний човен зупинявся у кількох портах, таких як Лісабон, Порт-Саїд і Аден. 5 червня 1939 року O 16 нарешті досяг пункту призначення, військово-морської бази Танджунг Пріок.

Незабаром після капітуляції Нідерландів у 1940 році ситуація в Південно-Східній Азії також різко загострілася. Очікувалася японська атака, а також ходили чутки про німецькі рейдери, які курсували поблизу Голландської Ост-Індії. З цією метою O 16 серед інших кораблів був відправлений на патрулювання навколо колоніальних вод, щоб перехопити ці рейдери. У вересні 1940 року O 16 і K XVIII були відправлені з Танджунг Пріока стежити за пароплавом Lematang і танкером Olivia під час їхньої подорожі з Дурбана до Лоренсо Маркеса з наміром потопити будь-який можливий німецький рейдер.

Окрім цих місій, O 16 здебільшого стояв у порту Сорабаджа, тоді як командування ВМС США, Королівських флотів Австралії та Великої Британії обговорювали з голландським керівництвом перспективи формування можливого союзу проти Японії (зокрема, вирішити, хто чим командує, які кораблі входитимуть до об'єднаного угруповання сил). Лише в листопаді голландський уряд у вигнанні, що перебував у Лондоні, вирішив, що I дивізіон підводних човнів, до якого належав O 16, перейде під британське командування.

Після переходу O 16 під британське командування, човен виходив у численні патрульні місії. Це почалося в листопаді 1941 року, коли його відправили на патрулювання в Південнокитайське море. Тому, його основним портом базування став Сінгапур. 6 грудня 1941 року O 16 був відправлений для патрулювання Сіамської затоки. Під час цього патрулювання O 16 помітив два японських міноносці, однак, оскільки війни з Японією на той час ще не було, торпеди не запускали.

Ця ситуація змінилася через день, 7 грудня, коли Японія напала на Перл-Гарбор. Це призвело до початку війни з японцями, й голландський уряд ухвалив рішення передати ще два дивізіони підводних човнів під британське командування, загалом три з чотирьох голландських дивізіонів підводних човнів. У ніч з 8 на 9 грудня O 16 помітив два японських міноносці, але їх не переслідував.

9 грудня, о 21:00, командир O 16 отримав повідомлення від британського командування про вихід до узбережжя Сіаму разом з іншими підводними човнами дивізіонів I і II (O 16, K XVIII, K XI, K XIII, K XII). Причиною цього було те, що поблизу узбережжя було помічено велику кількість транспортів японських військ. Наступного дня, 11 грудня о 6 годині ранку, підводним човнам було наказано взяти курс на східне узбережжя Малайського півострова, між Кота-Бару і Сінгора. Там були помічені японські військові кораблі й підводні човни мали їх потопити. Однак раніше тієї ночі O 16 помітив японський військовий корабель і запустив три торпеди, але через погану погоду екіпаж не зміг підтвердити, чи вони влучили в корабель і потопили його. 12 грудня O 16 знову помітив японський десантний корабель, який прямував до Патані. Антон Буссемакер, командир O 16, віддав наказ слідувати за кораблем.

Врешті-решт близько 21:30 військовий корабель пришвартувався в затоці Соенгей Патані, де було помічено більше японських військових кораблів. Глибина затоки була лише 11 метрів, тому O 16 довелося залишатися на поверхні, поки човен наближався до пришвартованих військових кораблів, використовуючи електродвигуни, щоб створювати якомога менше шуму. Чотири торпеди були запущені в чотири різні десантні кораблі. Після того, як чотири торпеди влучили в ціль і вибухнули, було запущено ще дві торпеди, в результаті чого три японських десантні кораблі частково затонули на мілководді затоки, а один був лише незначно пошкоджений.

15 грудня 1941 року при поверненні на базу в Сінгапурі O 16 натрапив на японську морську міну біля острова Тіоман. Лише одна людина з екіпажу з 42 осіб вижила. Той, хто вижив, зумів доплисти до острова Даянг і зрештою зв'язався з Королівським флотом Нідерландів, який доставив його до Сінгапуру.

Уламки O 16 не були знайдені до 1995 року, коли шведський дайвер на ім'я Стен Сьостранд натрапив на уламки.

Судна та кораблі, затоплені O 16

11 грудня 1941 — японський десантний корабель Аятосан-Мару (9 788 т) — пошкоджено
11 грудня 1941 — японський десантний корабель Сакура-Мару (7 170 т) — пошкоджено

12 грудня 1941 — японський десантний корабель Асосан-Мару (8 812 т) — потоплено
12 грудня 1941 — японський десантний корабель Тосан-Мару (8 666 т) — потоплено
12 грудня 1941 — японський десантний корабель Кінка-Мару (9 396 т) — потоплено

Див. також

Примітки

Виноски

Джерела

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HNLMS O 16

Jalhay, P.C.; Wijn, J.J.A. (1997). Ik nader ongezien! De onderzeeboten van de Koninklijke Marine. Amsterdam: De Bataafsche Leeuw. ISBN 9067074624.(нід.)
de Bles, Harry; Boven, Graddy; Homburg, Leon (2006). Onderzeeboten!. Zaltbommel/Den Helder: Aprilis/Marinemuseum. ISBN 978-9059941304.
van Royen, P.C. (1997). Hr.Ms. K XVII en Hr.Ms. O 16: De ondergang van twee Nederlandse onderzeeboten in de Zuid-Chinese Zee (1941). Amsterdam: Van Soeren. ISBN 978-90-6881-075-2.

Посилання

HNMS O 16. на uboat.net. (англ.)
O 16
Dutch WWII submarine wrecks disappear from Malaysian seabed