HD209515
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 22г  2х 56,66с
Схилення +44° 38′ 59,5″
Видима величина (V) 5,57[1]
Характеристики
Спектральний клас A0/?
показник кольору U−B -0,10
яскравість B 5,556±0,003[2]
показник кольору B−V -0,029±0,004[2]
яскравість V 5,593±0,003[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,01
індекс m1 0,14
індекс c1 1,03
індекс Hβ 2,84[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 5,560[2]
Мінімальна яскравість 5,590[2]
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -21,46± 0,55[2] мас/рік

за схиленням: -32,32± 0,54[2] мас/рік

Паралакс (π) 6,16 ± 0,67[2] мас
Відстань 529,47 світлових років
162,34 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=81[3]км/сек
Інші позначення
HD 209515,

HIP 108845, HR  8407, BD+43 4119,

GSC 3210-2003
Посилання
SIMBADдані для HD209515

HD209515 — подвійна зоря. Ця подвійна система має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,7.[1] Вона розташована на відстані близько 529,5 світлових років від Сонця.[2]

Подвійна зоря ред.

Головна зоря цієї системи належить до хімічно пекулярних зір й має спектральний клас A0. В той же час спектральний клас іншої компоненти залишається ще не визначеним.

Фізичні характеристики ред.

Зоря HD209515 обертається досить швидко навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 81км/сек.[3]


Пекулярний хімічний склад ред.

Зоряна атмосфера HD209515 має підвищений вміст Si .[1]


Магнітне поле ред.

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 466,4± 399,9 Гаус.[4]

Див. також ред.

Джерела ред.

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631