HD108662

зоря в сузір'ї Волосся Вероніки
HD108662
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 12г 28х 54,70с
Схилення +25° 54′ 46,3″
Видима величина (V) 5,29[1]
Характеристики
Спектральний клас A0
показник кольору U−B -0,12
яскравість B 5,219±0,003[2]
показник кольору B−V -0,056±0,009[2]
яскравість V 5,238±0,004[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,05
індекс m1 0,22
індекс c1 0,88
індекс Hβ 2,85[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 5,220[2]
Мінімальна яскравість 5,250[2]
Період фотометричної
змінності зорі
5,08[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -20,21± 0,87[2] мас/рік

за схиленням: -15,00± 0,59[2] мас/рік

Паралакс (π) 12,06 ± 0,84[2] мас
Відстань 270,44 світлових років
82,92 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=18[3]км/сек
Інші позначення
17 Com A,

HD 108662, HIP 60904, HR 4752,

BD+26 2354
Посилання
SIMBADдані для HD108662

HD108662хімічно пекулярна зоря спектрального класу A0 й має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,3.[1] Вона розташована на відстані близько 270,4 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики ред.

Зоря HD108662 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 18км/сек.[3] Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 5,08 доби в межах від Hmin= 5,25 до Hmax= 5,22.[2]


Пекулярний хімічний склад ред.

Зоряна атмосфера HD108662 має підвищений вміст Cr .[1]


Магнітне поле ред.

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу становить 619,9± 200,9 Гаус.[4]

Див. також ред.

Джерела ред.

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631