Гофер (гризун)
Гофер[1][2] (Geomys) — рід, що містить 12 видів кишенькових ховрахів[3], яких часто називають східними гоферами. Як і всі гофери, представники цього роду є рослиноїдними тваринами. Поширені в США, на крайньому півдні Канади, на сході Мексики.
| Гофер Період існування: пізній міоцен — наш час
| |
|---|---|
| |
| Geomys bursarius | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Гоферові (Geomyidae) |
| Рід: | Гофер (Geomys) Rafinesque, 1817 |
| Типовий вид | |
| Geomys bursarius Shaw, 1800
| |
 Вікісховище: Geomys
| |
Морфологічна характеристика
ред.Рід досягає довжини голови й тулуба від 13 до 24 см і довжини хвоста від 5 до 13 см. Вага 300–450 г. На спині колір хутра може варіюватися від чорного до світло-коричневого, низ зазвичай світліший. У низинних гоферів потужні лапи з кігтями, якими вони вкопуються в землю[4].
Спосіб життя
ред.Гофери будують розгалужені системи тунелів загальною довжиною до 160 м[5] з окремими ходами довжиною 30 м. Зазвичай вони знаходяться на 10–20 см нижче поверхні землі, але рідко досягають глибини до 100 см. У кожній норі є принаймні одна камера, заповнена частинами рослин. Гризуни в основному залишаються в цих норах і не впадають у сплячку[4].
Основною їжею є коріння, яке проростає у тунелі, як сталактити[5], а також бульби й окремі зелені частини рослин. Потреби в рідині задовольняються майже виключно за рахунок їжі[4].
Поза шлюбним періодом кожен екземпляр живе поодинці. Залежно від ареалу розмноження відбувається в період з березня по травень або трохи пізніше. У деяких регіонах самиці дають два виводки на рік. Тривалість вагітності до кінця не вивчена, коливається від 18 до 52 днів[4]. Зазвичай в одному посліді народжується 3 або 4 дитинчати, загальна кількість може коливатися від 1 до 8. Молоді тварини сліпі при народженні та відкривають очі приблизно через три тижні. Через тиждень або два вони припиняють годування, а через чотири-шість місяців після народження молодняк досягає статевої зрілості. У догляді людей низинні кишенькові ховрахи можуть прожити трохи більше семи років[4].
Загроза та захист
ред.Види по-різному реагують на зміни ландшафту. МСОП зараховує Geomys tropicalis до EN, а Geomys arenarius до NT. Інші види вважаються такими, що не перебувають під загрозою зникнення (найменше занепокоєння)[6].
Види
ред.Види[3]:
Примітки
ред.- ↑ Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927.
- ↑ Харчук, С.; Загороднюк, І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. — 2019. — Вип. 17. — С. 85–115. — DOI:.
- ↑ а б Search results for «Geomys» on the ASM Mammal Diversity Database.
- ↑ а б в г д Nowak, R. M. Walker's Mammals of the World. — 6. — 1999. — Т. 2. — С. 1312–1314. (англ.)
- ↑ а б Veronica Selden & Francis E. Putz: Root cropping by pocket gophers. Current Biology, Juli 2022; doi: 10.1016/j.cub.2022.06.003
- ↑ The IUCN Red List of Threatened Species