Geomys pinetis
Geomys pinetis — вид гризунів, який мешкає на пд.-сх. США. Зустрічається в Алабамі, Джорджії та Флориді, де це єдиний вид свого роду.
| Geomys pinetis | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Гоферові (Geomyidae) |
| Рід: | Гофер (Geomys) |
| Вид: | G. pinetis
|
| Біноміальна назва | |
| Geomys pinetis Rafinesque, 1817
| |
Морфологічна характеристика
ред.Це вид із загальною довжиною 260 мм, включаючи хвіст приблизно 86 мм. Самці більші за самиць і мають середню вагу 176 г, а самиці – 136 г. Спинна шерсть корично-коричневого кольору, нижня частина більш бліда з червонувато-жовтим відтінком. Лапи і хвіст білі або блідо-коричневі. Він добре пристосований для життя під землею з великими виступаючими різцями, які використовуються для розривання коренів, і потужними кігтями на передніх лапах для копання[2].
Поширення і середовище проживання
ред.G. pinetis обмежений південно-східною частиною Сполучених Штатів, де він зустрічається в Алабамі, Джорджії та Флориді. Він займає кілька різних сухих, піщаних місць проживання; зустрічається на піщаних пагорбах з довголистою сосною (Pinus palustris) і дубом (Quercus laevis), а також зустрічається в дещо вологіших низьких пагорбах серед піщаних пагорбів з Quercus virginiana та іншими листяними деревами. Подалі від піщаних дюн він зустрічається в довголистих соснових лісах і середовищах існування сосни піщаної (Pinus clausa). Його присутність у будь-якій місцевості очевидна через численні купи піщаного ґрунту, які він виштовхує на поверхню[2].
Підвид G. p. mobilensis, знайдений на захід від річки Апалачікола, може представляти окремий вид. Генетичні дослідження показали, що він відносно генетично відрізняється від інших підвидів, і G. p. mobilensis мають різні види вошей, ніж номінальний підвид. Воші, як правило, видоутворюються разом із видами-господарями в межах Geomyidae[3].
Екологія
ред.G. pinetis є одиночною твариною, яка створює неглибокі тунелі, над якими розташовані низки горбів викопаного матеріалу. Ґрунт штовхається вгору передніми кінцівками та грудьми, утворюючи віялоподібний пагорб із тунелем з одного боку. Вхід в нору відразу забивають землею. Ці неглибокі тунелі з'єднані з більш глибокою системою тунелів гвинтовими «сходами». Внизу розташовані харчові камери та гніздова камера, яка може містити висушену рослинність і рослинні волокна[4].
Розмноження відбувається навесні та влітку, пік припадає на лютий/березень та червень/липень. Вагітність триває близько чотирьох тижнів, а середній розмір виводку -—два. Попри такий низький рівень плодючості, G. pinetis є звичайною твариною, що означає хорошу живучість потомства. Наявність у раціоні зелених кормів і те, що сови іноді харчуються ними, свідчить про те, що G. pinetis іноді виринають над землею. Проте хижаків під землею небагато, головну небезпеку становлять змії та ласки[4].
Вид активний протягом року. Він харчується корінням і кореневищами під землею, а також зеленими рослинами, такими як злаки, осока та бур'яни, до яких він може дістатися біля входу в нору. Велика кількість рослинності збирається і переноситься назад до камер зберігання в норі. Оскільки його нори сприяють росту рослин, можна зробити висновок, що вони є фермерами[5]. Деякі членистоногі ділять нори з G. pinetis, включаючи близько чотирнадцяти видів, які більше ніде не зустрічаються. G. pinetis приваблюють оброблені землі, зокрема посіви солодкої картоплі, і також можуть бути шкідниками арахісу та гороху та плантацій цукрової тростини[2].
Примітки
ред.- ↑ Cassola, F. (2017) [errata version of 2016 assessment]. Geomys pinetis. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T42589A115192878. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T42589A22218215.en. Процитовано 10.03.2022.
- ↑ а б в Whitaker, John O.; Hamilton, William John (1998). Mammals of the Eastern United States. Cornell University Press. с. 259—263. ISBN 0-8014-3475-0.
- ↑ Sudman, Philip D.; Wickliffe, Jeffrey K.; Horner, Peggy; Smolen, Michael J.; Robert, Bradley D. (24 серпня 2006). Molecular Systematics of Pocket Gophers of the Genus Geomys. Journal of Mammalogy. 87 (4): 668—676. doi:10.1644/05-MAMM-A-349R2.1.
- ↑ а б Brown, Larry N. (1997). A Guide to the Mammals of the Southeastern United States. Univ. of Tennessee Press. с. 108–110. ISBN 978-0-87049-966-1.
- ↑ Whang, Oliver (11.07.2022). The Question You Didn't Know Needed Answering: Are Gophers Farmers?. The New York Times. Процитовано 14.07.2022.