Focke-Achgelis Fa 330
Focke-Achgelis Fa 330 Bachstelze[1] (нім. Плиска біла) — безмоторний розвідувальний автожир Крігсмаріне періоду Другої світової війни компанії Weser-Flugzeugbau w Hoyenkamp. Достовірно невідомо частоту застосування Fa 330.
Історія
ред.
Командування Крігсмаріне замовило на початку 1942 розробити автожир максимально простої конструкції для підводних човнів, що мало б збільшити для них радіус візуального спостереження за поверхнею моря. Автожир зберігався у контейнері на палубі. Його складання тривало до 5-7 хвилин. Було збудовано близько 200 одиниць Fa 330. Вперше випробуваний біля узбережжя Африки у квітні-травні 1943 з човна U-177.
Гвинт автожиру приводив в дію вітер. Він стартував з палуби підводного човна при швидкості вітру на ній не менше 35 км/год. Підводний човен на повній швидкості тягнув на буксирі довжиною до 300 м автожир проти вітру, що дозволяло тому підніматись на висоту до 120–150 м при діапазоні навколишнього огляду до 53 км. Пілот-спостерігач передавав дані за допомогою телефону.
Через буксирування Fa 330 використовували у Індійському океані, Аденській затоці, де була мала присутність ворожої авіації. Їх запускали з площадки позаду ходової рубки підводних човнів класу ІХ D2, у екіпажах яких 2-3 моряків готували для пілотування автожиру в аеродинамічній трубі Chalais-Meudon під Парижем. При аварійному зануренні обрізали буксирний трос і пілот повинен був самостійно приводнюватись. Після уникнення загрози човен піднімався на поверхню і пробував віднайти пілота автожиру. При таких ситуаціях пілот міг від'єднати ротор і спуститись разом з корпусом автожиру на парашуті за 2 хвилини.
На базі Fa 330 розробили Fa 336 з мотором потужністю 60 к.с. з тяговим пропелером[2].
Focke-Achgelis Fa 330 після завершення війни випробовували у Великій Британії у Airborne Forces Experimental Establishment, а у Франції на базі Fa 336 збудували SNCASO SE-3101.
Два Fa 330 експонуються у музеях Німеччини, один Британії.
Конструкція
ред.Автожир складався з горизонтальної труби, до якої кріпились сидіння пілота, ручка керування, хвостові вертикальні і горизонтальні стабілізатори, труби шасі. За сидінням монтувалась вертикальна труба, що була дещо нахилена вперід. На ній кріпився несучий гвинт діаметром 7,3 м (пізніше 8,53 м) з трьома стальними лопатями.
Технічні параметри Focke-Achgelis Fa 269
ред.| Параметр | Значення[3] |
|---|---|
| Екіпаж | 1 |
| Довжина | 4,47 м |
| Діаметр пропелера | 7,3 м 8,53 м |
| Висота | 1,67 м |
| Максимальна швидкість | 35-80 км/год |
| Швидкість патрулювання | 40 км/год |
| Радіус дії | 220 м |
| Маса порожнього | 75 кг |
| Маса стартова | 175 кг |
Джерела
ред.- Gerhard Freund Himmelfahrtskommando «Bachstelze» — Der Einsatz des antriebslosen Tragschraubers Fa 330 im U-Boot-Krieg des Zweiten Weltkrieges Märchenstraßen-Verlag, Steinau an der Straße 2014, ISBN 978-3-9816145-1-0 (нім.)
Примітки
ред.- ↑ Focke-Achgelis Fa 330 (нім.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 8 вересня 2015. [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.]
- ↑ [Focke-Achgelis Fa.336 1944 (англ.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 8 вересня 2015. Focke-Achgelis Fa.336 1944 (англ.)]
- ↑ AIR International Januar 1975, стор. 47
Посилання
ред.- http://www.hubschraubermuseum.de/archives/manufacturers/focke-achgelis/ [Архівовано 6 червня 2020 у Wayback Machine.]
- https://www.youtube.com/watch?v=gP6VnbeWXSY [Архівовано 19 листопада 2020 у Wayback Machine.]