Мінога угорська
| Мінога угорська | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Eudontomyzon danfordi Regan, 1911 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Мінога угорська, мінога карпатська (Eudontomyzon danfordi)[1] — вид прісноводних паразитичних міног. Ендемік лівих приток Дунаю. Раритетний вид, занесений до Червоної книги України та ряду інших природоохоронних документів[2][3].
Опис
ред.
Довжина тіла до 30 см, маса тіла до 30 г. Тіло видовжене, вугреподібдне, голе. З кожного боку тіла розташовано по 7 зовнішніх зябрових отворів. У дорослих особин очі добре розвинуті, рот округлий і знаходиться на дні присмоктувальної лійки[1][2].
Поширення
ред.Ареал охоплює карпатські притоки Дунаю. Внаслідок діяльності людини (зокрема забруднення річок) чисельність виду значно скоротилась[1][2].
Спосіб життя
ред.Мінога угорська займає проміжне положення між паразитичними та непаразитичними міногами. Дорослі форми є зовнішніми паразитами риб, живляться кров'ю риби, присмоктуючись до тіла жертви. Але на відміну від інших паразитичних міног дорослі особини не здійснюють міграції у море після перетворення з личинки, а весь час живуть у річках. Зустрічається на неглибоких ділянках річок з чистою проточною водою, придонна форма[1].
Розмноження. Розвиток
ред.Статевої зрілості досягає на 4 році життя при довжині 16—17 см. Нерест у квітні — травні при середньодобовій температурі води близько 8 °C. Для нересту міноги підіймаються вверх по течії струмків та річок. Плодючість від 3 до 10 тисяч ікринок діаметром до 1 мм. Після нересту дорослі особини живуть ще 1 — 2 роки. Розвиток з метаморфозом. Личинки живуть занурившись у ґрунт, на глибину до 15 см, утворюють скупчення, різні за кількістю та віком особин. Живляться детритом та водоростями. Метаморфоз складний, триває декілька тижнів протягом пізньої осені або зими[1].
Охорона
ред.На значній частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронну категорію «відносно благополучний вид»[4]. Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду. Так, вид занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: зникаючий), а також до Резолюції 6 Бернської конвенції. На регіональному рівні в Україні занесений до Червоної книги Українських Карпат[2][3][5].
Основними факторами загрози є зміна гідрологічного режиму та забруднення водойм. Крім того, місцеве населення вважає міногу шкідливою у форелевих розплідниках і тому нещадно знищує. З метою охорони виду необхідні заходи: 1) моніторингові дослідження стану популяції; 2) моніторинг чистоти водойм; 3) заповідання місць компактного проживання виду; 4) просвітницька робота з місцевим населенням[5].
Практичне значення
ред.Близькі види
ред.В європейських річках мешкає близький вид — мінога українська (Eudontomyzon mariae), яка відрізняється від міноги угорської більшими розмірами і будовою зубів[1][2].
Джерела. Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж Мовчан Ю. В. Риби України (Визначник-довідник). — К. : Вид-во «Золоті ворота», 2011. — 444 с. (с. 28—29)
- ↑ а б в г д е Мінога угорська в Червоній книзі України
- ↑ а б Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенко. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 40)
- ↑ [1]
- ↑ а б Червона книга Українських Карпат. Тваринний світ / Заг. ред..: Мателешко О. Ю., Потіш Л. А. — Ужгород : Вид-во «Карпати», 2011. — 335 с. (с. 215)
Література
ред.- Мовчан Ю. В. Риби України (Визначник-довідник). — К. : Вид-во «Золоті ворота», 2011. — 444 с. (с. 28—29). — ISSBN 978-966-2246-26-1
Посилання
ред.- Мінога угорська [Архівовано 24 вересня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Мінога угорська в Червоній книзі України [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з іхтіології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |