Embraer

бразильський авіабудівний конгломерат, який виробляє комерційні, військові, корпоративні та сільськогосподарські літаки

Embraer (порт. Empresa Brasileira de Aeronáutica) — бразильський авіабудівний конгломерат, який виробляє комерційні, військові, корпоративні та сільськогосподарські літаки, а також надає послуги в галузі авіації. Штаб-квартира розташована в місті Сан-Жозе-дус-Кампус, штат Сан-Паулу.

Embraer
Галузь промисловості оборонне виробництво, авіабудування[d] і авіакосмічна промисловістьd Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата створення / заснування 19 серпня 1969 Редагувати інформацію у Вікіданих
Логотип
Зображення
Офіційна назва кілька Empresa Brasileira de Aeronáutica S.A.[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновник Федеральний уряд Бразиліїd і Ozires Silvad[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна  Бразилія Редагувати інформацію у Вікіданих
Організаційно-правова форма sociedade anônimad Редагувати інформацію у Вікіданих
Сукупні активи 10 761 000 000 $ (2023)[3]
Власний капітал 3 039 300 000 $ (2023)[4]
Загальна виручка 5 300 000 000 $ (2023)[5]
Чистий прибуток 164 000 000 $ (2023)[6]
Операційний прибуток (EBIT) 314 500 000 $ (2023)[6]
Дочірня організація Neivad, OGMA - Indústria Aeronáutica de Portugald і Eve Air Mobilityd Редагувати інформацію у Вікіданих
Є власником Neivad, Elebd, Атехd і Ембраер Захист і Безпекаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташування штаб-квартири Сан-Жозе-дус-Кампус Редагувати інформацію у Вікіданих
Біржа NYSEERJ і B3: EMBR3 Редагувати інформацію у Вікіданих
Кількість працівників 19 179 осіб (2023)[7]
Продукція пасажирський літак, військовий літак, сільськогосподарська авіація і літак Редагувати інформацію у Вікіданих
Зона обслуговування увесь світ[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційний сайт(англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Embraer у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Компанія конкурує на міжнародному рівні з канадською Bombardier за звання третього за величиною виробника літаків після Airbus і Boeing.

Історія

ред.
 
Embraer EMB 110 Bandeirante, рання модель

Прагнучи розвинути галузь регіональних літаків, бразильський уряд в 1940-50-х роках інвестує в цю царину.[8] Незважаючи на це, результат — створення компанії Embraer — з'явився тільки в 1969 році. Вона заснована як компанія, контрольована державою. Її першим президентом став призначений на цю посаду урядом Озіріс Сілва[en].[9] Першим літаком компанії став турбогвинтовий пасажирський EMB 110 Bandeirante.

Раннє зростання

ред.

Зростанню компанії в перший час сприяли контракти на виробництво з боку бразильського уряду.[10] Вона залишалася єдиним постачальником літаків для місцевого ринку аж до 1975 року.

У 1970-х більшість продукції Embraer становили військові літаки, в тому числі AT-26 Xavante (вироблений за ліцензією італійський Aermacchi MB-326) і EMB 312 Tucano. Ситуація змінилася в 1985 році, коли був представлений регіональний пасажирський літак EMB 120 Brasilia.[11] Він був націлений на експорт і став найбільш успішним на той момент літаком Embraer.

Виробництво літаків Piper за ліцензією

ред.

У 1974 почала виробництво за ліцензією легких літаків компанії Piper Aircraft. Виробництво було організовано за принципом CKD: деталі вироблялися на заводі Piper в США, після чого доставлялися Embraer для остаточного складання і продажу в Бразилії і країнах Латинської Америки. До 1978 року більшість деталей і компонентів проводилися вже на місці. У період з 1974 по 2000 рік було продано близько 2,5 тисячі вироблених за ліцензією літаків.

Приватизація

ред.

Створена за задумом бразильського уряду і контрольована державою з самого моменту створення і згодом Embraer почала процес приватизації під час правління Ітамара Франку.[12] У той період приватизувалися і багато інших бразильських компаній, доти підконтрольні уряду. Embraer була продана 7 грудня 1991 року,[13] що дозволило уникнути назріваючого банкрутства. При цьому компанія продовжила вигравати державні контракти.

В уряду залишилася лише «золота акція», що дає можливість права вето в питаннях поставок військових літаків.

Вихід на біржі

ред.

У 2000 проводиться первинне публічне розміщення акцій Embraer одночасно на двох фондових біржах: NYSE і BM & F Bovespa. Акції компанії (станом на 2008 рік) були поділені наступним чином: Bozano Group — 11,10 %, Previ (бразильський пенсійний фонд) — 16,4 %, Sistel — 7,4 %, Dassault Aviation — 2,1 %, EADS — 2,1 %, Thales — 2,1 %, Safran — 1,1 %, уряд Бразилії — 0,3 %, інші нині котируються на біржі.

Створення нових літаків: військових, регіональних і адміністративних

ред.
 
Embraer 190

У середині 1990-х років компанія фокусується на виробництві невеликих комерційних авіалайнерів, віддаючи їм пріоритет над військовою авіацією, яка раніше становила більшість вироблених Embraer літаків.[8] Незабаром виробництво розширилося і до більших регіональних авіалайнерів, розрахованих на 70-110 пасажирських місць, а також менших за розміром адміністративних літаків. Сьогодні компанія продовжує виробляти літаки як для цивільних, так і для військових потреб.

У жовтні 2010 року було оголошено про плани з розвитку далекомагістральних адміністративних авіалайнерів, серед яких на той момент переважали літаки Gulfstream, Bombardier і Dassault. Через три роки, в жовтні 2013, компанія представляє Lineage 1000E.[14]

Військово-транспортна авіація

ред.

19 квітня 2007 року було оголошено про розгляд виробництва двомоторного військово-транспортного літака KC-390. Робота почалася в 2009 році з фінансування ВПС Бразилії. Інтерес у купівлі такого літака також висловила бразильська поштова служба Correios. Крім того, зацікавлені були і деякі країни Південної Америки, включаючи Аргентину.[15] З використанням багатьох технологій, розроблених для Embraer 190, KC-390 повинен забезпечити вантажопідйомність до 23 тонн,[16] а також покликаний замінити транспортні літаки часів Холодної війни.

Розбіжності через урядові субсидії

ред.

Світовою організацією торгівлі було встановлено, що уряди Бразилії та Канади в кінці 1990-х — початку 2000-х надавали незаконні субсидії приватним місцевим авіабудівним компаніям (Embraer і Bombardier Aerospace відповідно).

Виробничі потужності

ред.

Штаб-квартира розташована в місті Сан-Жозе-дус-Кампус, штат Сан-Паулу. Там же знаходиться і одне з виробництв. Інші заводи Embraer в Бразилії є на території того ж штату в містах Ботукату, Гавіала-Пейшоту і, можливо, деяких інших. Компанія має представництва в Пекіні, Парижі, Сінгапурі, Форт-Лодердейлі і Вашингтоні.

Виробництва за межами Бразилії

ред.

Дочірні компанії

ред.

Спільні підприємства

ред.

Продукція

ред.

Комерційні літаки

ред.
 
Embraer 195LR авіакомпанії Lufthansa CityLine
 
Embraer 175 авіакомпанії Air Canada Express

Військові літаки

ред.
 
AMX A-1A ВПС Бразилії
 
EMB-145 AEW&C ВПС Греції

Корпоративні літаки

ред.
 
приватний джет Legacy 600

Сільськогосподарські літаки

ред.

Літаки загального призначення

ред.

Експериментальні літаки

ред.

Літаки, вироблені за ліцензією

ред.

Військові

ред.

Цивільні (загального призначення)

ред.

Плани на майбутнє

ред.

У травні 2011 Embraer заявила про розгляд планів зі створення більших авіалайнерів з п'ятимісними рядами (п'ять місць, розділених проходом), але в підсумку вирішує розвивати сімейство E-Jet і розробляти його в другому поколінні — E-jet E2.

Поставки

ред.
Рік 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013
Кількість поставлених літаків
4
32
60
96
160
161
131
101
148
141
130
169
204
244
246
204[18]
205[19]
209

Дані включають в себе військові модифікації пасажирських літаків.

Станом на 2015 рік в світі експлуатується 620 літаків сімейства ERJ 145 і 1102 — E-Jet.

Примітки

ред.
  1. https://www.embraercommercialaviation.com/about-us/
  2. http://epocanegocios.globo.com/Informacao/Visao/noticia/2012/12/ozires-silva.html
  3. Total Assets for Embraer SA ADR
  4. https://www.sec.gov/ix?doc=/Archives/edgar/data/1355444/000119312524087644/d679073d20f.htm
  5. Embraer Annual Report 2023 — 2024. — С. 2.
  6. а б Embraer earnings results 4th quarter 2023 and fiscal year 2023 — 2024.
  7. Embraer Annual Report 2023 — 2024. — С. 109.
  8. а б [1] — OECD Publishing, 2007-10-23. — 262 с. — ISBN 9789264038486. Архівовано з джерела 20 січня 2016
  9. Ozires Silva. epocanegocios.globo.com. Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 20 грудня 2015.
  10. History - Centro Histórico Embraer. www.centrohistoricoembraer.com.br. Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 20 грудня 2015.
  11. Embraer EMB120 Brasilia | Airliners.net. www.airliners.net. Архів оригіналу за 10 січня 2009. Процитовано 20 грудня 2015.
  12. John Eckhouse. Brazil on Road Peddling State-Owned Enterprises : [] // The San Francisco Chronicle. — 1991. — Помилка: неправильний час.
  13. Francisco Anuatti-Neto, Milton Barossi-Filho, Antonio Gledson de Carvalho, Roberto Macedo. Os efeitos da privatização sobre o desempenho econômico e financeiro das empresas privatizadas : [арх. 22 грудня 2015] // Revista Brasileira de Economia. — Т. 59, вип. 2. — С. 151-175. — ISSN 0034-7140. — doi:10.1590/S0034-71402005000200001.
  14. Embraer Executive Jets Introduces the Lineage 1000E. www.embraer.com.br. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 21 грудня 2015.
  15. Argentina to buy 6 military transport jets from Brazil's Embraer. EFE News Service. 30 октября, 2010.
  16. Embraer Defesa & Segurança. www.embraerdefensesystems.com. Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 20 грудня 2015.
  17. Approval Imminent for Embraer Legacy 450/500 U.S. Plant. Aviation International News. Архів оригіналу за 27 жовтня 2014. Процитовано 20 грудня 2015. [Архівовано 2014-10-27 у Wayback Machine.]
  18. Embraer deliveries in 2011 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 липня 2016. Процитовано 12 березня 2016. [Архівовано 29 липня 2016 у Wayback Machine.]
  19. Embraer deliveries in 2012 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 березня 2013. Процитовано 12 березня 2016.

Посилання

ред.