Embraer
Embraer (порт. Empresa Brasileira de Aeronáutica) — бразильський авіабудівний конгломерат, який виробляє комерційні, військові, корпоративні та сільськогосподарські літаки, а також надає послуги в галузі авіації. Штаб-квартира розташована в місті Сан-Жозе-дус-Кампус, штат Сан-Паулу.
| Embraer | |
| Галузь промисловості |
оборонне виробництво, авіабудування[d] і авіакосмічна промисловістьd  |
|---|---|
| Дата створення / заснування |
19 серпня 1969 |
 | |
 | |
| Офіційна назва |
кілька Empresa Brasileira de Aeronáutica S.A.[1] |
| Засновник |
Федеральний уряд Бразиліїd і Ozires Silvad[2] |
| Країна |
 Бразилія |
| Організаційно-правова форма |
sociedade anônimad |
| Сукупні активи | 10 761 000 000 $ (2023)[3] |
| Власний капітал | 3 039 300 000 $ (2023)[4] |
| Загальна виручка | ▲5 300 000 000 $ (2023)[5] |
| Чистий прибуток | ▼164 000 000 $ (2023)[6] |
| Операційний прибуток (EBIT) | 314 500 000 $ (2023)[6] |
| Дочірня організація |
Neivad, OGMA - Indústria Aeronáutica de Portugald і Eve Air Mobilityd |
| Є власником |
Neivad, Elebd, Атехd і Ембраер Захист і Безпекаd |
| Розташування штаб-квартири |
Сан-Жозе-дус-Кампус |
| Біржа |
NYSE: ERJ і B3: EMBR3 |
| Кількість працівників | ▲19 179 осіб (2023)[7] |
| Продукція |
пасажирський літак, військовий літак, сільськогосподарська авіація і літак |
| Зона обслуговування |
увесь світ[d] |
| Офіційний сайт(англ.) | |
 Embraer у Вікісховищі | |
Компанія конкурує на міжнародному рівні з канадською Bombardier за звання третього за величиною виробника літаків після Airbus і Boeing.
Історія
ред.
Прагнучи розвинути галузь регіональних літаків, бразильський уряд в 1940-50-х роках інвестує в цю царину.[8] Незважаючи на це, результат — створення компанії Embraer — з'явився тільки в 1969 році. Вона заснована як компанія, контрольована державою. Її першим президентом став призначений на цю посаду урядом Озіріс Сілва[en].[9] Першим літаком компанії став турбогвинтовий пасажирський EMB 110 Bandeirante.
Раннє зростання
ред.Зростанню компанії в перший час сприяли контракти на виробництво з боку бразильського уряду.[10] Вона залишалася єдиним постачальником літаків для місцевого ринку аж до 1975 року.
У 1970-х більшість продукції Embraer становили військові літаки, в тому числі AT-26 Xavante (вироблений за ліцензією італійський Aermacchi MB-326) і EMB 312 Tucano. Ситуація змінилася в 1985 році, коли був представлений регіональний пасажирський літак EMB 120 Brasilia.[11] Він був націлений на експорт і став найбільш успішним на той момент літаком Embraer.
Виробництво літаків Piper за ліцензією
ред.У 1974 почала виробництво за ліцензією легких літаків компанії Piper Aircraft. Виробництво було організовано за принципом CKD: деталі вироблялися на заводі Piper в США, після чого доставлялися Embraer для остаточного складання і продажу в Бразилії і країнах Латинської Америки. До 1978 року більшість деталей і компонентів проводилися вже на місці. У період з 1974 по 2000 рік було продано близько 2,5 тисячі вироблених за ліцензією літаків.
Приватизація
ред.Створена за задумом бразильського уряду і контрольована державою з самого моменту створення і згодом Embraer почала процес приватизації під час правління Ітамара Франку.[12] У той період приватизувалися і багато інших бразильських компаній, доти підконтрольні уряду. Embraer була продана 7 грудня 1991 року,[13] що дозволило уникнути назріваючого банкрутства. При цьому компанія продовжила вигравати державні контракти.
В уряду залишилася лише «золота акція», що дає можливість права вето в питаннях поставок військових літаків.
Вихід на біржі
ред.У 2000 проводиться первинне публічне розміщення акцій Embraer одночасно на двох фондових біржах: NYSE і BM & F Bovespa. Акції компанії (станом на 2008 рік) були поділені наступним чином: Bozano Group — 11,10 %, Previ (бразильський пенсійний фонд) — 16,4 %, Sistel — 7,4 %, Dassault Aviation — 2,1 %, EADS — 2,1 %, Thales — 2,1 %, Safran — 1,1 %, уряд Бразилії — 0,3 %, інші нині котируються на біржі.
Створення нових літаків: військових, регіональних і адміністративних
ред.
У середині 1990-х років компанія фокусується на виробництві невеликих комерційних авіалайнерів, віддаючи їм пріоритет над військовою авіацією, яка раніше становила більшість вироблених Embraer літаків.[8] Незабаром виробництво розширилося і до більших регіональних авіалайнерів, розрахованих на 70-110 пасажирських місць, а також менших за розміром адміністративних літаків. Сьогодні компанія продовжує виробляти літаки як для цивільних, так і для військових потреб.
У жовтні 2010 року було оголошено про плани з розвитку далекомагістральних адміністративних авіалайнерів, серед яких на той момент переважали літаки Gulfstream, Bombardier і Dassault. Через три роки, в жовтні 2013, компанія представляє Lineage 1000E.[14]
Військово-транспортна авіація
ред.19 квітня 2007 року було оголошено про розгляд виробництва двомоторного військово-транспортного літака KC-390. Робота почалася в 2009 році з фінансування ВПС Бразилії. Інтерес у купівлі такого літака також висловила бразильська поштова служба Correios. Крім того, зацікавлені були і деякі країни Південної Америки, включаючи Аргентину.[15] З використанням багатьох технологій, розроблених для Embraer 190, KC-390 повинен забезпечити вантажопідйомність до 23 тонн,[16] а також покликаний замінити транспортні літаки часів Холодної війни.
Розбіжності через урядові субсидії
ред.Світовою організацією торгівлі було встановлено, що уряди Бразилії та Канади в кінці 1990-х — початку 2000-х надавали незаконні субсидії приватним місцевим авіабудівним компаніям (Embraer і Bombardier Aerospace відповідно).
Виробничі потужності
ред.Штаб-квартира розташована в місті Сан-Жозе-дус-Кампус, штат Сан-Паулу. Там же знаходиться і одне з виробництв. Інші заводи Embraer в Бразилії є на території того ж штату в містах Ботукату, Гавіала-Пейшоту і, можливо, деяких інших. Компанія має представництва в Пекіні, Парижі, Сінгапурі, Форт-Лодердейлі і Вашингтоні.
Виробництва за межами Бразилії
ред.- Embraer Португалія/Європа (Евора, Португалія).
- Виробничі потужності для Phenom 100 і 300, Legacy 450 і 500 в Міжнародному аеропорту Мельбурна[en] (штат Флорида, США).[17]
Дочірні компанії
ред.- EAMS — Embraer Aircraft Maintenance Services Inc. (Нешвілл, штат Теннессі, США) — технічна допомога та обслуговування.
- OGMA[en] — Indústria Aeronáutica de Portugal (Алверка-ду-Рібатежу, Португалія) — обслуговування компонентів літаків, ремонт і виробництво, а також служба з експлуатації авіалайнерів.
- Embraer Aircraft Holding, Inc. — Штаб-квартира в США знаходиться поруч з Форт-Лодердейл, Флорида, а офіс з міжнародних зв'язків — в Вашингтоні.
Спільні підприємства
ред.- Harbin Embraer (Харбін, Китай) — виробляє літаки сімейства ERJ для китайського ринку[en].
Продукція
ред.Комерційні літаки
ред.
- Embraer EMB 110 Bandeirante
- Embraer EMB 120 Brasilia
- Embraer/FMA CBA 123 Vector — проект скасовано після побудови двох прототипів
- Embraer ERJ, в тому числі:
- Embraer ERJ 135 (37 пасажирів)
- Embraer ERJ 140 (44 пасажирів)
- Embraer ERJ 145 (50 пасажирів)
- Embraer E-Jet, в тому числі:
- Embraer 170 (80 пасажирів)
- Embraer 175 (88 пасажирів)
- Embraer 190 (110 пасажирів)
- Embraer 195 (122 пасажирів)
Військові літаки
ред.
- Embraer EMB 111 Bandeirulha — спеціальна версія призначена для морського патрулювання, використовуються ВПС Бразилії.
- Embraer EMB 312 Tucano
- Embraer EMB 314 Super Tucano
- AMX International AMX
- Embraer R-99
- Embraer 145 AEW&C
- Embraer 145 RS/AGS
- Embraer P-99
- Embraer KC-390
Корпоративні літаки
ред.
- Embraer Lineage 1000
- Embraer Legacy, в тому числі:
- Embraer Phenom, в тому числі:
Сільськогосподарські літаки
ред.Літаки загального призначення
ред.Експериментальні літаки
ред.Літаки, вироблені за ліцензією
ред.Військові
ред.- Embraer Xavante (Aermacchi MB-326)
Цивільні (загального призначення)
ред.- Embraer Sêneca (Piper PA-34 Seneca)
- Embraer Corisco (Piper PA-28 Cherokee)
- Embraer Carioca (Piper PA-32)
- Embraer EMB 720 Minuano (Piper PA-32)
- Embraer Navajo (Piper PA-31 Navajo)
- Embraer Sertanejo (Piper PA-32)
- Embraer Tupi (Piper PA-28 Cherokee)
Плани на майбутнє
ред.У травні 2011 Embraer заявила про розгляд планів зі створення більших авіалайнерів з п'ятимісними рядами (п'ять місць, розділених проходом), але в підсумку вирішує розвивати сімейство E-Jet і розробляти його в другому поколінні — E-jet E2.
Поставки
ред.| Рік | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Кількість поставлених літаків |
Дані включають в себе військові модифікації пасажирських літаків.
Станом на 2015 рік в світі експлуатується 620 літаків сімейства ERJ 145 і 1102 — E-Jet.
Примітки
ред.- ↑ https://www.embraercommercialaviation.com/about-us/
- ↑ http://epocanegocios.globo.com/Informacao/Visao/noticia/2012/12/ozires-silva.html
- ↑ Total Assets for Embraer SA ADR
- ↑ https://www.sec.gov/ix?doc=/Archives/edgar/data/1355444/000119312524087644/d679073d20f.htm
- ↑ Embraer Annual Report 2023 — 2024. — С. 2.
- ↑ а б Embraer earnings results 4th quarter 2023 and fiscal year 2023 — 2024.
- ↑ Embraer Annual Report 2023 — 2024. — С. 109.
- ↑ а б [1] — OECD Publishing, 2007-10-23. — 262 с. — ISBN 9789264038486. Архівовано з джерела 20 січня 2016
- ↑ Ozires Silva. epocanegocios.globo.com. Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 20 грудня 2015.
- ↑ History - Centro Histórico Embraer. www.centrohistoricoembraer.com.br. Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 20 грудня 2015.
- ↑ Embraer EMB120 Brasilia | Airliners.net. www.airliners.net. Архів оригіналу за 10 січня 2009. Процитовано 20 грудня 2015.
- ↑ John Eckhouse. Brazil on Road Peddling State-Owned Enterprises : [] // The San Francisco Chronicle. — 1991. — Помилка: неправильний час.
- ↑ Francisco Anuatti-Neto, Milton Barossi-Filho, Antonio Gledson de Carvalho, Roberto Macedo. Os efeitos da privatização sobre o desempenho econômico e financeiro das empresas privatizadas : [арх. 22 грудня 2015] // Revista Brasileira de Economia. — Т. 59, вип. 2. — С. 151-175. — ISSN 0034-7140. — doi:10.1590/S0034-71402005000200001.
- ↑ Embraer Executive Jets Introduces the Lineage 1000E. www.embraer.com.br. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 21 грудня 2015.
- ↑ Argentina to buy 6 military transport jets from Brazil's Embraer. EFE News Service. 30 октября, 2010.
- ↑ Embraer Defesa & Segurança. www.embraerdefensesystems.com. Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 20 грудня 2015.
- ↑ Approval Imminent for Embraer Legacy 450/500 U.S. Plant. Aviation International News. Архів оригіналу за 27 жовтня 2014. Процитовано 20 грудня 2015. [Архівовано 2014-10-27 у Wayback Machine.]
- ↑ Embraer deliveries in 2011 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 липня 2016. Процитовано 12 березня 2016. [Архівовано 29 липня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Embraer deliveries in 2012 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 березня 2013. Процитовано 12 березня 2016.
Посилання
ред.- Основний офіційний сайт компанії [Архівовано 7 лютого 2013 у Wayback Machine.];
- Приватні літаки компанії [Архівовано 15 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Комерційні літаки компанії [Архівовано 10 липня 2011 у Wayback Machine.]