Карбонат магнію

хімічна сполука
(Перенаправлено з E504)

Карбона́т ма́гнію, ма́гній карбона́т — неорганічна сполука складу MgCO3. За звичайних умов є білими кристалами, що мають діамагнітні властивості.

Карбонат магнію
Назва за IUPAC магній карбонат
Інші назви магній вуглекислий
Ідентифікатори
Номер CAS 546-93-0
Номер EINECS 208-915-9
DrugBank DB09481
KEGG C12893
ChEBI 31793
RTECS OM2470000
Код ATC A02AA01 і A06AD01
SMILES C(=O)([O-])[O-].[Mg+2][1]
InChI InChI=1S/CH2O3.Mg/c2-1(3)4;/h(H2,2,3,4);/q;+2/p-2
Властивості
Молекулярна формула MgCO3
Молярна маса 84,314 г/моль
Зовнішній вигляд білі кристали
Густина 3,05 г/см³
Тпл розкл. при 350 °C
Розчинність (вода) 0,18 г / 100 г (20 °C)
Розчинність (етанол) нерозчинний
Показник заломлення (nD) 1,717
Структура
Кристалічна структура гексагональна
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo
298
-1095,8 кДж/моль
Ст. ентропія So
298
65,7 Дж/(моль·K)
Теплоємність, co
p
75,51 Дж/(моль·K)
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

У холодній воді він не розчиняється (ДР=6,82⋅10-6), а в гарячій переходить у гідроксокарбонат Mg2(OH)2CO3.

Застосовується у виготовленні вогнетривких матеріалів, пігментів. Використовується як харчовий додаток (E504).

Поширення у природі

ред.
 
Магнезит

У земній корі карбонат магнію може перебувати у вільному стані, у формі кристалогідратів, а також у складі осно́вних і подвійних солей.

Чистому карбонату магнію відповідає мінерал магнезит. До кристалогідратів відносяться: баррингтоніт[it] MgCO3·2H2O, несквегоніт MgCO3·3H2O і лансфордит MgCO3·5H2O.

До мінералів з осно́вним складом (суміш карбонату і гідроксиду магнію) належать: артиніт MgCO3·Mg(OH)2·3H2O, гідромагнезит 4MgCO3·Mg(OH)2·4H2O, дипінгіт[en] 4MgCO3·Mg(OH)2·5H2O, йошикаваїт 4MgCO3·Mg(OH)2·8H2O.

Серед подвійних солей значне поширення має доломіт CaCO3·MgCO3 — разом з магнезитом він відноситься до основних джерел для отримання карбонату магнію, а також чистого магнію. До інших розповсюджених мінералів належать такі, що містять:

  • спільний іон магнію: брейннерит (Mg,Fe)CO3, MgCO3·MgCl2·7H2O, MgCO3·MgBr2·7H2O, MgCO3·MgBr2·8H2O;
  • спільний карбонат-іон: MgCO3·Na2CO3, MgCO3·K2CO3·8H2O, MgCO3·KHCO3·4H2O, MgCO3·NH4CO3·4H2O, MgCO3·Na2CO3.

Отримання

ред.

Основним способом добування карбонату магнію є переробка мінеральної сировини.

До застосовуваних синтетичних способів належить, зокрема, обробка суспензії гідроксиду магнію вуглекислим газом під тиском 3,5—5 атм і за температури нижче 50 °C, внаслідок чого утворюється гідрокарбонат магнію, який потім прокалюють у струмені сухого повітря при 130 °C:

 
 

Також застосовується метод, що полягає у взаємодії карбонатів з іншими солями магнію:

 
 

Такі реакції проводять в умовах високого тиску вуглекислого газу, оскільки безводний MgCO3 в інший спосіб виділити не вдається.

Хімічні властивості

ред.

При нагріванні понад 350 °C карбонат магнію розкладається на оксид магнію і CO2

 

У воді він не розчинний, однак при дії вуглекислого газу може утворювати розчинний гідрокарбонат, який зумовлює наявність тимчасової твердості води та руйнується при кипінні:

 

У гарячій воді він також може утворювати гідроксокарбонат, який із часом, у присутності вуглекислого газу, розкладається до вихідного карбонату:

 

Як й інші карбонати, MgCO3 є нестійким до дії кислот:

 
 
 

Застосування

ред.

Карбонат магнію застосовують у виготовленні вогнетривкої цегли, футеровки металургійних печей, цементу. Він є пігментом у фарбах, кераміці. Його добавки у пластик збільшують вогнестійкість матеріалу і зменшують димоутворення. Високочистий карбонат у медицині є препаратом антацидної дії.

У харчовій промисловості карбонат магнію відіграє роль фіксатора забарвлення, регулятора кислотності, антиспікаючого агента. У переліку харчових додатків він має код E504[2].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. MAGNESIUM CARBONATE
  2. Class names and the International Numbering System for food additives (PDF). codexalimentarius.org. Codex Alimentarius. Прийнято у 1989; остання правка у 2015. Процитовано 13 листопада 2015. (англ.)

Джерела

ред.
  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / Lide, D. R., editor. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Patnaik, P. Handbook of Inorganic Chemicals. — McGraw-Hill, 2003. — 1086 p. — ISBN 0-07-049439-8. (англ.)
  • Lange's Handbook of Chemistry / Dean, John A., editor. — 15th. — New York : McGraw-Hill, 1999. — ISBN 0-07-016384-7. (англ.)
  • Seeger, M., Otto, W., Flick, W., Bickelhaupt, F., Akkerman, Otto S. Magnesium Compounds // Kirk-Othmer Encyclopedia of Chemical Technology. — 4th. — New York : John Wiley & Sons, 2004. — Vol. 15. — P. 341—343. — ISBN 978-0-471-48517-9. — DOI:10.1002/14356007.a15_595. (англ.)
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / Под ред. В. И. Спицына. — М. : Мир, 1971. — Т. 1. — С. 187. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Под ред. Р. А. Лидина. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)

Посилання

ред.