Кипарис вічнозелений
Кипарис вічнозелений[1] (Cupressus sempervirens) — вид хвойних дерев родини кипарисових (Cupressaceae).
| Кипарис вічнозелений | |
|---|---|
| |
| Кипарис вічнозелений віком близько 4000 років. Місто Еберку, Іран | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Голонасінні (Gymnosperms) |
| Відділ: | Хвойні (Pinophyta) |
| Клас: | Хвойні (Pinopsida) |
| Порядок: | Соснові (Pinales) |
| Родина: | Кипарисові (Cupressaceae) |
| Рід: | Кипарис (Cupressus) |
| Вид: | Кипарис вічнозелений (C. sempervirens)
|
| Біноміальна назва | |
| Cupressus sempervirens L., 1753
| |
Опис ред.
Це дерево 25–35 м заввишки. Гілки тісно притиснуті до стовбура. Дрібні гілочки розташовані майже у одній площині. Листки у нього лускоподібні, темно- і світло-зелені, або синюваті, попарно супротивні, притиснуті до гілочок або трохи відігнуті. Шишки дерев'янисті, до 3 см завдовжки, здебільшого кулясті, сірувато-коричневі, блискучі. Шишкові лускові щиткоподібні, в кількості 3–6 пар, з колючкою на верхівці, при дозріванні розсуваються. Насіння 4–6 мм завдовжки, з вузьким крилом.
Форми ред.
Є дві форми кипарису вічнозеленого:
Поширення та середовище існування ред.
Практичне використання ред.
Використовується у озеленені з часів Римської імперії.[2]
Щільна пахуча деревина із світлою заболонню і червонувато-бурим ядром, стійка проти деревоточців та гниття, легко обробляється та полірується. З неї виготовляють меблі, токарні та різьблені вироби, використовують для підземних та підводних споруд.
Примітки ред.
- ↑ Cupressus sempervirens // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Ліс. — К.Махаон-Україна, 2008. — 304 с., іл. — С. 142
Посилання ред.
- Кипарис вічнозелений // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 201. — ISBN 5-88500-055-7.
- Farjon, A. (2005). Monograph of Cupressaceae and Sciadopitys. Royal Botanic Gardens, Kew. ISBN 1-84246-068-4.
- Zsolt Debreczy, Istvan Racz (2012). Kathy Musial (ред.). Conifers Around the World (вид. 1st). DendroPress. с. 1089. ISBN 9632190610. Архів оригіналу за 8 Грудня 2015. Процитовано 29 Березня 2022.