Відкрити головне меню

«Contra spem spero!» лат. ‒ Без надії сподіваюсь!) ‒ вірш Лесі Українки, написаний 1890 р. Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень» 1893 року, виданої у Львові. Для київського видання цієї збірки поетеса скоротила твір на дві строфи ‒ опущено сьому і восьму, а перед тим було вилучено ще дві строфи.

Тема вірша: роздуми про негаразди у житті поетки та її сподівання на краще.

Головна ідея твору: віра в те, що після чорної смуги в житті настане біла.

Основна думка: рішучість героїні у змаганні з власними проблемами.

Віршований розмір: трьохстопний анапест.

Тип римування: перехресне.

НазваРедагувати

Вислів утворено за аналогією до виразу Овідія: «Contra spiro, spero» (лат. ‒ Без надії, сподіваюсь).

Сентенція Contra spem spero була своєрідним життєвим девізом Лесі Українки, яка хворіла змалечку, але залишалась сильною.

ЛітератураРедагувати

  • Українка Леся. Зібрання творів у 12 т. Том 1 / Леся Українка. ‒ К. : Наукова думка, 1975.