Сентенція
Сенте́нція (від лат. sententia, буквально думка, судження) — вислів повчального характеру,[1] що коротко повчає, як є чи має бути в житті.[2] Є різновидом риторичного доказу. Сентенції здебільшого відірвані від оригінального літературного контексту прози, поезії чи драми. Часто є структурною частиною байки (де набуваючи морально-повчальної тенденційності, називається мораллю (або силою)),[3][2] а також зустрічаються і в інших жанрах лірики, зокрема в медитативній,[3][2] була одним із витоків формування дидактичної поеми.[3] Буває безпосередня або алегорична.
Перші сентенції були використані в античній риториці. Це коротка латинська апофегма, як правило з античного джерела, цитована поза контекстом. Таку назву було прийнято вже в римській риториці, Квінтіліан у «Повчанні оратору» присвячує сентенції окрему главу[4]. Сентенція, вважає Квінтіліан, це те ж саме, що греки називають γνώμη, а названа так з тієї причини, що «схожа на поради або декрети» ( similes sunt consiliis aut decretis).
В Середні століття були популярні збірки сентенцій, розташованих за алфавітом.
Приклади ред.
- «Яблуко недалеко від дерева падає».
- «Що можна зробити сьогодні, не відкладай на завтра».
Інші значення ред.
- вирок військового суду в Росії в 1720–1917.
- застаріла назва судового рішення, вироку.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Сентенція // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в Загнітко Анатолій. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни. — Донецьк: ДонНУ, 2012. — 426 c. ISBN 978-966-639-554-5 (стор.: 261)
- ↑ а б в Сентенція // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 515. — 634 с.
- ↑ Inst. orat. 8.5.
Посилання ред.
- Сентенція // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Сентенція // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 381.
- Сентенція // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 515. — 634 с.
- Сентенція // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 447. — ISBN 978-966-439-921-7.
- М. Л. Гаспаров. Сентенция//статья из «Краткой литературной энциклопедии»