Bronzo (підводний човен)
«Бронцо» (італ. Bronzo) — військовий корабель, дизель-електричний прибережний підводний човен 600-тонної серії типу «Платино» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни. «Бронцо» був закладений 2 грудня 1940 року на верфі компанії Cantieri navali Tosi di Taranto у Таранто. 28 вересня 1941 року він був спущений на воду, а 2 січня 1942 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
| «Бронцо» | ||
|---|---|---|
| Bronzo | ||
 | ||
| Схематичне зображення італійського підводного човна «Ассіайо», що належав до човнів «Платино» 600-ї серії | ||
| Верф | .svg){kind=small} Cantieri navali Tosi di Taranto, Таранто
| |
| Під прапором | Королівство Італія
| |
| Належність |  Королівські військово-морські сили Італії
| |
| Закладений | 2 грудня 1940 | |
| Спуск на воду | 28 вересня 1941 | |
| Введений до складу флоту | 2 січня 1942 | |
| На службі | 1942–1943 | |
| Сучасний статус | 12 липня 1943 року після бою біля Сиракуз з британськими тральщиками «Сігам», «Бостон», «Пул» та «Кромарті» здався у полон; переданий до флоту Вільної Франції, де отримав назву «Нарвал» | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва на Середземному морі * Операція «Гарпун» | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | прибережний підводний човен | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 14 вузлів (25,9 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 7,5 вузлів (13,9 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 75 м | |
| Гранична глибина занурення | 80 м | |
| Дальність плавання | 2300 миль (4260 км) на швидкості 10,5 вузлів у надводному положенні 80 миль (148 км) на швидкості 4 вузли (7,4 км/год) у підводному положенні | |
| Екіпаж | 44 офіцери та матроси | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 60,18 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,475 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,78 м | |
| Водотоннажність надводна | 712 т | |
| Водотоннажність підводна | 865 т | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Tosi 2 × електродвигуни Ansaldo |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 1500 к. с. (дизелі) 800 к. с. (електродвигун) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 100-мм корабельна гармата OTO Mod. 1924/1927/1928 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
6 × 533-мм торпедних апаратів 12 торпед | |
| ППО | 1 × 20-мм автоматична зенітна гармата Scotti-Isotta-Fraschini 20/704 2 × 12,7-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 | |
За час служби «Бронцо» здійснив 19 бойових походів у Середземне море, в яких провів 99 діб, пройшовши 10963 миль у надводному положенні та 2037 — у підводному положенні[1].
Історія служби ред.
9 червня 1942 року «Бронцо» був направлений до VII групи підводних човнів, яка базувалася в Кальярі.
13 червня він вийшов у море (під командуванням лейтенанта Чезаре Булдріні) у свою першу місію: він повинен був сформувати разом з трьома іншими підводними човнами бар'єр між мисами Фалкон і Феррат (Оранська затока) в протистояння британській операції «Гарпун», в контексті битви, що розігралася в цей час у Середземному морі. Він був атакований літаком, якого він уникнув, різко занурившись: він не зазнав пошкоджень, але його виявлення змусило британське формування відхилитись від маршруту. О 22:23 16 червня він помітив лінкор «Малайя» та авіаносець і спробував атакувати, але був відігнаний ескортом і змушений був зануритися на 117 метрів, щоб уникнути атак есмінців противника. 29 червня «Бронцо» повернувся на базу.
12 липня 1943 року британські тральщики «Сігам», «Бостон», «Пул» та «Кромарті» захопили у Сиракузі італійський підводний човен «Бронцо», який згодом став до строю британського підводного флоту, як HMS P714
Човен базувався на Мальті, і наприкінці 1943 року знову ввели до строю в Середземному морі. 24 січня 1944 року його передали до складу флоту Вільної Франції, де він отримав назву «Нарвал». Під командування трофейний човен прийняв лейтенант П'єр Клав'є. У березні 1944 «Нарвал» вирушив з Мальти в Александрію в Єгипті, де його ремонтували до середини серпня. У грудні 1944 року він був направлений до школи підводників у Дакарі, а потім став навчальним кораблем.
У листопаді 1945 року його вивели до резерву в Орані, а наприкінці 1948 року продали на брухт.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Виноски
- Джерела
Література ред.
- Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regina Marina 1930–45. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-544-8.
- Giorgio Giorgerini Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi. — Mondadori, 2002. — 709 с. — ISBN 978-8804505372
Посилання ред.