Boeing VC-25
VC-25[1][a] є військовою версією Boeing 747, що трансформована у президентський борт і перебуває в управлінні Повітряних сил США. Літак відомий під позивним Air Force One (англ. «борт номер один»), який надається повітряному судну, що перевозить Президента США.
| Boeing VC-25 | |
|---|---|
 | |
| Тип | президентський літак |
| Розробник |
 Boeing |
| Виробник | Boeing Commercial Airplanes |
| Перший політ | 16 травня 1987 року |
| Початок експлуатації | 23 серпня 1990 року |
| Статус | в експлуатації |
| Основні експлуатанти | Повітряні сили США |
| Виготовлено | 2 |
| Вартість одиниці | 325 млн. $ |
| Базова модель | Boeing 747-200В |
|
| |
 Boeing VC-25 у Вікісховищі | |
Існує лише два екземпляри цього судна; ними є глибоко модернізовані Boeing 747-200B ― спеціальні моделі VC-25A з військовими серійними номерами 28000 та 29000. Хоча технічно статус Air Force One надається судну лише при наявності Президента на борту, термін використовується для моделі VC-25 загалом. Два літаки часто взаємодіють з гвинтокрилами Marine One, які доставляють Президента в аеропорти в тих випадках, коли автомобільне сполучення недоцільне.
Розробка ред.
Станом на 1985 р. як президентські борти використовувалась пара VC-137[en], створених на базі Boeing 707. Ці судна використовувались відповідно 23 і 13 років, в зв'язку з чим Повітряні сили США розпочали процес заміни. Документацію для сформування замовлення містила технологічні вимоги до судна, а саме: вибраний авіалайнер повинен мати щонайменше три двигуни і дальність перельоту без дозаправки 9 700 км. Як Boeing з 747 так і McDonnell Douglas з DC-10 підпадали під згадані умови, після чого переможцем конкурсу став Boeing.[2] Виробництво сучасних 747 почалося під час президентського терміну Рональда Рейгана (1981–1989); було замовлено два ідентичних Boeing 747-200Bs на заміну Boeing 707.[3]
Дизайн та конфігурація ред.
Так як VC-25 має дві головні палуби та вантажне відділення як звичайний Boeing 747, його 370 м² палубної площі були видозмінені відповідно до потреб Президента. Найнижчий рівень служить здебільшого як вантажний відсік для багажу та харчових запасів.
Головна пасажирська зона міститься на другому поверсі або на головній палубі. На борту є три входи: два на нижній і один ― на верхній палубі. Зазвичай президент заходить/виходить з переднього входу головної палуби по бортовому трапу, проте журналісти та інші пасажири користуються заднім входом головної палуби. Зручності для преси та інших пасажирів представлені у вигляді кабіни першого класу типового авіалайнера .[4]
«Білий Дім» ред.
Фронтальна частина літака зветься «Білий Дім». Робочий кабінет президента містить два дивани-ліжка, вбиральню та душ, шафку-трюмо, подвійну раковину, а також приватний покої або президентський повітряний Овальний Кабінет. При потребі президент може звернутися до своїх громадян просто з офісу. Дана можливість була запроваджена після атак 11 вересня, після яких Борт номер Один повинен був здійснити посадку на базі ВПС США в Барскдейлі для звернення президента до народу. in order for President Джорджа В. Буша.[5] Згадані офіси, включаючи президентський номер, переважно розташовані на старборті, які з'єднуються довгим коридором уздовж портборта. Там же міститься зона для двох агентів Секретної служби США. Повітряне судно також містить конференц-зал, оригінально збудованого як кімнату нарад situation room, однак поточно використовується для зустрічі з персоналом під час перельоту. В даній кімнаті присутній 50-дюймовий плазмовий екран, що може працювати в режимі телеконференцій. Офіси повітряного судна повноцінно оснащені системами телекомунікацій (87 телефонів та 19 ТБ-систем).
Примітки ред.
- ↑ Індекс C (cargo) в чинній системі позначень авіації та ракет означає «військово-транспортний літак»; індекс V (VIP) означає «борт номер один».
- ↑ Model Designation Of Military Aerospace Vehicles (PDF) (англійською) . Department Of Defense Office Of The Under Secretary Of Defense For Acquisition And Sustainment. 2018. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2022.
- ↑ Thomas, H. "U.S. considers Air Force One from Airbus." [Архівовано 6 квітня 2009 у Wayback Machine.] heraldnet.com, January 17, 2009. Retrieved: June 26, 2009.
- ↑ Williams, Rudi. "Reagan Makes First, Last Flight in Jet He Ordered." [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.] United States Department of Defense, June 10, 2004. Retrieved: July 28, 2013.
- ↑ Harris, Tom. "How Air Force One Works." [Архівовано 13 квітня 2010 у Wayback Machine.] HowStuffWorks.com. Retrieved: October 10, 2006.
- ↑ Stebner, Greg (narrator). "On Board Air Force One." [Архівовано 3 лютий 2009 у Wayback Machine.] National Geographic Channel, January 25, 2009. Retrieved: June 26, 2009.