Belomys pearsonii
Belomys pearsonii — вид мишоподібних гризунів з родини вивіркових (Sciuridae), єдиний вид з роду Belomys.
| Belomys pearsonii | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Рід: | Belomys |
| Вид: | B. pearsonii
|
| Біноміальна назва | |
| Belomys pearsonii (Gray, 1842)
| |
| Синоніми | |
|
Sciuropterus pearsonii Gray, 1842 | |
Опис ред.
Забарвлення хутра зверху рудувато-коричневе, знизу білувате. Довга шерсть на лапах, яка покриває навіть кігті та захищає від холоду на великій висоті, дає йому назву. Довжина тіла голови близько 22 см, плюс 13 см хвоста[2].
Поширення ред.
Країни проживання: Бутан, Китай, Індія, Лаос, М'янма, Непал, Тайвань, Таїланд, В'єтнам. Вид проживає на висотах від 800 до 2400 метрів. Зустрічається в помірних і субтропічних сухих листяних лісах. Схоже, що він обмежений первинним лісом[3].
Спосіб життя ред.
Це переважно нічний і деревний вид. Було виявлено, що він займає дупла дерев у густих широколистяних лісах, а також у тріщинах скель. Розмір виводку 1–2 дитинчат. Цей вид живиться листям і фруктами, а популяції на півночі та у великих висотах, як відомо, харчуються листям дуба та хвоєю кедра та сосни[3].
Загрози й охорона ред.
Основні загрози для цього виду на більшій частині його ареалу включають загальну втрату середовища існування (часто через лісозаготівлю та перетворення землі на сільськогосподарське використання) та значний рівень полювання заради їжі. У Південній Азії їй загрожують змінне (джум) вирощування, лісові пожежі, монокультурні плантації та полювання для місцевого споживання[3].
Його внесено до Додатку II Закону про (охорону) дикої природи Індії 1972 р. Відомо з таких охоронних територій у Південній Азії: заповідник дикої природи Пакхуї, Аруначал-Прадеш і заповідник дикої природи Ненгпуй, Мізорам в Індії; Королівський національний парк Читван в центральному Непалі[3].
Примітки ред.
- ↑ Molur, S. (2016). Belomys pearsonii. IUCN Red List of Threatened Species. Т. 2016. с. e.T2756A22256636. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-1.RLTS.T2756A22256636.en.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ Ronald M. Nowak: Walker's Mammals of the World. Johns Hopkins University Press, Baltimore. 1999, ISBN 0-8018-5789-9
- ↑ а б в г Molur, S. (2016). Belomys pearsonii. The IUCN. Процитовано 22.08.2022. (англ.)