Вікіпедія

Assassin's Creed Syndicate

відеогра 2015 року
(Перенаправлено з Assassin’s Creed Syndicate)

Assassin's Creed Syndicate (укр. Кредо Асасина: Синдикат) — відеогра в жанрі пригодницького бойовика, розроблена Ubisoft Quebec і видана Ubisoft. Це дев'ята основна частина в серії Assassin's Creed і наступниця Assassin's Creed Unity 2014 року. Вона була випущена 23 жовтня 2015 року для PlayStation 4 та Xbox One, і 19 листопада для Microsoft Windows.

Assassin's Creed Syndicate
Розробник Канада Ubisoft Quebec[a]
Видавець Франція Ubisoft
Дистриб'ютор Франція Ubisoft
Жанр(и) Пригодницький бойовик, стелс
Платформа  PlayStation 4
 Xbox One
 Microsoft Windows
Дата анонсу 12 травня 2015
Дата випуску
23 жовтня 2015
  • PlayStation 4, Xbox One
  • 23 жовтня 2015
  • Microsoft Windows
  • 19 листопада 2015
Режим гри  Однокористувацька гра
Мова англійська і російська
Вік. обмеження ACB: MA15+ — Mature 15+
CERO: Z — Ages 18 and up only
ESRB: M — Mature
OFLC (A): MA15+ — Mature
OFLC (NZ): R13 — Restricted 13
PEGI: 18 — PEGI 18
USK: 16 — USK 16
Творці
Продюсер Франсуа Пеланд
Режисер(и)
  • Марк-Алексіс Коте
  • Скотт Філіпс
  • Веслі Пінкомб
Сценарист(и)
Ігродизайнер(и) Фредерік Сен-Лоран Б.
Програміст(и) П'єр-Люк Коте
Художник(и) Тьєррі Денсеро
Композитор(и) Остін Вінторі[en]
Технічні деталі
Рушій AnvilNext 2.0
Носій Blu-ray, ц-магазини
Assassin's Creed
Попередня гра Assassin's Creed Unity
Наступна гра Assassin's Creed Origins
Офіційний сайт
CMNS: Assassin's Creed Syndicate у Вікісховищі
Зовнішні відеофайли
Дебютний трейлер на YouTube
Кінематографічний трейлер на YouTube
Сюжетний трейлер на YouTube
Ігровий процес на YouTube

Традиційно для серії, сюжет розгортається як криптоісторія і розповідає про продовження багатовікової боротьби між асасинами й тамплієрами у вікторіанському Лондоні. Близнюки-асасини Джейкоб та Іві Фрай просуваються стежками організованої злочинності та відбирають місто з-під контролю тамплієрів. Гра ведеться від третьої особи, а світом можна вільно переміщатися пішки або каретою. У грі представлені нові системи пересування і вдосконалена механіка бою та стелсу. Між близнюками можна перемикатися для підбору тактики.

Assassin's Creed Syndicate отримала схвальні відгуки. Критики високо оцінили візуальні ефекти, прихильність основних персонажів, особливо близнюків Фрай і антагоніста, переплетену структуру побічних квестів і основних завдань, креативний дизайн місій, а також безтурботність гри й захопливий сюжет. Критика була спрямована на непоказний фінал, а також застарілий та одноманітний ігровий процес і відсутність різноманітності моделей персонажів, але в цілому критики погодилися, що гра знанчо вдоскоанлена порівняно з Unity. Assassin's Creed Syndicate була номінована на кілька нагород у 2015 році, у тому числі на «Пригодницький бойовик» на The Game Awards. Її наступницею стала Assassin's Creed Origins, яка була випущена в жовтні 2017 року.

Ігровий процес ред.

Assassin's Creed Syndicate є відеогрою в жанрі пригодницького бойовика від третьої особи з елементами стелса, ігровий процес якої схожий з попередніми частинами серії. Гравець виконує квести — лінійні сценарії з поставленими цілями — щоб просуватися по сюжету. Поза квестами персонаж може вільно ходити по відкритому світу, щоб знайти додаткові завдання чи більше дізнатися про сюжет. Світ Syndicate складається з великої ділянки вікторіанського Лондона, який займає сім районів[b], набагато більше, ніж локації в попередніх частинах серії[c]. Гравець також може виконувати побічні квести, які були розроблені для відображення боротьби за владу в Лондоні і пов'язані з основною історією гри[5]. Відповідно до історичного контексту, який більше нагадує сучасність, міська варта попередніх частин замінена поліцією вікторіанської епохи, яка рідко атакує протагоніста, якщо в їхній присутності не здійснюється злочин; замість цього, головний ворог гравця — контрольована тамплієрами вулична банда під назвою «Шибеники».

Syndicate дозволяє гравцеві керувати двома персонажами: близнюками братом Джейкобом та сестрою Іві Фрай[6]. Джейкоб є імпульсивним бунтівником, який спеціалізується на ближньому бою, в той час як Іві сильна до прихованої боротьби та покладається на свій розум і кмітливість[7][8]. Крім того, Іві — перший жіночий головний герой основної серії, яким можна керувати[8][d]. За виконання різноманітних дій, гравець отримує очки досвіду, які дають одиниці навичок, що можуть бути використані для відкриття нових здібностей[9], та ресурси, які потрібні для розвитку своєї банди і вдосконалення екіпіровки[10]. Основною зброєю в Syndicate є кастети, компактний револьвер, тростина-клинок, непальський ніж кукрі і традиційний для серії прихований клинок[7][11]. У грі також представлені нові системи для пересування по світу: мотузковий пусковий механізм, за допомогою якого гравець може швидко рухатися по будовам або створювати зіплайни між будівлями[12]; карети, якими гравець може керувати або просто бути пасажиром, і можуть стати місцем бійок та паркурих переслідувань[7][13]; і поїзд, який є основною базою для протагоністів протягом всієї гри.

На відміну від Assassin's Creed IV: Black Flag, попередньої частини серії, в Syndicate відсутні багатокористувацький режим і додаток «Companion App»[14][15].

Сетинг і персонажі ред.

 
 
Пол Амос[en] (ліворуч) і Вікторія Аткін[en] (праворуч) зобразили Джейкоба та Іві Фрай, відповідно[16].
Див. також: Список персонажів Assassin's Creed

Основні події Assassin's Creed Syndicate відбуваються в 1868 році, під час промислової революції, коли вигадане Братство асасинів було практично знищено у вікторіанському Лондоні, а саме місто перебуває під цілковитим контролем Ордена тамплієрів[4][13].

Головні протагоністи, близнюки Джейкоб та Іві Фрай[17], прибувають до Лондона з містечка Кроулі для звільнення міста, проникнувши та об'єднавши його злочинний світ[4][13], і водночас розшукати могутній стародавній артефакт, відомий як Частка Едему[18][19]. Перебуваючи в Лондоні, близнюки Фрай знайомляться і співпрацюють із Генрі Гріном, одним з міських асасинів[19], а також такими історичними діячами, як письменник Чарлз Дікенс, біолог Чарлз Дарвін[4][17], винахідник Александер Грем Белл, політичний теоретик Карл Маркс[20], медсестра Флоренс Найтінгейл[19], махараджа Дуліп Сінґх[21], інспектор Скотленд-Ярда Фредерік Абберлайн[en][22], і королева Вікторія[23]. Лідія Фрай, внучка Джейкоба, допомагає Вінстону Черчиллю боронити Лондон від нової ворожої шпигунської фракції під час Першої світової війни[24].

Орден тамплієрів представлений в особі головного антагоніста Кроуфорда Старріка, який контролює різні сфери діяльності в Лондоні через своїх довірених осіб[25][26]. Одними з основних ворогів є банда «Шибеники» — поплічники тамплієрів, які тримають під контролем вуличні райони міста[27][28].

Сюжет ред.

На початок 1868 року, Лондон перебуває під контролем Ордена тамплієрів уже сотню років, тоді як Братство асасинів у місті занепало. Кроуфорд Старрік, Великий магістр Ордена і впливова фігура в лондонській промисловості та його злочинному світі, використовує своє багатство і вплив для збільшення політичної влади тамплієрів, прагнучи перетворити Британську імперію в пішака Ордена. Генрі Грін, один з останніх асасинів міста, вкотре звертається до Ради Братства в Кроулі з проханням про допомогу. Тим часом у Кройдоні, близнюки Джейкоб та Іві Фрай пробираються на металоплавильний завод, щоб усунути корумпованого промислового магната-тамплієра Руперта Ферріса і фізика Девіда Брюстера. Вони стають свідками того як робітників несправедливо карають і нехтують їхньою безпекою. Джейкобу вдається вбити Руперта, після чого він тікає на потязі. Його переслідують бандити, що спричиняє аварію, але асасин виживає. Іві тим часом убиває Девіда та вирушає в домовлене місце зустрічі з братом.

Всупереч наказу свого наставника Джорджа Вестгауза, близнюки вирушають на допомогу Гріну в Лондон, щоб відродити тамтешнє Братство й продовжити справу свого померлого батька. Близнюки знаходять Гріна і створюють банду «Граки» на противагу «Шибеникам». Уклавши союз з інспектором Фредеріком Абберлайном[en], близнюки починають звільнення міста, водночас намагаючись знайти Частку Едему, могутній стародавній артефакт, який дозволив би Кроуфорду впливати на розум людей.

Близнюкам вдається затримати розшукуваних «Шибеників» і заручаються підтримкою дівчинки Клари О'ді, яка інформує їх про події в місті через безпритульних. Потім вони вбивають Рексфорда Кейлока, тамплієра, що керував бандами у Вайтчепелі. Асасини реквізують потяг Рексфорда, що стає їхньою пересувною базою.

Генрі Грін знайомить близнюків з винахідником Александером Беллом, який ремонтує клинок Джейкоба і перетворює його на метальний гак. Взамін асасини допомагають йому створити телеграфну лінію. Джейкоб після цього планує подальшу боротьбу проти Кроуфорда, а Іві береться за пошуки Частки Едему.

Джейкоб довідується, що в лондонців популярний напій «Сироп спокою Старріка». Підозрюючи тут якийсь злочин, Джейкоб об'єднується з Чарльзом Дарвіном, і разом вони розкривають, що в напій додається наркотик, який заспокоює споживачів, але поступово вбиває їх. Джейкоб відстежує і знищує завод Старріка з виробництва сиропу, та вбиває його винахідника, доктора Джона Елліотсона[en]. Джейкоб послабляє контроль тамплієрів над транспортною інфраструктурою міста, вбивши Малкольма Мілльнера, очільника омнібусні компанії, і завдає шкоди фінансовим інтересам Старріка, розправившись з банкіром Філіпом Тапенні, який мав намір пограбувати Банк Англії та вкрасти його золотий запас. Також, він запобігає змові Ордена із метою вбивства прем'єр-міністра Великої Британії Бенджаміна Дізраелі, вбивши графа Кардігана, який спланував напад на прем'єр-міністра, що істотно зменшує політичний вплив Старріка. Джейкоб погоджується на альянс з «Шибениками» та їхнім лідером Максвеллом Ротом, але вбиває його після того, як Рот обманом змушує його підірвати будівлю з дітьми-робітниками.

Тим часом Іві добуває щоденник асасина і, дотримуючись прихованої у ньому інформації, проникає в особняк Едварда Кенвея, де знаходить підказки щодо місцезнаходження Плащаниці Едему, однією з Часток, що дає здатність до регенерації і зцілення. Іві вирушає в лондонський Тауер, можливе місце сховища артефакта, де вбиває Люсі Торн, головну поборницю Старріка, яка говорить перед смертю, що Плащаниця зберігається в іншому місці. Крім пошуків Частки, Іві допомагає виправити непередбачені наслідки вбивств Джейкоба, такі як брак ліків та інфляція валюти.

У зв'язку зі смертю своїх сподвижників, Старрік вирішує особисто відшукати Плащаницю. На той час, відносини між близнюками Фрай стають вкрай напруженими, коли вони вступають у суперечку з приводу необережності Джейкоба та вбачаної бездіяльності Іві. Грін, вважаючи, що Плащаниця зберігається в Букінгемському палаці, попереджає близнюків, що Старрік планує увірватися туди, вкрасти артефакт і вбити всіх глав британської церкви та держави. Джейкоб та Іві погоджуються співпрацювати разом востаннє, після чого розійтися. Вони проникають на бал, що проводиться в палаці, де зустрічаються з королевою Вікторією й самим Старріком, який знаходить сховище й надягає Плащаницю. Завдяки артефакту Старрік стає безсмертним, Джейкоб пронизує його клинком, але той миттєво зцілюється. В ході запеклої боротьби Старрік перемагає близнюків і намагається їх задушити, проте його відволікає ударом Грін. Іві вдається зірвати зі Старріка Плащаницю і близнюки одночасно пронизують його клинками.

Близнюки повертають Плащаницю в сховище, примиряються й погоджуються продовжити спільну роботу. Іві згодом одружується з Генрі. На знак визнання їхніх діянь, королева Вікторія проводить аколаду близнюків у Найшляхетніший Орден Підв'язки й повідомляє, що іще звернеться до них.

Розробка ред.

У липні 2014 року, Ubisoft оголосила, що Ubisoft Quebec візьме на себе провідну розробку в рамках «великих інвестицій» в студію, яка брала участь у створенні шести попередніх ігор серії, а також «The Tyranny of King Washington» і «Freedom Cry», завантажуваних вмістів для Assassin's Creed III і Assassin's Creed IV: Black Flag відповідно[29][30]. Assassin's Creed Syndicate є другою основною частиною серії після Rogue 2014 року, розробленою не Ubisoft Montreal. Марк-Алексіс Коте став креативним директором гри[31], в той час як Франсуа Пелланд повернувся в якості старшого продюсера[7][6]; до Syndicate, Коте займав різні посади під час роботи над Brotherhood, Revelations, Assassin's Creed III і вищезгаданого «Freedom Cry», а Пелланд був продюсером Assassin's Creed III. Лідія Ендрю, звукорежисер гри, раніше працювала над Assassin's Creed III, Black Flag і Unity[7][17]. Історик Жан-Вінсент Рой, який був консультантом по Syndicate, раніше консультував Assassin's Creed III, і займав інші посади в Ubisoft[32]. Гра також є першою в серії, в якій присутній неігровий трансгендерних персонаж[33]. Ubisoft Quebec займалася розробкою Syndicate більше двох років і співпрацювала з дванадцятьма іншими студіями Ubisoft по всьому світу, включаючи Ubisoft Bucharest, Ubisoft Kyiv, Ubisoft Montpellier, Ubisoft Montreal та Ubisoft Shanghai, кожна з яких виконувала індивідуальні завдання; наприклад, монреальський підрозділ відповідав за створення натовпу і програмування паркура, тоді як київський — за версію гри для ПК[1][2].

Інформація про Syndicate, яка під час розробки називалася Assassin's Creed Victory, вперше була опублікована 2 грудня 2014 року на вебсайті Kotaku, де були опубліковані роздобуті подробиці та скріншоти з семихвилинного відеозапису ігрового процесу[34]. Ubisoft підтвердила розробку гри і пізніше випустила заяву, в якій компанія висловила розчарування з приводу витоку «внутрішніх активів, не призначених для суспільного споживання», але заявила, що вони «раді офіційно розкрити те, над чим студія працює пізніше»[35]. Анонс Assassin's Creed Syndicate відбувся 12 травня 2015 року[36][37].

Музика ред.

Assassin's Creed Syndicate (Original Game Soundtrack) 
 
Саундтрек-альбом
Композитор Остін Вінторі[en]
Дата випуску 23 жовтня 2015
Жанр Музика до відеогри
Тривалість 1:25:37
Мова англійська
Лейбл Ubisoft Music
The Sound of Assassin's Creed Syndicate 
 
Саундтрек-альбом
Композитор Остін Вінторі[en]
Дата випуску 23 жовтня 2015
Жанр Музика до відеогри
Тривалість 55:00
Мова англійська
Лейбл Ubisoft Music
Assassin's Creed Syndicate: Jack the Ripper (Original Game Soundtrack) 
 
Саундтрек-альбом
Композитор Беар Макрірі[en]
Дата випуску 15 грудня 2015
Жанр Музика до відеогри
Тривалість 23:50
Мова англійська і російська
Лейбл Ubisoft Music

Музичний супровід для Assassin's Creed Syndicate був написаний американським композитором Остіном Вінторі[en], який до цього займався такими проєктами як Journey та The Banner Saga[38], а також безліччю інших, включно з фільмами; за Journey Вінторі був номінований на премію «Греммі» в категорії «Найкращий саундтрек до візуального подання»[39]. Лідія Ендрю, звукорежисер Syndicate, зв'язалася з Вінторі наприкінці 2014 року, повідомивши йому, що Ubisoft зацікавлена в тому, щоби запросити його для роботи над саундтреком, сказавши: «Ми хочемо спробувати щось нове. Ми хочемо почути те, що здивує нас». Оскільки велика частина інформації стосовно гри була недоступна через угоду про нерозголошення, Вінторі знав лише те, що дії відбуваються у вікторіанському Лондоні й деякі деталі біографії головних героїв[40].

Розмірковуючи над напрямом музичного супроводу, композитор зупинив свій вибір на камерній музиці з елементами вальсу й арій[40][41][42]. Вибір камерної музики був зумовлений тим, що, за словами Вінторі, вона «економічна» й «по-справжньому рухлива […] та естетично сумісна з вікторіанським Лондоном», тоді як вальс служив для нього уособленням сцен боїв, навевши в приклад композицію «Top Hats and Sword Canes»[40][42]. Хоча він сумнівався в схваленні свого бачення, Ubisoft була вражена таким підходом, який Вінторі назвав «неомендельсоновським», описавши його як «суміш дуже модерністського звучання зі звуком камерної музики 19-го століття»[40][41].

Замість залучення оркестру, Вінторі співпрацював із камерним ансамблем із дев'яти осіб і двох солістів, щоби «зобразити смертельну точність, з якою рухаються асасини». Композитор зосередив першочергову увагу на передачі емоційного стану персонажів та ідей у грі, оскільки, на його думку, «не обов'язково починати побудову музики навколо періоду часу, тому що він уже представлений грою»[40]. Намагаючись відійти від «футуристичних науково-фантастичних елементів» минулих частин серії, Вінторі, більшою мірою, покладався на музичні традиції вікторіанської епохи, щоби створити більш інтимні й зухвалі музичні теми[42]. У композиції «Too Dreadful a Practice for This Open Air», Вінторі використав лібрето Наума Тейта[en] з опери «Дідона й Еней» бароко-композитора Генрі Перселла[40][41].

Ідею запису оригінальних гімнів і народних пісень, які розповідали б про головних героїв та їхніх жертв, а також подальше відтворення композицій через вуличних музикантів в самій грі, піднесла звукорежисер Лідія Ендрю, щоби у такий спосіб «розкрити Лондон». Вінторі сказав: «Думка полягала в тому, що якийсь анонімний композитор десь спостерігає, як дві таємничі фігури маніпулюють Лондоном і грають із балансом сил. І він починає писати про це пісні». Задля цього, Вінторі тісно співпрацював із музичним комедійним ансамблем Tripod з Австралії, який написав лірику до шести «балад про вбивство»[40][43].

Під час роботи над саундтреком, Вінторі втратив двох близьких людей, що відобразилося на написанні музики: «[Мені] доводилося писати в періоди досить сильного особистого горя й почуття втрати […] Я був змушений спробувати висловити мої траур і скорботу у своїх творах та спробувати дати музиці бути віддушиною». За його зізнанням, композиція «Underground», наряду з іншими, прямо висловлює його почуття перенесеної втрати[40]; «Underground» згодом була номінована на премію «Hollywood Music in Media», проте програла композиції авторства Пола Маккартні «Hope for the Future» з гри Destiny[44][45].

Саундтрек було випущено 23 жовтня 2015 року в Amazon MP3[en] та iTunes, і того ж дня було випущено збірку The Sound of Assassin's Creed Syndicate, яка більшою мірою містила композиції, що не увійшли в основний альбом[46]. Беар Макрірі[en] написав музику для завантажуваного вмісту «Jack the Ripper»; саундтрек був випущений 15 грудня 2015 року[47].

Випуск ред.

Assassin's Creed Syndicate була випущена 23 жовтня 2015 року для PlayStation 4 та Xbox One, і 19 листопада для Microsoft Windows[48][49]. Іграшкові репліки тростини-клинка і поруча з прихованим клинком, зроблених в натуральну величину, були доступні для покупки після випуску[50][51]. Гравці, які оформили попереднє замовлення Syndicate, отримали доступ до місії «The Darwin and Dickens Conspiracy»[52].

Видання ред.

Окрім стандартного видання Assassin's Creed Syndicate і видання за підпискою Uplay+, було випущено п'ять інших[53][54].

Контент Видання
Стандартне видання Видання Uplay+ Золоте видання Колекційне видання «Граки» Видання колекціонера Колекційне видання «Чарінг-Кросс» Колекційне видання «Біг-Бен»
Гра Так Так Так Так Так Так Так
Цифровий контент
Сезонний абонемент Ні Так Так Ні Так Ні Так
Місія «The Darwin and Dickens Conspiracy» Ні Ні Так Так Так Так Так
Місія «Runaway Train» Ні Ні Ні Так Ні Так Так
Фізичний контент
Колекційна коробка Ні Ні Ні Так Так Так Так
Двостороння карта Лондона Ні Ні Ні Так Так Так Так
Артбук Ні Ні Ні Так Так Так Так
Диск з офіційним саундтреком Ні Ні Ні Так Так Так Так
Фігурка Джейкоба на перетині залізничних колій Ні Ні Ні Ні Так Так Ні
Фігурка Джейкоба на Біг-Бені Ні Ні Ні Ні Ні Ні Так
Унікальний стілбук Ні Ні Ні Ні Ні Ні Так
Ексклюзивна номерна літографія[e] Ні Ні Ні Ні Ні Ні Так
Ексклюзивна фляга Ні Ні Ні Ні Ні Ні Так

Завантажуваний вміст ред.

Assassin's Creed Syndicate отримала різноманітний як платний, так і безплатний завантажуваний вміст у вигляді таких доповнень як місії, костюми і зброя[55][56][57][58], та сезонний абонемент, який поміж іншого надає ексклюзивний доступ до місії «A Long Night Out on the Town»[59].

  • «The Dreadful Crimes» — сюжетне доповнення, яке розширює систему розслідування злочинів Unity та ставить перед гравцями завдання розкрити справи про вбивства, співпрацюючи за такими історичними постатями, як Артур Конан Дойл, Генрі Реймонд і Чарлз Дікенс[60][61][62]. Доповнення було одним із бонусів за попереднє замовлення гри для PlayStation 4, а також залишалося ексклюзивом консолі до 31 березня 2016 року[60][63], після чого було випущено 11 квітня для Windows[64]. На відміну від нижчезгаданих наборів і сюжетних доповнень, «The Dreadful Crimes» не було включено до сезонного абонементу[61][65].
  • «Steampunk Pack» — набір, випущений 3 листопада 2015 року, містить костюм для Джейкоба, три види зброї і два предмети спорядження[56].
  • «Victorian Legends Pack» — набір, випущений 17 листопада 2015 року, містить костюм для Іві, три різновида зброї і два предмети спорядження[57].
  • «Jack the Ripper» — сюжетне доповнення, концепція якого стилістично схожа з «The Dreadful Crimes», оповідає про події, що сталися в 1888 році, коли Іві Фрай повертається в Лондон після 20-річної відсутності, щоби розслідувати вбивства, вчинені сумнозвісним Джеком-Різником, та вистежити його, і знайти свого брата Джейкоба, зниклого після сутички зі злочинцем[63]. Окрім Іві Фрай, гравець також керує Джеком-Різником у кількох місіях[66]. Доповнення було випущено 15 грудня 2015 року для PlayStation 4 та Xbox One, і 22 грудня для Microsoft Windows[67].
  • «Streets of London Pack» — набір, випущений 19 січня 2016 року, містить місії «The Darwin and Dickens Conspiracy» та «Runaway Train», а також 13 різновидів зброї, 6 предметів спорядження і три костюма для Джейкоба та Іві[58].
  • «The Last Maharaja» — сюжетне доповнення в якому Джейкоб та Іві Фрай допомагають Дуліпу Сінґху протистояти Британській Ост-Індійській компанії й тамплієрам, які намагаються вбити його[68]. Доповнення було випущено 1 березня 2016 року для всіх платформ[21].

Оцінки й відгуки ред.

Assassin's Creed Syndicate отримала «загалом сприятливі» відгуки версій для PlayStation 4 та Xbox One[75][76], в той час як версія гри для ПК отримала «змішані або середні» відгуки критиків, за даними агрегатора рецензій Metacritic[74].

Алекса Рей Корріа з GameSpot похвалила універсальність нової бойової системи Syndicate, а також красу мапи й доданий мотузковий механізм. Вона назвала гру «тріумфальним поверненням до форми для франшизи»[20].

Даніел Крупа з IGN дав грі оцінку 8.2/10, назвавши дизайн міста й безтурботний сюжет її яскравими моментами, але розкритикувавши одноманітні бої, водночас зазначивши, що вони стали ліпше, ніж в Unity[72].

Бретт Македонський з Destructoid дав грі 7.5/10, високо оцінивши персонажів, які є такими, що запам'ятовуються, та унікальність місій із вбивств. Проте, він також заявив, що «майже всі помилки пов'язані з ігровим процесом», критикуючи бойову механіку й механіку управління каретою. Крім того, він визнав, що мотузковий механізм дійсно полегшив пересування Лондоном, але відчув, що це «схоже на обман» і позбавляє задоволення від лазіння в серії[77].

Крістофер Лівінгстон з PC Gamer дав грі 66/100. Він похвалив персонажів і основні місії, але зазначив, що побічні квести одноманітні й не так приємні, а «новизна закінчується за кілька годин до закінчення гри»[73].

Продажі ред.

Assassin's Creed Syndicate дебютувала на першій сходинці у Великій Британії за версією Chart-Track. Проте, у перший тиждень вона стала другою найгіршою з продажу грою франшизи у Великій Британії, поступившись тільки Assassin's Creed Rogue[78]. Відповідно до звітів Ubisoft, низькі продажі в перший тиждень були пов'язані з випуском Assassin's Creed Unity у 2014 році, який негативно вплинув на продажі через сумнозвісну кількість багів і збоїв. Продажі Syndicate на другому тижні перевищили продажі Unity[79]. Гра стала дев'ятою найбільш продаваною роздрібною грою у Великій Британії[80]. Станом на лютий 2016 року, у всьому світі було продано понад 4,12 млн одиниць гри[81].

Похвали ред.

У квітні 2020 року, Game Informer оцінив гру як другу найкращу в серії Assassin's Creed на сьогоднішній день[82]. Assassin's Creed Syndicate увійшла до кількох списків кращих відеоігор 2015 року, в тому числі GamesRadar+[83], GameSpot[84], Complex[85], Eurogamer[86], Screen Rant[87] і Kotaku[88]. У жовтні 2020 року, Game Informer назвав Syndicate однією з найкращих ігор покоління[89].

Список нагород та номінацій Assassin's Creed Syndicate
Рік Нагорода Категорія Одержувач Результат Прим.
2015 Hollywood Music in Media Awards Пісня — Відеогра Tripod та Остін Вінторі («Underground»), Assassin's Creed Syndicate Номінація [44]
The Game Awards Найкращий бойовик / пригодницька гра Assassin's Creed Syndicate Номінація [90]
Canadian Videogame Awards Гра року Assassin's Creed Syndicate Перемога [91][92]
Найкраща гра для консолей Assassin's Creed Syndicate Номінація
Найкраща анімація Assassin's Creed Syndicate Перемога
Найкращий звук Assassin's Creed Syndicate Перемога
Найкращий ігровий дизайн Assassin's Creed Syndicate Номінація
Найкращі нові персонажі Джейкоб та Іві Фрай, Assassin's Creed Syndicate Перемога
Найкраще художне оформлення Assassin's Creed Syndicate Перемога
Найкращий сценарій Assassin's Creed Syndicate Номінація
Fans' Choice Award: Найкраща гра канадського виробництва Assassin's Creed Syndicate Номінація
2016 Best of 2015 Awards (Game Revolution) Найкращий пригодницький бойовик Assassin's Creed Syndicate Номінація [93]
Best of 2015 (IGN) Гра року для PlayStation 4 Assassin's Creed Syndicate Номінація [94]
Найкращий пригодницький бойовик Assassin's Creed Syndicate Номінація
Найкраща оригінальна музика Assassin's Creed Syndicate Номінація
Найкраще акторське виконання Assassin's Creed Syndicate Номінація
Writers Guild of America Awards Видатне досягнення у написанні відеоігор Марк-Алексіс Кот, Гюго Джард, Корі Мей, Джеффрі Йохалем та ін. Номінація [95]
D.I.C.E. Awards Видатне досягнення в анімації Assassin's Creed Syndicate Номінація [96]
Видатне досягнення в персонажах Іві Фрай Номінація
SXSW Gaming Awards Досконалість в анімації Assassin's Creed Syndicate Номінація [97]
Досконалість в мистецтві Assassin's Creed Syndicate Номінація
Досконалість в анімації Assassin's Creed Syndicate Номінація
National Academy of Video Game Trade Reviewers Awards Анімація, художність Assassin's Creed Syndicate Номінація [98]
Художнє оформлення, історичний вплив Assassin's Creed Syndicate Номінація
Дизайн персонажів Assassin's Creed Syndicate Номінація
Дизайн костюмів Assassin's Creed Syndicate Номінація
Ігровий дизайн, франшиза Assassin's Creed Syndicate Номінація
Освітлення / Текстурування Assassin's Creed Syndicate Номінація
Монтаж звуку в ігровому кіно Assassin's Creed Syndicate Номінація
British Academy Games Awards Художні досягнення Assassin's Creed Syndicate Номінація [99]
Досягнення в звуці Assassin's Creed Syndicate Номінація
Музика Assassin's Creed Syndicate Номінація

Примітки ред.

Коментарі
  1. ↑ У співпраці з дванадцятьма іншими студіями Ubisoft по всьому світу, включаючи Ubisoft Bucharest, Ubisoft Kyiv, Ubisoft Montpellier, Ubisoft Montreal та Ubisoft Shanghai[1][2].
  2. ↑ Вестмінстер, Стренд, Лондонське Сіті, Вайтчепел, Темза, Саутерк[en] і Ламбет[3].
  3. ↑ Команда розробників заявила, що карта приблизно на 30% більше, ніж Париж в Assassin's Creed Unity 2014 року[4].
  4. ↑ Хоча в Assassin's Creed III: Liberation 2012 року головним героєм є жінка, Liberation не вважається частиною основної серії.
  5. ↑ Лише для тих, хто оформив попереднє замовлення.
Джерела
  1. ↑ а б Assassin's Creed Syndicate. Ubisoft. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  2. ↑ а б Ubisoft Singapore. Facebook. 24 червня 2015. Процитовано 20 листопада 2020.
  3. ↑ Кох, Камерон (16 жовтня 2015). How Big Is 'Assassin's Creed Syndicate'? We Break Down The Size Of Ubisoft's Latest. Tech Times. Архів оригіналу за 15 січня 2018. Процитовано 20 листопада 2020.
  4. ↑ а б в г Крупа, Даніел (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate Officially Announced. IGN. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  5. ↑ Assassins Creed Syndicate wont have totally random side quests this time. GamesRadar+. 7 червня 2015. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  6. ↑ а б Камен, Метт (12 травня 2015). Assassin's Creed: Syndicate industrialises steampunk slayings. Wired UK. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  7. ↑ а б в г д Оррі, Джеймс (13 травня 2015). 7 things Ubisoft wants you to know about Assassin's Creed: Syndicate. VideoGamer.com. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  8. ↑ а б Блейн, Луїза (12 травня 2015). Who is Evie Frye? Meet Assassins Creed Syndicates female hero. GamesRadar+. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  9. ↑ Коллар, Філіп (23 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate survival guide: how to get the most out of your time in London. Polygon. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  10. ↑ Льюїс, Енн (28 вересня 2015). Assassin's Creed Syndicate Crafting and Customization FAQ. Ubisoft. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 20 листопада 2020.
  11. ↑ Вебстер, Ендрю (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate brings the series to London. The Verge. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  12. ↑ Рей Корріа, Алекса (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate's New Rope Launcher Adds a Batman Twist to Your Arsenal. GameSpot. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  13. ↑ а б в Мартін, Ліам (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate revealed: Male and female siblings take back Victorian London. Digital Spy. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  14. ↑ Саркар, Саміт (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate has no multiplayer. Polygon. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  15. ↑ Кармалі, Люк (28 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate Will Not Have a Companion App. IGN. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  16. ↑ Джессі, Бен (12 жовтня 2020). Assassin's Creed: The Voice Actor Behind Every Main Protagonist In The Series. TheGamer. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  17. ↑ а б в Рей Корріа, Алекса (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate Story, Characters, and Setting Breakdown. GameSpot. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  18. ↑ а б Блейн, Луїза (22 жовтня 2015). Assassin's Creed: Syndicate review. GamesRadar+. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  19. ↑ а б в г Каравелла, Вінні (22 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate Review. Giant Bomb. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  20. ↑ а б в Рей Корріа, Алекса (30 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate Review. GameSpot. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  21. ↑ а б Філліпс, Том (1 березня 2016). Assassin's Creed Syndicate bows out today with The Last Maharaja DLC. Eurogamer. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  22. ↑ Сліва, Марті (16 вересня 2015). The Celebrities of Assassin’s Creed Syndicate. IGN. Процитовано 20 листопада 2020.
  23. ↑ Queen Vic, Karl Marx & Florence Nightingale join Assassin's Creed Syndicate's history super team. GamesRadar+. 24 вересня 2015. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  24. ↑ Коллар, Філіп (23 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate is hiding a huge, incredible secret. Polygon. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  25. ↑ Македонський, Бретт (28 жовтня 2015). Review: Assassin's Creed Syndicate. Destructoid. Процитовано 20 листопада 2020.
  26. ↑ Коллар, Філіп (22 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate review. Polygon. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  27. ↑ Лебеф, Сара (22 жовтня 2015). Assassin’s Creed Syndicate review: Something old, something new. Assassin’s Creed Syndicate review: Something old, something new. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  28. ↑ Баркер, Семмі (22 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate Review (PS4). Push Square. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  29. ↑ Зікк, Джозеф (3 липня 2014). Ubisoft to Invest Heavily in Quebec City for Future Assassin's Creed, Will Hire 100 More. BetaKit. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  30. ↑ Матулеф, Джеффрі (3 липня 2014). Upcoming Assassin's Creed game will be the first not headed by Ubisoft Montreal. Eurogamer. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  31. ↑ Рей Корріа, Алекса (12 травня 2015). How Assassin's Creed Syndicate Reinvents Stealth and Combat in the Series. GameSpot. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  32. ↑ Вільямс, Майк Вільямс (13 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate: Female Assassins and Gang Members, A Step for Equality. USgamer. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  33. ↑ Філліпс, Том (24 вересня 2015). Assassin's Creed Syndicate takes a leap towards inclusivity with the series' first transgender character. Eurogamer. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  34. ↑ Шраєр, Джейсон (2 грудня 2014). Next Year's Big Assassin's Creed Is Set In Victorian London. Kotaku. Архів оригіналу за 16 травня 2019. Процитовано 20 листопада 2020.
  35. ↑ Чалк, Енді (2 грудня 2014). The next Assassin's Creed game will be set in Victorian London. PC Gamer. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  36. ↑ Кресенте, Брайан Кресенте (7 травня 2015). Assassin's Creed: Syndicate hits this holiday, stars Jacob Frye. Polygon. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  37. ↑ Хуссейн, Тамур (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate Announcement Trailer Threatens to Upturn An Empire. GameSpot. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  38. ↑ Блейк, Віккі (11 вересня 2015). Journey Composer Will Write Assassin's Creed Syndicate Score. IGN. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  39. ↑ Austin Wintory | Artist. Grammy Award. 19 листопада 2019. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 20 листопада 2020.
  40. ↑ а б в г д е ж и Ф. Еббінгауз, Пітер (4 грудня 2015). Composer Austin Wintory about scoring Assassin's Creed Syndicate. Behind the Audio. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  41. ↑ а б в Ферріс, Джої (6 жовтня 2015). Interview with Austin Wintory, composer for Journey and Assassin’s Creed Syndicate. Nerd Reactor. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  42. ↑ а б в Стівенс, Нейтан (5 жовтня 2015). INTERVIEW with Assassin’s Creed Syndicate Composer Austin Wintory. Gaming Cypher. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  43. ↑ Гіллієр, Бренна (25 жовтня 2015). Stream or buy the Assassin's Creed Syndicate soundtrack, including Tripod's murder ballads. VG247. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
  44. ↑ а б 2015 Music In Visual Media Nominees. Hollywood Music in Media Awards. 2 листопада 2015. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
  45. ↑ 2015 HMMA Winners. Hollywood Music in Media Awards. 11 листопада 2015. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 20 листопада 2020.
  46. ↑ Assassin's Creed Syndicate (Original Game Soundtrack) by Austin Wintory. Apple Music. 23 жовтня 2015. Архів оригіналу за 6 квітня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
  47. ↑ Макрірі, Беар (1 грудня 2015). Assassin's Creed Syndicate — Jack the Ripper. Архів оригіналу за 16 серпня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  48. ↑ Джуба, Джо (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate Officially Unveiled, Releases 10/23. Game Informer. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  49. ↑ Кросслі, Роб (18 листопада 2015). Assassin's Creed Syndicate Ships on PC a Month After Consoles. GameSpot. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  50. ↑ Саад, Шеріф (13 травня 2015). Assassin's Creed: Syndicate has four special editions, a season pass & two replicas. VG247. Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  51. ↑ Блейн, Луїза (13 травня 2015). Jacob's cane in Assassin's Creed Syndicate is a knife and a 'scythe blade'. GamesRadar+. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  52. ↑ Гілліард, Кайл (25 серпня 2015). Pre-Order Assassin's Creed Syndicate, Work With Charles Darwin And Dickens. Game Informer. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  53. ↑ Озборн, Алекс (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate Collector's Edition Announced. IGN. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  54. ↑ Філліпс, Том (13 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate's four special editions detailed. Eurogamer. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  55. ↑ Наннелі, Стефані (17 жовтня 2015). Here’s a look at two Boroughs in Assassin’s Creed: Syndicate and free outfit DLC. VG247. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
  56. ↑ а б Блейн, Луїза (3 листопада 2015). Syndicate's Steampunk Pack includes goggles and a… Wallop Enhancifier. GamesRadar+. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  57. ↑ а б Льюїс, Енн (19 листопада 2015). Assassins Creed Syndicate Victorian Legends Pack. Ubisoft. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  58. ↑ а б Наннелі, Стефані (20 січня 2016). Assassin’s Creed: Syndicate Streets of London pack out now. VG247. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  59. ↑ Філліпс, Том (18 вересня 2015). Assassin's Creed Syndicate has a Jack the Ripper DLC. Eurogamer. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  60. ↑ а б Тотіло, Стівен (29 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate's DLC Missions Range From Terrible to Great. Kotaku. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  61. ↑ а б Усленгі, Фабіано (21 лютого 2020). Assassin's Creed Syndicate aktuell kostenlos, lohnen sich DLCs & Season Pass?. GameStar. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  62. ↑ Ловрідж, Сем (18 вересня 2015). Assassin's Creed: Syndicate PS4 1TB bundle announced. Trusted Reviews. Процитовано 20 листопада 2020.
  63. ↑ а б Рей Корріа, Алекса (16 грудня 2015). Is Assassin's Creed Syndicate's Jack the Ripper DLC Worth Playing?. GameSpot. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
  64. ↑ Assassin's Creed Syndicate: The Dreadful Crimes for PC Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 20 листопада 2020.
  65. ↑ Саад, Шеріф (15 вересня 2015). Jack the Ripper DLC announced for Assassin’s Creed: Syndicate, season pass detailed. VG247. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  66. ↑ Філліпс, Том (22 грудня 2015). Assassin's Creed Syndicate: Jack the Ripper DLC review. Eurogamer. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
  67. ↑ Хуссейн, Тамур (15 грудня 2015). Go Face-to-Face With Jack The Ripper in This Interactive 3D Assassin's Creed Trailer. GameSpot. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
  68. ↑ Македонський, Бретт (2 березня 2016). Review: Assassin's Creed Syndicate: The Last Maharaja. Destructoid. Процитовано 20 листопада 2020.
  69. ↑ Карсілло, Рей (28 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate review. EGM. Архів оригіналу за 31 жовтня 2015. Процитовано 20 листопада 2020.
  70. ↑ Джуба, Джо (22 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate Review — Rebuilding the Brotherhood. Game Informer. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  71. ↑ Гот, Джеб (23 жовтня 2015). Assassin's Creed: Syndicate Review. Game Revolution. Архів оригіналу за 8 лютого 2017. Процитовано 20 листопада 2020.
  72. ↑ а б Крупа, Даніел (22 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate Review. IGN. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  73. ↑ а б Лівінгстон, Крістофер (25 листопада 2015). Assassin's Creed: Syndicate review. PC Gamer. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  74. ↑ а б Assassin's Creed Syndicate for PC Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 20 листопада 2020.
  75. ↑ а б Assassin's Creed Syndicate for PlayStation 4 Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 20 листопада 2020.
  76. ↑ а б Assassin's Creed Syndicate for Xbox One Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 20 листопада 2020.
  77. ↑ Македонський, Бретт (28 жовтня 2015). Review: Assassin's Creed Syndicate. Destructoid. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  78. ↑ Інь-Пул, Веслі (26 жовтня 2015). Assassin's Creed: Syndicate is the UK's number one game. Eurogamer. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  79. ↑ Філліпс, Том (5 листопада 2015). Assassin's Creed Syndicate sales "clearly" impacted by Unity. Eurogamer. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  80. ↑ Наннелі, Стефані (16 січня 2016). UK’s best-selling games of 2015: FIFA 16 wins, PS4 tops in console and software sales. VG247. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  81. ↑ Лік, Джонатан (11 лютого 2016). Ubisoft's Assassin's Creed Hiatus Is a $300+ Million Dollar Investment For Franchise's Future. Game Revolution. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  82. ↑ Джуба, Джо (29 квітня 2020). Ranking the Entire Assassin's Creed Series. Game Informer. Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 20 листопада 2020.
  83. ↑ Game of the Year 2015. GamesRadar+. 31 грудня 2015. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 листопада 2020.
  84. ↑ Еспінелі, Метт (21 грудня 2015). Top 25 Games of 2015. GameSpot. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  85. ↑ The Best Video Games of 2015. Complex. 2 грудня 2015. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  86. ↑ Readers' top 50 games of 2015. Eurogamer. 16 грудня 2015. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  87. ↑ Дайс, Ендрю (13 січня 2016). The Best 20 Video Games of 2015. Screen Rant. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  88. ↑ Гамільтон, Кірк (4 січня 2016). The 12 Best Video Games Of 2015. Kotaku. Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  89. ↑ Джуба, Джо (2 жовтня 2020). Game Informer's Best Games Of The Generation. Game Informer. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  90. ↑ Nominees | The Game Awards 2015. The Game Awards. 12 листопада 2015. Архів оригіналу за 14 листопада 2015. Процитовано 20 листопада 2020.
  91. ↑ Кілло, Блейн (7 грудня 2015). Winners of the 2015 Canadian Videogame Awards announced. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
  92. ↑ Кіз, Роб (17 лютого 2015). Canadian Videogame Awards 2015: Final Nominations Announced. Screen Rant. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 20 листопада 2020.
  93. ↑ Best of 2015 Awards. Game Revolution. 1 січня 2016. Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 20 листопада 2020.
  94. ↑ IGN's Best of 2015 Wiki Guide. IGN. 8 січня 2016. Архів оригіналу за 12 січня 2016. Процитовано 20 листопада 2020.
  95. ↑ Сінклер, Брендан (11 січня 2016). Writers Guild of America doles out game nominations. GamesIndustry.biz. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  96. ↑ Макуч, Едді (18 квітня 2016). Rise of the Tomb Raider Leads D.I.C.E. Awards With 9 Nominations. GameSpot. Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 20 листопада 2020.
  97. ↑ SXSW Gaming Awards Info. South by Southwest. 19 березня 2016. Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 20 листопада 2020.
  98. ↑ Winners — National Academy of Video Game Trade Reviewers Corporation. National Academy of Video Game Trade Reviewers. 21 березня 2016. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 20 листопада 2020.
  99. ↑ Скребельс, Джо (12 березня 2016). BAFTA Games Awards 2016 Nominees Revealed. IGN. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 20 листопада 2020.

Посилання ред.

  Assassin's Creed Syndicate у Вікімандрах

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Assassin%27s_Creed_Syndicate&oldid=41152214