Флоренс Найтінгейл

англійська медсестра, соціальна реформаторка, феміністка, статистикиня, засновниця сучасного медсестринства

Фло́ренс Найтінге́йл (англ. Florence Nightingale; 12 травня 1820, Флоренція — 13 серпня 1910, Лондон) — британська реформаторка сестринської справи. Засновниця першої школи медичних сестер, письменниця, феміністка, громадська діячка. Організаторка і керівниця загону санітарок під час Кримської війни 18531856 років, статистик. До дня народження Найтінгейл приурочено Міжнародний день медичної сестри. Увічнена на Поверху спадщини Джуді Чикаго. Вважається національною героїнею Великої Британії.

Флоренс Найтінгейл
англ. Florence Nightingale
Florence Nightingale (H Hering NPG x82368).jpg
Псевдо The Lady with the Lamp
Народилася 12 травня 1820(1820-05-12)[1][2][…]
Флоренція, Велике герцоґство Тосканське[4]
Померла 13 серпня 1910(1910-08-13)[1][2][…] (90 років)
Лондон, Англія, Сполучене Королівство[4]
Країна Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Місце проживання Сполучене Королівство
Діяльність медична сестра, статистик, письменниця, політична діячка, вчителька
Галузь охорона здоров'я
Знання мов англійська[1]
Членство Королівське статистичне товариство
Конфесія англіканство
Батько William Nightingaled[5][6]
Мати Frances Smithd[7][5][6]
Брати, сестри Frances Parthenope Verneyd[5][6]
Автограф Florence Nightingale Signature.svg
Нагороди

ЖиттєписРедагувати

Народилася 12 травня 1820 року в Флоренції, у заможній аристократичній британській родині під час весільної подорожі батьків Європою. Мала трьох своїх сестер і брата, доглядом за котрими займалась у дитинстві. Подорожуючи з батьками Старим Світом, Флоренс старанно вивчала основи латини, грецької і французької, німецької, і, попри плинність педагогів і локацій, здобула чудову на ХІХ ст. освіту.

З 1837 до 1839 року подорожувала з батьками по Європі.

Померла у Лондоні 13 серпня 1910 року.

Реформа сестринської справиРедагувати

Якось відвідала один з притулків для хворих бідняків на околиці Лондона, так званий «робочий будинок», і жахнулась від побаченого. Хворі лежали по троє — четверо на матраці з брудної соломи, заразних не відокремлювали від незаразних, лікарі бачили в них тільки піддослідних для медичної практики. Лікували лише тих, хто могли платити. Про доглядальниць Дейл Річардс один з біографів Флоренс Найтінгейл, написав:

«У ті дні робота медсестри була заняттям неповажливим. Це було останнім притулком жінок, що спилися, які не затримувалися на інших роботах. У них не було ніякої підготовки, не було ніяких шкіл. Жінки просто просиджували біля ліжка хворого або вмираючого, якщо вони не ділили з ним це ліжко або не падали на підлогу, до нестями п'яні.»

У 1849 році відвідала Інститут діаконіс в Кайзерверті (Німеччина) і повернулася до Британії з твердим наміром стати сестрою милосердя. В 24 роки категорично оголосила батькам про план піти доглядальницею в лікарню для незаможних. Попри спротив аристократичних родини і середовища, наполягла і пропрацювала чотири тижні в лікарні.

Наступні сім років Найтінгейл присвятила розробці власного методу догляду за хворими з мінімальною витратою засобів і максимальним ефектом. Метод складався з дотримання суворої чистоти в палатах, регулярного провітрювання приміщень, режиму харчування, повного карантину для заразних і уважного відношення до всіх скарг хворих. Найтінгейл нотувала ідеї з теми, вивчала медичні книги і атласи і регулярно відвідувала притулки для хворих і бездомних.

У 1853 році очолила невелику приватну лікарню на Гарлі-стріт в Лондоні.

Під час Кримської війни Найтінгейл організувала в Османській імперії догляд за пораненими солдатами союзників, а згодом заснувала перші курси сестер милосердя в Британії.

У жовтні 1854 року, під час Кримської кампанії, разом з 38 помічницями, серед яких були черниці і сестри милосердя, Найтінгейл вирушила в польові шпиталі в Скутарі (Османська імперія), а потім до Криму. Послідовно проводила в життя принципи санітарії і догляду за пораненими. У результаті менш ніж за шість місяців смертність у лазаретах знизилася з 42 до 2,2 %. У 1856 році за власний кошт поставила на високій горі в Криму над Балаклавою хрест із білого мармуру на згадку про солдатів, лікарів і медсестер, загиблих у Кримській війні.

Кримська війна зробила Флоренс національною героїнею. Солдати, що повернулися з фронту, розповідали про неї легенди, називаючи її «леді з світильником», тому що ночами, з лампою в руках, вона завжди обходила палати з хворими.

Після повернення до Британії в 1856 році Найтінгейл отримала доручення реорганізувати армійську медичну службу. В 1857 році уряд виділив кошти на організацію комісії з проведення необхідних реформ. У 1859 році військовим міністром знов став Герберт, із його допомогою Найтінгейл добилася, щоб:

  • лікарні були оснащені системами вентиляції і каналізації;
  • лікарняний персонал в обов'язково проходив необхідну підготовку;
  • у лікарнях велася сувора статистична обробка всієї інформації.
  • організувала військово-медичну школу, вела роз'яснювальну роботу в армії про важливість профілактики хвороб.

Найтінгейл написала ряд книг — «Нотатки про чинники, що впливають на здоров'я, ефективність і управління госпіталями британської армії» (Notes on Matters Affecting the Health, Efficiency and Hospital Administration of the British Army, 1858) і «Як потрібно піклуватися про хворих» (Notes on Nursing: What It Is and What It Is Not, 1860).

Під час війни Найтінгейл зібрала по підписці велику суму грошей, на які в 1860 році організувала першу в світі школу сестер милосердя при лікарні Святого Томи в Лондоні. Випускниці цієї школи створювали аналогічні установи при інших лікарнях.

У 1883 році Найтінгейл нагороджена Королівським Червоним хрестом, а в 1907 році — орденом «За заслуги».

Життя присвятила праці медичною сестрою в багатьох країнах світу. Першою збагнула необхідність реформи в медичній освіті, без якої будь-який прогрес у лікуванні хворих може бути зведений нанівець. Вперше у світовій історії організувала школу медичних сестер як автономний світський навчальний заклад із власними фондами та керівною радою, а не як підструктуру лікарні, й уперше застосувала наукові методи у вирішенні проблем сестринської справи. Флоренс Найтінгейл перша заявила, що сестринська справа має бути незалежною, самостійною і почесною професією, суміжною з медичною, а не підпорядкованою їй. І тому день її народження — 12 травня — відзначають як Міжнародний день медичної сестри.

 
Німецька поштова марка 1955 року із зображенням Флоренс Найтінгейл

Світове визнанняРедагувати

У 1912 році Ліга Міжнародного Червоного Хреста і Червоного півмісяця (з листопада 1991 року носить назву Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця) заснувала Медаль імені Флоренс Найтінгейл, досі найпочеснішу і вищу нагороду для сестер милосердя у всьому світі. Медаль виготовлена з позолоченого срібла, на лицьовій стороні напис латинською мовою «В пам'ять Флоренс Найтінгейл. 1820–1910». У центрі — зображення жінки з світильником, як символ просвіти, милосердя і надії. На оборотній стороні медалі напис латиною: «За справжнє милосердя і турботу про людей, що викликають захоплення всього людства».

12 травня в день народження Флоренс Найтінгейл, світ відзначає Міжнародний день медичної сестри.

Флоренс Найтінгейл зобразили на британській банкноті номіналом 10 фунтів.[8]

На честь Найтінгейл названо астероїд 3122 Флоренс, відкритий у 1982 році.

Відмічена на Поверху спадщини Джуді Чикаго.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Архів історії математики Мактьютор
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. а б Найтингейл Флоренс // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б в Oxford Dictionary of National Biography / C. MatthewOxford: OUP, 2004.
  6. а б в Kindred Britain
  7. Lundy D. R. The Peerage
  8. Зображення королеви Єлизавети та Флоренс Найтінгейл на банкноті 10 фунтів стерлінгів [1].

ДжерелаРедагувати

  • «Не відвертайтесь від сестри!» // Коваль Ярина, «Незалежність». — № 18, с. 14.

ПосиланняРедагувати