Aloe bicomitum
Aloe bicomitum (укр. Алое бікомітум)[1] — сукулентна рослина роду алое.
Aloe bicomitum | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
Родина: | Асфоделові (Asphodelaceae) |
Підродина: | Asphodeloideae |
Рід: | Алое (Aloe) |
Вид: | A. bicomitum
|
Біноміальна назва | |
Aloe bicomitum | |
Синоніми | |
Aloe venusta Reynolds |
Етимологія ред.
Видова назва дана на честь двох дослідників Гілберта В. Рейнольдса (1895–1967) і Нейла Р. Смутса (1898–1963), що подорожували разом в пошуках рослин, від лат. bi — два і лат. comitor — супроводжувати.[2]
Морфологічна характеристика ред.
Багаторічна трав'яниста рослина без стебла, листя прямі, трохи загибаються всередину до 50 см завовжки і 9 см завширшки, бронзового відтінку, з низкою довгастих декоративних плям, які можуть зникнути з віком, зібрані в компактні розетки. Зубчики 1-3 мм завдовжки, з інтервалом 8-10 мм один від одного. Вертикальне суцвіття близько 1 м завдовжки, розгалужене на 6-10 гілок, циліндричні китиці з кораловими рожевими квітками.
Росте поодиноко, або формує невеликі групи.
Найближчий родич, схожий з цим видом — Aloe macrosiphon.
Місця зростання ред.
Цей вид поширений тільки в південній частині озера Танганьїка (Танзанія, Демократична Республіка Конго, Замбія) між річкою Каламбо і затокою Кітута, де він росте на вертикальних скельних стінах на висоті 780–1400 м над рівнем моря.
Умови вирощування ред.
Відносно рідкісний в колекціях вид. Мінімальна температура — + 10 °C. Надає перевагу сонячним місцям або легкій тіні. Посухостійка рослина.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- ↑ [Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 травня 2022. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.)]
Бібліографія ред.
- Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
- Pope, G. V. (ed.) (2001). Flora Zambesiaca 12(3): 1-106. Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
- Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1 (1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne. (англ.)
Джерела ред.
- http://www.desert-tropicals.com/Plants/Asphodelaceae/Aloe_bicomitum.html [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- http://apps.kew.org/wcsp/namedetail.do?name_id=297132 [Архівовано 11 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- http://www.plantsystematics.org/cgi-bin/dol/dol_terminal.pl?taxon_name=Aloe_bicomitum [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- http://davesgarden.com/guides/pf/go/189977/ [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- http://www.tropicos.org/Name/50142396 [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Aloe bicomitum на сайті «eMonocot» (англ.)
- http://www.ville-ge.ch/musinfo/bd/cjb/africa/details.php?langue=an&id=40177 [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- http://zambiaflora.com/speciesdata/species.php?species_id=211620 [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
Це незавершена стаття про ксантореєві. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |