Відкрити головне меню

ЕтимологіяРедагувати

Видова назва походить від лат. affinis — споріднені, через схожість з Aloe zebrina, хоча Aloe affinis не ближче до нього, ніж до будь-якого іншого алое, покритого плямами.[2]

Морфологічні ознакиРедагувати

Як правило, поодинокі, великі розетки до 75 см в діаметрі без черешка або на дуже коротких стеблах. Листя темно-зелені з багатьма дрібними білими лініями, паралельними його осі. На ребрах листя вкриті шипами від жовтого до світло-коричневого кольору. Кожна розетка може дати кілька розгалужених суцвіть, і кожне суцвіття може мати від п'яти до десяти циліндричних китиць з квітами, які варіюються за кольором від темно-червоного до рожевого.

Місця зростанняРедагувати

Південно-Африканська Республіка — Гаутенг, Лімпопо, Мпумаланга. Свазиленд. Росте на висоті 1200—2000 м над рівнем моря на кам'янистих схилах і на пасовищах з легкими морозами в зимовий період.

Умови зростанняРедагувати

Мінімальна температура — + 10 °C. Надає перевагу сонячним місцям або легкій тіні. Посухостійка рослина. Потребує регулярного поливу влітку та дуже мало води в зимовий період.

Охоронний статусРедагувати

Цей вид втратив великі ділянки проживання через лісові насадження, проте, скорочення популяції в результаті втрати місця існування відбулося протягом періоду більше трьох поколінь, і припинилося. Цей вид все ще широко поширений і не відповідає будь-яким іншим критеріям для категорії загрозливого.

У Червоному списку рослин Південної Африки (англ. Red List of South African Plants) Aloe aculeata занесено до категорії видів з найменшим ризиком (англ. Least Concern (LC)).

Зростає на природоохоронних територіях Blyde River Canyon Nature Reserve і Ohrigstad Dam Nature Reserve.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.)

ПосиланняРедагувати

  • Germishuizen, G. & N. L. Meyer, eds. 2003. Plants of southern Africa: an annotated checklist. Strelitzia 14. (Pl SAfr ed2)
  • Gibbs Russell, G. E. et al. 1985. List of species of Southern African plants, ed. 2. Mem. Bot. Surv. S. Africa v. 51.; v. 56. 1987 (L SAfr)
  • Reynolds, G. W. 1974. The aloes of South Africa, ed. 3. (Aloe SAfr)
  • Das Pflanzenreich IV, 38: 206. 1908. (Pflanzenr.)
  • Hilton-Taylor, C. 1996. Red data list of southern African plants. Strelitzia 4. South African National Botanical Institute, Pretoria.
  • Raimondo, D., von Staden, L., Foden, W., Victor, J. E., Helme, N. A., Turner, R. C., Kamundi, D. A. and Manyama, P. A. 2009. Red List of South African Plants. Strelitzia 25. South African National Biodiversity Institute, Pretoria.
  • Van Wyk, B.-E. and Smith, G. 1996. Guide to the aloes of South Africa. Briza Publications, Pretoria.
  • Van Wyk, B.-E. and Smith, G. 2003. Guide to aloes of South Africa. (2nd ed.). Briza Publications, Pretoria.
  • Victor, J. E. 2002. South Africa. In: J. S. Golding (ed), Southern African plant Red Data Lists. Southern African Botanical Diversity Network Report 14 (pp. 93-120), SABONET, Pretoria.

ДжерелаРедагувати