Відкрити головне меню
Довгохвостосиницеві
Синиця довгохвоста (Aegithalos caudatus)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Надряд: Кілегруді (Neognathae)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Родина: Довгохвостосиницеві (Aegithalidae)
Reichenbach, 1850
Роди
4, див текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Aegithalidae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aegithalidae
EOL logo.svg EOL: 7573
ITIS logo.svg ITIS: 178695
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 73325
На відміну від інших представників родини, Leptopoecile sophiae має яскраве забарвлення

Довгохвостосиницеві[1], Ополовникові (Aegithalidae) — родина дрібних співочих птахів ряду Горобцеподібних.

Зміст

Морфологічні ознакиРедагувати

Це дрібні за розміром птахи розміром 9—14 см у довжину, включаючи довгий хвіст та вагою 4,4—9 г. Їхнє забарвлення зазвичай блідо сіре або коричневе, частина видів має білі частини оперення, довгохвості синиці мають рожеві відтінки в оперенні. На противагу цьому, решта представників родини — види роду Leptopoecile забарвленні яскраво, маючи фіолетове та блакитне оперення. Leptopoecile elegans єдині представники, які мають чубчик. Дзьоб у представників цієї родини є тонким, коротким та конічним за формою. Крила відносно короткі та заокруглені. Ноги відносно довгі.

Поширення та місця існуванняРедагувати

Усі довгохвостосиницеві — лісові птахи, які віддають перевагу узліссю та підліску. Види роду синиця довгохвоста віддають перевагу листяним лісам, тоді як види роду Psaltria зустрічаються головним чином в хвойних лісах. Представники роду Psaltriparus використовують широкий діапазон місць існування, головним чином мішані ліси. Більшість видів родини мешкає в горах довкола Гімалаїв та всі поширені в Євразії, за виключенням Psaltriparus, які мешкають у Північній Америці. Довгохвості синиці є найбільш широко поширеними серед видів даної родини; зустрічаються в Євразії від Великої Британії до Японії. У протилежність іншим, два види мають дуже маленькі ареали: Aegithalos bonvaloti, поширення якого повністю обмежене двома горами в М'янмі та Psaltria exilis яка зустрічається тільки в горах на заході о. Ява. Види родини довгохвостосиницевих в цілому не є мігруючими, лише синиця довгохвоста проявляє тенденцію до міграцій, особливо на межі свого ареалу. Багато видів, які мешкають в горах, здійснюють взимку вертикальні міграції.

Особливості біологіїРедагувати

Моногами. Пари можуть мати так званих помічників (одного або більше), які допомагають парі вигодовувати пташенят. Гніздо зазвичай кулеподібної форми, ззовні замасковане павутинням, лишайниками, а всередині вистелене пір'ям. Гніздо розміщують на деревах. Кладка складається з 6—10 білих яєць, які у багатьох видів мають червоні крапки. Інкубація триває 13—14 днів, молоді птахи залишаються в гнізді 16—17 днів.

Це всеїдні птахи, живляться переважно комахами та іншими безхребетними. Рослинна їжа зустрічається випадково взимку. Здобич зазвичай знаходять на гілках дерев та листках, рідко ловлять у польоті.

Птахи цієї родини більшу частину року тримаються зграйками по 6—12 особин.

СистематикаРедагувати

Таксономічний ранг та склад родини Довгохвостосиницеві відрізняється за різними системами. Інколи рід довгохвостих синиць відносять до родини Суторові (Paradoxornithidae)[2].

За сучасними системами родина включає 4 роди та 13 видів:

ПриміткиРедагувати

  1. * Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України. — Київ—Львів, 2007. — 111 с. — ISBN 966-8734-08-4.
  2. * Карташев Н.Н. Систематика птиц. — М. : Высшая школа, 1974. — 362 с.

ПосиланняРедагувати

  • Harrap, Simon (2008). Family Aegithalidae (Long-tailed Tits) // del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Christie, David. Handbook of the Birds of the World. Volume 13, Penduline-tits to Shrikes. — Barcelona: Lynx Edicions. — Р. 76—101. ISBN 978-84-96553-45-3