3-тя бригада оперативного призначення НГ (Україна)
3-тя бригада оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана (3 БрОП, в/ч 3017) — військове з'єднання у складі Національної гвардії України чисельністю в бригаду. Дислокується в м. Харків. Належить до Східного оперативно-територіального об'єднання НГУ.
| 3-тя бригада оперативного призначення | |
|---|---|
 Нарукавний знак бригади | |
| Засновано | 11 червня 2014 |
| Країна |  Україна |
| Вид |  Національна гвардія |
| У складі | Східне ОТО |
| Базування | Харківська область м.Харків |
| Прізвиська | Спартан |
| Оборонець | полковник Петро Болбочан |
| Гасло | Об нас ламається ворог |
| Війни/битви | Війна на сході України |
| Нагороди |  |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Бригада сформована вже після початку російської агресії, влітку 2014 року. Взимку 2015 року підрозділи бригади воювали під Дебальцевим. Воювала також в районі с. Кримське, під Маріуполем та Попасною.
З початку повномасштабного вторгнення підрозділи бригади обороняли місто Харків. Брали участь в контрнаступальній операції на Слобожанщині восени, у боях за Бахмут взимку. У рамках рекрутингової кампанії «Гвардія наступу» у 2023 році отримала назву «Спартан».
Бригада носить ім'я Петра Болбочана — військового діяча УНР.
Історія
ред.Російсько-українська війна
ред.В кінці лютого 2014 року Росія розпочала військову агресію проти України, вторгшись до Криму та анексувавши його. В Україні почалася часткова мобілізація.
13 квітня 2014 року розпочалися бойові дії війни на сході, після захоплення Слов'янська Донецької області російськими диверсійними загонами під командуванням Ігоря Гіркіна. Українська влада почала створення військових частин: батальйонів територіальної оборони в кожній області України під командуванням Міністерства оборони, підрозділів Національної гвардії і спеціальної міліції під командуванням Міністерства внутрішніх справ.
Створення
ред.Бригада створена наказом МВС від 11.06.2014 №554.[1] Вона формувалася в Харківській області,[2] і комплектування особового складу відбувалося до жовтня 2014 року.[1]
Бригада брала участь в боях за Дебальцеве, де втратила 4 осіб загиблими.[2] Під час боїв за Дебальцеве в полон потрапив медик Орест Петришин.[3][4][5][6]
Станом на червень 2016 року бригада несла службу на блокпостах другої лінії в Луганській області.[2]
27 вересня 2017 року розрахунок зведеної зенітно-артилерійської батареї військової частини 3017 став переможцем змагань на кращий розрахунок ЗУ-23-2 між різними родами військ Збройних Сил України, хоч і брав участь у змаганнях поза конкурсом.[7]
На початку вересня 2018 року в містечку бригади запрацював новий тренінговий комплекс з «Team Building».[8]
За період війни на сході основними гарячими точками для бригади стали Дебальцеве, Кримське, Маріуполь та Попасна.[1]
Російське вторгнення 2022 року
ред.З початку російського вторгнення в Україну 2022 року бригада брала участь в оборонних боях за Харків. Так, в перший день широкомасштабного вторгнення та оборони міста Харкова, бригадою було знищено 4 російські танки на Харківській окружній дорозі, а також літак Су-25, пілота якого було взято в полон.[9] Бригада обороняла три виїзди з міста: на П'ятихатки, на Циркуни й на Вовчанськ.[10] Згодом брала участь у звільненні сіл Мала Рогань, Циркуни та селища Кутузівка поблизу Харкова.[9][11] В ході боїв бійці бригади ліквідували близько 2 рот російських військовослужбовців, 2 танки, 8 БМП, 2 установки ЗУ-23-2, 22 автомобілі та реактивну систему залпового вогню.[9][12]
Бригада брала участь в контрнаступальній операції на Слобожанщині восени 2022 року. У вересні брали участь у боях у Дергачівському районі: за Слатине, Козачу Лопань, Дементіївку.[10]
На березень 2023 року підрозділи бригади брали участь у боях за Бахмут.[10]
У рамках рекрутингової кампанії «Гвардія наступу» у 2023 році отримала назву «Спартан».[11][9]
На 2023 рік підрозділи бригади обороняли місто Харків, діяли у Харківській та Луганській областях, тримали оборону в районі Торецька на Донеччині.[9]
Структура
ред.2018
ред.- 1-й батальйон оперативного призначення
- 2-й батальйон оперативного призначення
- 3-й батальйон оперативного призначення
- 4-й батальйон оперативного призначення
- артилерійський дивізіон
- зенітний ракетний дивізіон
- медичний пункт
- танкова рота
- рота розвідки спеціального призначення
- рота бойового забезпечення:[13]
- стрілецька рота (резервна)[14]
Командування
ред.- (2014—2015) полковник Осіпов Сергій Володимирович
- (2015—2019) полковник Проценко Дмитро Вікторович[15]
- (2019—2022) полковник Буравков Олександр Анатолійович
- (2022—2023) полковник Півненко Олександр Сергійович[16][17]
Втрати
ред.2014
ред.- солдат Андруник Петро Петрович, 25 грудня 2014, Луганська область;[18]
2015
ред.- старший сержант Вовк Богдан Ігорович, 18 лютого 2015, Донецька область;[19]
- старшина Хорошковський В'ячеслав Дмитрович, 18 лютого 2015, Донецька область;[20]
- сержант Чабан Сергій Петрович, 18 лютого 2015, Донецька область;[21]
- сержант Гриценко Василь Миколайович, 18 лютого 2015, Донецька область;[22]
- солдат Ткаченко Сергій Анатолійович, 10 квітня 2015, Луганська область;[23]
- солдат Гудзенко Юрій Олегович, 20 квітня 2015, Луганська область;[24]
- солдат Сокол Юрій Вікторович, 15 червня 2015;
2016
ред.- старший сержант Лісанець Олексій Олексійович, 20 січня 2016;[25]
2017
ред.- солдат Слауцький Віталій Вікторович, 2 квітня 2017, Донецька область;[26]
2022
ред.- 29 серпня; майор Пугач Ігор Олександрович
2023
ред.- 1 червня 2023 — Бомко Микола Дмитрович, штаб-сержант.
- 17 жовтня 2023 — Осадчик Микола Миколайович, солдат гранатометного взводу. Помер в лікарні міста Харків.[27]
- 5 листопада 2023 — Заболотний Артем Олександрович, солдат, помічник гранатометника. Загинув в районі села Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області.[28]
- 8 листопада 2023 — Волчук Володимир Володимирович, сержант, бойовий медик. Загинув в районі села Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області.[29]
2024
ред.- 7 лютого 2024 — Сергій Монтрезор.[30]
- 11 лютого 2024 — Дем'янчук Руслан Анатолійович, старший кулеметник. Загинув поблизу н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області.[31]
- 17 лютого 2024 — Руслан Івахненко, начальник групи радіозв'язку. Загинув поблизу села Роботиного Запорізької області.[32]
Традиції
ред.14 жовтня 2020 року Указом Президента України №436/2020 бригаді присвоєно почесне найменування «імені полковника Петра Болбочана».[33]
27 липня 2022 року Указом Президента України №537/2022 бригаду відзначили почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[34]
У рамках рекрутингової кампанії «Гвардія наступу» у 2023 році отримала назву «Спартан».[1][11][9]
Примітки
ред.- ↑ а б в г Від звільнення Харківщини до оборони Бахмута та Соледара — шлях штурмової бригади “Спартан”. mvs.gov.ua (укр.). Процитовано 21 липня 2024.
- ↑ а б в Як бійці 3-ї бригади оперативного призначення НГУ святкували 2 річницю створення. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 2 вересня 2016.
- ↑ Били руками, ногами, прикладами, касками – полонений. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 18 вересня 2017.
- ↑ Гашенко, Кристина (6 листопада 2015). Львів’янина Ореста Богдановича врятували від розстрілу у полоні. podrobnosti. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 вересня 2017.
- ↑ Орест Петришин: "Сепаратисты зверели, когда слышали, что я из Львова" (рос.). Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 18 вересня 2017.
- ↑ Орест Петришин: історія медика, який провів 8 місяців у неволі бойовиків. 5 канал (укр.). Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 18 вересня 2017.
- ↑ Національна гвардія України (6 листопада 2017), Зенітний розрахунок 3 оперативної бригади став кращим серед підрозділів ППО (укр.), процитовано 31 липня 2023
- ↑ У частинах НГУ почали створювати тренінгові містечка. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 6 вересня 2018. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.
- ↑ а б в г д е ЧАС ПОВЕРТАТИ СВОЄ. storm.mvs.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 квітня 2023. Процитовано 3 травня 2023.
- ↑ а б в Юлія Давидова, Ганна Силаєва (4 березня 2023). Як Нацгвардія стає частиною "Гвардії наступу" — інтерв'ю заступника комбрига "Спартан". suspilne.media.
- ↑ а б в «Гвардія наступу»: як набирають бійців, вимоги, зарплата та пільги
- ↑ Гвардія наступу. https://omr.gov.ua. 28 лютого 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Військові інженери: завжди попереду перших [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.] на http://www.ngu.gov.ua/ [Архівовано 18 березня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Біла книга-2016: Національна гвардія України. https://issuu.com. Національна гвардія України. 26 червня 2017. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 10 липня 2017.
- ↑ Залік на готовність до дій у третій бригаді оперативного призначення. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2 вересня 2016.
- ↑ МОЛОТКОВ, СЕРГІЙ (17 січня 2022). Командир спецпризначенців Нацгвардії пояснив, чому важливо ставити рекорди. Хроники (uk-ua) . Процитовано 22 липня 2022.
- ↑ "Про відзначення Почесною грамотою Київської обласної державної адміністрації військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України". Київська обласна військова адміністрація (укр.). Процитовано 27 липня 2022.
- ↑ Андруник Петро Петрович | 3 БРИГАДА ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ. sptn.army. Процитовано 19 лютого 2023.
- ↑ Вовк Богдан Ігорович | 3 БРИГАДА ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ. sptn.army. Процитовано 19 лютого 2023.
- ↑ Хорошковський В'ячеслав Дмитрович | 3 БРИГАДА ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ. sptn.army. Процитовано 19 лютого 2023.
- ↑ Чабан Сергій Петрович | 3 БРИГАДА ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ. sptn.army. Процитовано 19 лютого 2023.
- ↑ Гриценко Василь Миколайович | 3 БРИГАДА ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ. sptn.army. Процитовано 19 лютого 2023.
- ↑ Ткаченко Сергій Анатолійович | 3 БРИГАДА ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ. sptn.army. Процитовано 19 лютого 2023.
- ↑ Гудзенко Юрій Олегович | 3 БРИГАДА ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ. sptn.army. Процитовано 19 лютого 2023.
- ↑ Олексій Лісанець. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 27 липня 2018.
- ↑ Слауцький Віталій Вікторович | 3 БРИГАДА ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ. sptn.army. Процитовано 19 лютого 2023.
- ↑ За останній тиждень стало відомо про загибель 19 захисників з Полтавщини. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 23 жовтня 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
- ↑ За останній тиждень стало відомо про загибель 32 захисників з Полтавщини. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 13 листопада 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
- ↑ За останній тиждень стало відомо про загибель 15 захисників з Полтавщини. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 4 грудня 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
- ↑ Суспільне.
- ↑ Менська ОТГ. mena.cg.gov.ua. Процитовано 2 травня 2024.
- ↑ Втрати Харківщини у березні. Згадуємо загиблих захисників поіменно.
- ↑ Про присвоєння почесного найменування 3 бригаді оперативного призначення Національної гвардії України. https://www.president.gov.ua/ (Українська) . 14 жовтня 2022.
- ↑ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ (27 липня 2022). Про відзначення почесною відзнакою «За мужність та відвагу». https://www.president.gov.ua/ (українська) .
Посилання
ред.
- 3-я бригада оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана // Книга пам'яті полеглих за Україну
Новини
ред.- У військовій частині 3017 Східного оперативно-територіального об'єднання НГУ нагородили нагрудним знаком «Гідність та Честь» керівника землевпорядної служби Харківщини Євгена Оберемка [Архівовано 3 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Військову частину 3017 перевірили за 2015 навчальний рік [Архівовано 3 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- У Нацгвардії тривають навчання підрозділів протиповітряної оборони [Архівовано 29 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- У Східному оперативно-територіальному об'єднанні триває інспектування [Архівовано 10 червня 2018 у Wayback Machine.]
Відео
ред.- Військова частина 3017 використовує польовий комплекс для ремонту техніки [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Присяга у військовій частині 3017 [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Зенітники Нацгвардії і їх «дівчата»
- Як у військовій частині 3017 відкрили погруддя полковнику Петру Болбочану // ВІДЕО [Архівовано 6 листопада 2020 у Wayback Machine.]